Аналiтико-синтетична обробка документiв
ЗМІСТ
Вступ
Роздiл 1. Поняття аналiтико-синтетичної обробки документiв
Роздiл 2. Значення в змiстi навчальних дисциплiн
Інформатика
Бiблiографiя
Каталогiзацiя
3. 1 Складання БО
3. 3 Реферування
Роздiл 4. Введення автоматичних процесiв. Поєднання машинної працi з ручною (на прикладi бiблiотеки м. Квебек, Канада)
Висновок
Список використаної лiтератури
ВСТУП
Тема управлiння процесами АСОД є досить актуальною на сьогоднiшнiй день. Адже предмет АСОД досить впевнено входить в учбовi плани факультетiв документознавства, бiблiотекознавства. Постає питання: що ж саме означає термiн “аналiтико-синтетична обробка документiв”, i чи є якiсь процеси, чи супроводжуючi дисциплiни, якi можуть бути пов’язанi з цим термiном. Яку значущiсть мають процеси АСОД в пiдготовцi бiблiотечних кадрiв? Цi питання я виношу в данiй курсовiй роботi.
Що до стану наукової розробленостi теми, то можна вiдзначити, що в журналах “Библиография”, “Вiсник Книжкової палати” досить часто друкуються статтi, що частково торкаються даної теми. Можна вiдзначити авторiв, якi вiддають багато часу та зусиль для вирiшення цих актуальних на цей час питань. Це Н. Н. Кiчакова, яка пiднiмає питання каталiзацiї у виданнях та нових технологiй, також Фоменко І., Крюкова Г., Асаєнко І., якi займаються створенням програмних оболонок для новiтнiх пакетiв прикладних програм, Г. Швецова-Водка, яка дає тлумачення всiх бiблiотечних процесiв, З. Сафiулiна, яка займається вирiшенням наукових питань, що пов’язанi з термiном АСОД. Ігор Фоменко, який розглядає питання розповсюдження автоматизованих iнформацiйних систем.
Мета роботи – розглянути основнi процеси АСОД, поняття аналiтико-синтетичної обробки документiв в змiстi навчальних дисциплiн, введення автоматизацiйних процесiв в бiблiотеках, привести приклади.
Об’єктом дослiдження є бiблiотечнi, технологiчнi процеси аналiтико-синтетичної обробки документiв, якi потребують вивчення i є складовою частиною предмету аналiтико-синтетичної обробки документiв.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНОЇ ОБРОБКИ ДОКУМЕНТІВ
В учбовi плани факультетiв бiблiотековедення, документоведення, iнформатики впевнено ввiйшов як один iз основних спецiальних курсiв курс “Аналiтико-синтетична обробка документiв”. Вузи накопичили певний досвiд його викладання i сьогоднi можна пiдвести першi пiдсумки становлення курсу i подальший його розвиток та удосконалення.
можна встановити, що в iнформатицi пiд аналiтико-синтетичною обробкою iнформацiї розумiють переробку iнформацiї, що мiститься в документах з метою вилучення необхiдних вiдомостей, їх оцiнки, порiвняння i узагальнення. В бiблiографiї аналiтико-синтетичну обробку документiв розумiють як процес бiблiографування, а саме процеси, що забезпечують iдентифiкацiю документiв, iнформацiю про них. В каталогiзацiї метою аналiтико-синтетичної обробки є розкриття складу i змiсту документального фонду, що дає можливiсть iдентифiкувати документи i здiйснювати бiблiографiчний пошук. Кожна галузь визначає певнi види або процеси аналiтико-синтетичної обробки. В iнформатицi це, як правило, анотування, реферування, вилучення фактiв i пiдготовка оглядiв; в бiблiографiї – складання бiблiографiчних описiв (БО), анотування, iндексування, складання бiблiографiчних оглядiв та покажчикiв; в каталогiзацiї – складання БО, iндексування, анотування.
Однак, якщо здiйснювати ретельний аналiз наукової та навчальної лiтератури з цього питання програм курсiв АСОД рiзних вузiв можна визначити, що чiтких меж в розумiннi термiну “аналiтико-синтетична обробка документiв” та єдностi у визначеннi немає.
Виходячи з того, що аналiтико-синтетична обробка включає операцiї аналiзу та синтезу, багато спецiалiстiв вважає, що поняття, яке розглядається, окрiм названих процесiв включає здiйснення наукового перекладу, створення бiблiографiчних покажчикiв, спискiв, iнформацiйних видань, фактографiчних картотек та баз даних, оскiльки про цьому не можливо обiйтись без цих операцiй. У пiдсумку “Аналiтико-синтетична обробка документiв” в деяких вузах поглинає роздiли курсiв бiблiографiї, каталогiзацiї, iнформацiйно-пошукових систем, стає дуже широким. Не дивно, що деякi спецiалiсти пропонують роздiлити його на декiлька самостiйних дисциплiн: “Складання бiблiографiчних описiв”; “Реферування”, “Складання бiблiографiчних показникiв та оглядiв лiтератури” i т. п.
Якщо усвiдомлювати, що аналiз i синтез – загальнонауковi методи дослiдження, що вони знаходять найширше практичне застосування у всiх сферах дiяльностi, то стає зрозумiлим – їх можливо залучити до будь-якого iнформацiйного, бiблiографiчного i бiблiотечного процесу. Тому спецiальний термiн “аналiтико-синтетична обробка документiв” потребує конкретизацiї i обмеження певними процесами. При цьому можна виходити, по-перше, з того, що в процесi аналiтико-синтетичної обробки повинно здiйснюватися згортання iнформацiї, що мiститься в документi. В кiнцевому пiдсумку синтетична обробка документiв має за мету забезпечення оперативної iнформацiї про документ та їх пошук завдяки саме згортанню iнформацiї, представленню вiдомостей про найважливiшi або необхiднi ознаки документiв. Спираючись на це положення, iз аналiтико-синтетичної обробки можливо виключити науковий переклад, оскiльки при перекладi тексту з однiєї мови на iншу не здiйснюється згортання iнформацiї.
Ще один фактор, який можна використовувати для обмеження поняття, - сприйняття даної обробки як первинної, що передує створенню iнформацiйно-пошукових систем. До поняття аналiтико-синтетичної обробки цiлеспрямовано вiднести саме первиннi процеси наукової обробки документiв, а саме: обробку кожного окремого документа, не дивлячись на те, що мова йде про монографiчне, серiйне або монотонне видання. Створення бiблiографiчних спискiв, покажчикiв iнформацiйних видань, каталогiв i картотек, баз даних i т. п. здiйснюється на основi такої первинної обробки. При їх створеннi аналiз та синтез здiйснюється на бiльш вищому рiвнi, коли первинна обробка кожного окремого документа вже виконана. Тому цi процеси не слiд включати в поняття “аналiтико-синтетична обробка документiв”.
Найважче вирiшити питання про вилучення фактiв та складання бiблiографiчних та аналiтичних оглядiв. Що стосується вилучення фактiв, то суть цього процесу вiдповiдає поняттю “аналiтико-синтетична обробка”, але знаходить досить обмежене застосування у створеннi фактографiчних iнформацiйно-пошукових систем. Складання оглядових творiв знаходиться на стику процесiв аналiтико-синтетичної обробки документiв i процесiв бiблiографування. При створеннi оглядiв виконується аналiз та синтез ознак змiсту окремих документiв i в той же час деякої їхньої сукупностi, результатом є вторинний документ, що характеризує групу документiв або розробку певної тематики. Цi вториннi документи за своїм змiстом ближчi до бiблiографiчних покажчикiв, iнформацiйним виданням.
Процеси складання БО, iндексування, анотування, реферування в свою чергу входять у склад процесiв бiблiографування, каталогiзацiї, автоматизованих iнформацiйних технологiй. В кожнiй документальнiй сферi використовуються майже всi види обробки, хоча деякi використовуються бiльш ширше та активнiше. Наявнiсть у всiх документальних сферах однакових по сутi процесiв дає змогу видiлити найголовнiшi процеси аналiтико-синтетичної обробки документiв:
· складання БО
· iндексування (систематизацiя)
· анотування
Таким чином, ми видiлили основнi процеси, але, як ми бачимо, АСОД мiстить низку iнших процесiв, якi зустрiчаються в iнших дисциплiнах, а саме:
· бiблiографiя
· каталогiзацiя.
РОЗДІЛ
2
.
ЗНАЧЕННЯ В ЗМІСТІ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН
Аналiтико-синтетична обробка документiв мiстить цiлу низку процесiв, якi розглядаються в рiзних дисциплiнах по рiзному, та з рiзних точок зору. Але у деяких дисциплiнах вони мають те ж саме значення i мету. Отже одним з найвагомiших процесiв аналiзу документу, є його переробка змiсту з метою його аналiзу, видалення необхiдних даних, вiдомостей, а також їх оцiнка, спiвставлення та групування, вилучення фактiв та пiдготовка оглядiв. В бiблiографiї обробка документу визначається як:
За першим визначенням до обробки документу додається iнформацiйний аспект.
Бiльш тiсне розумiння АСОД дається при характеристицi окремих процесiв, особливо процесу каталогiзацiї. Тут АСОД як наукова обробка документу (НОД) розглядається як сукупнiсть процесiв каталогiзацiї, завершальною цiллю яких є адекватне представлення документа в системi бiблiотечних каталогiв, яке дозволяє його iдентифiкувати, розкрити його склад i змiст в iнтересах ефективного бiблiографiчного пошуку. В процесi НОД формується бiблiографiчний запис (БЗ), в склад НОД входить i складання БО, iндексування при необхiдностi анотування та iншi процеси. Ми ознайомились iз НОД тодi, коли пiд аналiтичною обробкою (АО) розумiють: бiблiотечну обробку об’єкта каталогiзацiї, який представлений у виглядi частини документа. Результатом АО є аналiтичний БО; аналiтичний, класифiкацiйний iндекс.
Що до бiблiотечної обробки, то це комплекс процесiв пiдготовки документiв до наступного використання та зберiгання в бiблiотецi. Включає в себе: складання БО, анотування, iндексування (систематизацiю, предметизацiю), технiчну обробку документiв. Бiблiотечна обробка регулюється спецiальними iнструкцiями та державними стандартами.
Функцiї АСОД в автоматизованому режимi тi ж, що i в традицiйному. Пiд автоматизацiєю АСОД розумiють бiблiографiчну реєстрацiю документа, каталогiзацiю, iндексування, реферування, вилучення фактiв та складання оглядiв. При цьому процеси технологiчної обробки документа є бiльш детальними:
· редагування введеної iнформацiї
· пошук введеної iнформацiї в електронному каталозi
· перегляд результатiв запиту
· друк каталогових карток
· ведення довiдникiв, рубрикаторiв.
Таким чином в традицiйнiй та автоматизованiй АСОД видiляються: iнформацiйний, бiблiографiчний аспекти, вони хоч i вiдрiзняються, але i пов’язанi мiж собою.
Інформацiйний аспект є загальним для всiх видiв дiяльностi, якщо брати до уваги загальну, семантичну, вiдображальну природу iнформацiї. В процесi АСОД ставиться завдання зберегти основну семантику iнформацiї в описi, рефератi, анотацiї, оглядi, показнику лiтератури або базi даних. Особливiсть бiблiографiчної дiяльностi i полягає в тому, що для iдентифiкацiї документа, використовується як семантична складова так i доповнююча. Необхiднi в цiй дiяльностi формальнi ознаки деякi елементи БО, iнвентарнi номери, штриховий мiжнародний номер i т. д.
порiвнюється з iншими не документальними формами iнформацiї. Тому iнформацiйнi та бiблiографiчнi аспекти АСОД правильно видiляти тодi, коли розглядаються не документальнi форми аналiтико-синтетичної дiяльностi, наприклад, розбирається за частинами чиясь усна розповiдь або усне повiдомлення. При аналiзi документальних джерел (в тому числi i в електроннiй формi) iнформацiйний аспект є генетичною основою i видiлити його як самостiйний можливо лише теоретично. Тому АСОД можна визначити як iнформацiйно-бiблiографiчну дiяльнiсть з метою оптимiзацiї, iдентифiкацiї документiв користувачами.
Щодо бiблiографiчної обробки як рiзновиду АСОД можна лише додати - це теж iнформацiйно-бiблiографiчна дiяльнiсть з метою iдентифiкацiї документiв користувачами лише в умовах бiблiотек, якi є iнститутом зберiгання документiв.
Отже, iнформацiйно-бiблiографiчна дiяльнiсть включає в себе навички стислого, зрозумiлого розкриття змiсту документа, вмiння управляти процесами АСОД. А саме вмiння складати видiленi нами БО, реферат, анотацiю, огляд, рецензiю, кодування i т. д.
Ознайомимося з ними.
· Бiблiографiчний опис – сукупнiсть вiдомостей про документ, якi наведенi за встановленими правилами та призначенi для iдентифiкацiї та загальної характеристики документу. В наш час в Українi дiють правила БО документiв, якi встановленi за державним стандартом 7. 1-8. 4. Існують рiзнi видання виробничого характеру “Правила БО”, що пояснюють цей стандарт.
i форми, що додається, як правило у виглядi примiтки пiсля БО документу. Інодi короткi пояснювальнi анотацiї включаються в БО документа, у квадратних дужках пiсля його назви.
У деяких бiблiографiчних посiбниках анотацiї бувають бiльше нiж звичайнi, вони наближаються за формою до нарисiв. БО документiв при цьому може бути поданий як перед анотацiєю, так i всерединi у дужках, або як примiтка.
чи бути бiльшим нiж вона; ця ознака не головна. Головне те, що реферат пишеться, в основному, на твори науково-дослiдної чи виробничої лiтератури та призначається читачу – спецiалiсту вiдповiдної галузi знань з метою забезпечити йому попереднє ознайомлення iз змiстом документiв. Якщо той чи iнший документ важко доступний (є тiльки в одному примiрнику, в якому-небудь центрi науково-технiчної iнформацiї, чи викладений iноземною мовою), то реферат цього документу здатний замiнити звернення споживача до первинного документу. Як правило, бiблiографiчна характеристика у виглядi реферату пишеться для певних типiв бiблiографiчних посiбникiв: реферативного журналу чи реферативного збiрника.
· Рецензiя – критико-бiблiографiчна характеристика документу, яка дає його аргументований аналiз, показує його позитивнi якостi та недолiки. Рецензiя на тi чи iншi твори лiтератури чи видання пишуться, як правило, спецiалiстами тiєї галузi знань, до якої належить видання. Рецензiї на твори художньої лiтератури пишуть лiтературнi критики.
Публiкуються рецензiї головним чином в перiодичних виданнях: журналах i газетах, у спецiальних бiблiографiчних вiддiлах або поряд з публiкацiями не бiблiографiчного характеру.
Існують також спецiальнi критико-бiблiографiчнi журнали чи збiрники, в яких рецензiї є таким способом бiблiографiчної характеристики, що переважає. Проте створення критико-бiблiографiчного видання потребує багато зусиль вiд його органiзаторiв i наявностi вiдповiдного кола читачiв, якi б пiдтримали таке видання. Тому спецiальнi критико-бiблiографiчнi видання створюються дуже рiдко чи iснують недовго.
· Огляд – узагальнена характеристика декiлькох документiв. Як спосiб бiблiографiчної характеристики огляд є чимось подiбним до статтi: суцiльний текст, в якому характеристика документiв (їх змiсту, форми чи видавничих особливостей) подається про всi документи разом або про окремi з них порiвняно один з одним. БО документiв при цьому подаються у виглядi списку лiтератури пiсля огляду чи у виглядi пiдрядкових примiток.
сам змiст, iдею документу. Звичайно, що окремi елементи опису несуть змiстовно-оцiнюючу iнформацiю про документ, але в основному приблизного змiсту. Наприклад, якщо книга видана у видавництвi “Книга”, то можна припустити, що вона книгознавчого характеру, або, якщо книга видана у видавництвi “Наука”, то логiчно стверджувати, що ця книга наукового змiсту та за змiстом вона бiльш краща, а нiж видання на ту ж тему, видане будь-яким мiсцевим видавництвом. Отож не рiдко БО не дає чiткого уявлення про змiст твору, його характер, предмет дослiдження. Необхiднi додатковi вiдомостi, що розширяють та поглиблюють характеристику документу. Саме це завдання виконують анотацiя i реферат, якi по сутi i є вторинними документами.
РОЗДІЛ 3
.
ПРОЦЕСИ АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНОЇ ОБРОБКИ ДОКУМЕНТІВ
Однiєю з найбiльших проблем сьогодення є проблема пiдвищення оперативностi i якостi всiєї iнформацiйної роботи. Отож ми далi переконуємось в необхiдностi вдосконалення складання вторинних документiв: анотацiй i рефератiв, їх значення особливо зростає в зв’язку зi створенням i промисловою експлуатацiєю автоматизованих систем науково-технiчної iнформацiї. Бази даних яких мiстять не лише бiблiографiчний опис, але i анотацiї та реферати. На основi вторинних документiв здiйснюється комплекс бiблiографiчних послуги, поточний та ретроспективний пошук, складання бiблiографiчних посiбникiв, а також вибiркове поширення iнформацiї. Але перед автоматична обробка iнформацiї для введення в автоматизацiйнi системи науково-технiчної iнформацiї поки що здiйснюються вручну, а саме, реферати, анотацiї складаються людиною (бiблiографом, референтом), а вже потiм вводяться в автоматизовану систему.
Але не залишайте поза увагою i складання БО документа, яке несе в собi основнi вiдомостi про документ, i є одним з основних бiблiотечних процесiв. БО документа повинен вiдповiдати ГОСТ 7. 1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”. Складання БО є актуальною проблемою сьогодення.
3. 1
Складання БО
Складання бiблiографiчного опису документа
Бiблiографiчний опис – сукупнiсть бiблiографiчних даних про документ, його складової частини або групи документiв, що дають можливiсть iдентифiкувати добуток печатки, а також одержати представлення про його змiст, читацьке призначення , обсяг, у довiдковому апаратi i т. д.
Об'єктами складання опису є книга (однотомне чи багатотомне видання), серiйне видання (перiодичне, постiйне, серiйне), окремий том (випуск, номер i т. п.) багатотомного чи серiального видання, а також їх складовi частини (стаття, роздiл, глава i т. п.).
Опис складається з елементiв, що об'єднанi в областi, i заголовки.
Заголовок опису (прiзвище iндивiдуального чи iмена колективних авторiв) обов'язковий для застосування в державних бiблiографiчних покажчиках, на картках централiзованої каталогiзацiї й у каталогах бiблiотек.
Елементи опису подiляються на обов'язковi i факультативнi. Обов'язковi елементи: основний заголовок, повторнiсть видання, перше мiсце видання, дата видання, обсяг (кiлькiсть сторiнок), Мiжнародний стандартний номер книги (ІСБН) чи Мiжнародний номер серiального видання (ІССН). Факультативнi елементи опису мiстять бiблiографiчнi данi, що дають додаткову iнформацiю про документ: про жанр, читацьке призначення, про заснування й осiб, що брали участь у пiдготовцi документа до видання, про iлюстративний i довiдковий матерiал, про серiю й iн. Набiр факультативних елементiв визначає областi, що складає опис.
Областi i їхнi елементи записуються у встановленiй послiдовностi.
.– крапка i тире
: двокрапка
; крапка i кома
// двi косих риски
( ) круглi дужки
[ ] квадратнi дужки
+ знак плюс
У залежностi вiд об'єкта БО може бути монографiчним, зведеним чи аналiтичної. Монографiчний опис як правило, iз двох чи бiльше частин.
Заголовок опису; область заголовка i даних про вiдповiдальних; область видання; область вихiдних даних; область кiлькiсної характеристики; область серiї; область примiток; область Мiжнародного стандартного номера книги (ІСБН), цiни i тиражу.
Зведений БО (опис серiального видання) складається з загальної частини i специфiкацiї.
Загальна частина: область заголовка i даних про вiдповiдальних; область нумерацiї; область видання; область вихiдних даних; область примiток; область Мiжнародного стандартного номера серiального видання (ІССН), цiни i тиражу.
Специфiкацiя: основна, порядкова одиниця, її наступнi розподiли; особистий заголовок номера; данi про вiдповiдальних; рiк видання.
опублiкована.
Бiблiографiчнi описи, що включаються в каталоги, пiдроздiляються на основнi i допомiжнi.
Основний опис
Петрянов И. В., Трифонов Д. Н. Великий закон: Для сред. i ст. шк. вiку. – 2-е вид. – М.: Педагогiка, 1984. – 128с.: iл. – (Б-чка Дит. Енциклопедiя. Ученi – школяревi).
Додатковий опис
Трифонов Д. Н., соавт. Петрянов И. В., Трифонов Д. Н. Великий закон. – 2-i изд. – М., 1984.
Складання бiблiографiчних описiв1
Суворо кажучи, на аналiтичному пiдетапi в бiльшостi випадкiв бiблiографiчний опис не складається, а уточнюється, оскiльки опис багатьох документiв запозичено з основних i додаткових бiблiографiчних джерел. Укладач обов'язково повинний звiрити їх з оригiналом. Жоден, навiть саме авторитетне джерело, не гарантує не неточностi. Крiм того, бiблiографiчний опис, узятий зi старих джерел, не вiдповiдає сучасним вимогам. Нарештi, помилки може допустити сам укладач у ходi перегляду джерел. Уперше складаються бiблiографiчнi описи на частини, що виявляються за допомогою суцiльного перегляду журналiв, збiрникiв i iнших видань.
Бiблiографiчний опис повинний вiдповiдати ГОСТУ 7. 1-84 «Бiблiографiчний опис документа. Загальнi вимоги i правила складання».
3. 2 Реферат
Реферат являє собою короткий виклад змiсту документа (його частини) з основними фактичними даними i висновками, необхiдними для первiсного ознайомлення з документом i визначення доцiльностi звертання до нього. Реферати класифiкуються по цiльовому призначенню (загальнi i спецiалiзованi); глибинi згортання iнформацiї (iнформативний реферат, реферативна анотацiя, розширений реферат); форми представлення (анкетнi чи позицiйнi реферати, табличнi реферати, реферати телеграфного стилю, схематичнi реферати); методи викладу iнформацiї в рефератi (реферат-екстракт, перефразований реферат, синтезований реферат); способи пiдготовки (ручний, автоматизованої); кiлькостi охоплених рефератом джерел (монографiчний, зведений); авторському виконанню (автореферат; реферат, складений iншою людиною – референтом).
Процес реферування включає виконання наступних операцiй: читання вихiдного тексту, його аналiз, вибiр iнформативних фрагментiв, їхнє узагальнення, створення нового тексту (реферату). Читання вихiдного тексту пiдроздiляється на ознайомлювальне, вивчаюче i реферативне. Воно переслiдує задачу визначити тематику документа, розiбратися й осмислити його змiст. Пiд час реферативного аналiзу текст документа розбивається на окремi фрагменти. завданням автора реферату є вилучення iнформацiї з потрiбним ступенем повноти з кожного фрагмента. Потiм ця iнформацiя вивчається, виявляється найбiльш коштовна i визначається спосiб її представлення вiдповiдно до цiльового призначення реферату. Процедуру реферативного аналiзу полегшує використання спецiальних формалiзованих схем (анкетне i виборче реферування). Перехiд до формалiзованого представлення реферативної iнформацiї порозумiвається прагненням зменшити суб'єктивiзм референта, пiдвищити якiсть i полегшити сприйняття тексту реферату, зробити його джерелом iндексування в механiзованiй i автоматизованiй iнформацiйно-пошуковiй системах.
При анкетному реферуваннi широко використовуються спецiально розробленi в iнформатицi детальнi схеми (анкети) унiверсального i галузевого характеру як посiбник для вибору потрiбної iнформацiї в текстi документа. Задання референта полягає в тiм, щоб знайти вiдповiдi на питання анкети. Реферування зводиться до заповнення вiдповiдних позицiй анкети i побудовi вторинного документа – реферату – за твердим планом (алгоритму).
При виборчому реферуваннi головна увага придiляється типу i функцiональному призначенню (жанру) реферованого документа. Виявленi в ходi реферативного аналiзу зведення викладаються в текстi реферату у формi переказу. Найпростiший методичний прийом викладу – екстрагування, коли з тексту документа референт цiлком переносить у реферат фрази, пропозицiї. При перефразовуваннi реферат має лише частковий текстуальний збiг з вихiдним текстом, при iнтерпретацiї змiст може бути розкритий на основi узагальненого представлення про нього.
Такi загальнi представлення про реферат як один з видiв бiблiографiчної характеристики.
Результати розглянутих вище аналiтичних операцiй бiблiографування поєднує бiблiографiчний запис – основний елемент бiблiографiчного посiбника. Тому процес складання бiблiографiчних записiв являє собою перехiд вiд аналiтичного до синтетичного пiдетапу бiблiографування. У залежностi вiд теми, цiльових i читацьких установок, жанрових, видових i iнших особливостей посiбника, що складається, структура бiблiографiчного запису може варiюватися.
Приведенi вище зразки анотацiй разом з бiблiографiчним опис являють собою типовi приклади бiблiографiчних записiв.
Правильне оформлення бiблiографiчного запису має важливе значення. Кожен її елемент (бiблiографiчний опис, чи анотацiя реферат i iн.) мiститься з нового рядка. У друкованих покажчиках опису й анотацiї доцiльно набирати рiзними шрифтами. Самi записи вiдокремлюються один вiд одного пробiлами.
3. 3 Анотацiя
Анотацiя – коротка характеристика документа, його чи частини групи документiв з погляду призначення, змiсту, форми й iнших особливостей – у першу чергу необхiдна в рекомендацiйних бiблiографiчних посiбниках, а також у тих науково-допомiжних покажчиках, у яких вiдсутнiй який-небудь iнший спосiб розкриття змiсту включених документiв, оскiльки вони розташованi по формальнiй ознацi: по алфавiту чи авторах назв, у хронологiчному чи назад хронологiчному порядку, по мовах i т. д.
варто уникати запозичень готових анотацiй з iнших посiбникiв, анотованої картки, оскiльки в них, змiст анотацiй був продиктований iншими цiлями. Крiм того, у кожному конкретному бiблiографiчному посiбнику анотацiї повиннi бути витриманi у визначеному ключi (дотриманi сформульованi в проспектi методичнi вимоги, забезпечена однаковiсть у розкриттi змiсту документiв i т. д.).
до якого вiдносяться описуванi подiї; про наявнiсть таблиць, графiкiв i iнших додаткiв.
Анотацiї диференцiюються по самих рiзних ознаках. Найбiльш загальна класифiкацiя анотацiй здiйснюється по функцiональному призначенню i по способi характеристики документiв що анотуються.
описi.
Довiдковi анотацiї повиннi бути гранично короткими. Виконуючи уточнюючi стосовно бiблiографiчного опису функцiї, вони не вимагають розгорнутої характеристики аннотуючого документа. Довiдковi анотацiї особливо широко застосовуються в науково-допомiжних бiблiографiчних покажчиках. У рекомендацiйних посiбниках вони використовуються в основному при описi довiдкової, учбово-методичної лiтератури, бiблiографiчних посiбникiв, положень, iнструкцiй i iнших подiбних документiв.
Рекомендацiйна анотацiя характеризує й оцiнює документ, виходячи їхнiх потреб, рiвня пiдготовки, вiку й iнших особливостей тiєї групи читачiв, який адресований даний бiблiографiчний посiбник. Рекомендацiйна анотацiя покликана активно пропагувати кращу лiтературу, впливаючи не тiльки на логiчне, але i на емоцiйно сприйняття читача. Рекомендацiйна анотацiя повинна надавати дiючу допомогу у вивченнi лiтератури, сприяти правильнiй органiзацiї систематичного, цiлеспрямованого читання. Тому в цих анотацiях значне мiсце займають педагогiчнi елементи, рiзного роду методичнi ради i рекомендацiї.
Оцiнюючи документ, бiблiограф спирається на критичнi статтi, огляди, рецензiї, матерiали наукових дискусiй, довiдкову лiтературу, ранiше виданi бiблiографiчнi посiбники й iншi джерела, але разом з тим у багатьох випадках вирiшальну роль грають його власнi iдейнi установки, рiвень утворення й ерудицiя, особисте вiдношення до аннотуючої частини. Здiйснена з позицiй наукових досягнень, по можливостi максимально об'єктивна, орiєнтована на визначеного читача вiдкрита оцiнка добутку – головна риса рекомендацiйної анотацiї, у першу чергу визначальна її якiсть.
Обсяг рекомендацiйних анотацiй звичайно значно перевищує обсяг довiдкових, хоча вимоги стислостi i точностi i тут залишаються в силi.
найбiльш значнi i коштовнi в науковому вiдношеннi документи.
Функцiональне розходження мiж довiдковим i рекомендацiйним анотуванням полягає в тому, що довiдковi анотацiї служать одним iз засобiв практичної реалiзацiї пошукової i комунiкативної функцiй, а рекомендацiйнi анотацiї – оцiнної функцiї бiблiографiчної iнформацiї.
По другiй ознацi – способу характеристики документiв – анотацiї подiляються на загальнi, аналiтичнi i груповi.
Загальна анотацiя характеризує частину у цiлому i застосовується в основному в двох випадках: для розкриття змiсту, по своєму змiстi цiлком стосовних до теми покажчика , i для унiверсальних посiбникiв, не обмежених нiякими змiстовними рамками (наприклад, анотацiї на друкованих анотованих картках).
Загальна анотацiя може мiстити самi рiзноманiтнi данi (бiографiчнi данi про автора, про час i обставини написання частини i т. п.), але головне в нiй – характеристика iдейного i наукового змiсту частини, його значення для даної теми.
Аналiтична анотацiя розкриває тiльки частину змiсту документа i застосовується в тих випадках, коли анотуюча частина вiдноситься до теми посiбника частково. Розрiзняються два основнi рiзновиди аналiтичних анотацiй: що розкривають визначений аспект змiсту добутку i видiляючi якусь частину добутку – главу, параграф, окреме висловлення.
Групова анотацiя поєднує трохи близьких по змiсту (чи по якiй-небудь iншiй ознацi) документiв i дає їм узагальнену характеристику, що дозволяє бiльш ощадливо i точно, уникаючи повторень, показати загальне й особливе в анотованих добутках. Розрiзняються три основних види групових анотацiй:
анотацiя, що характеризує кiлька самостiйних добуткiв (чи книг статей) одного чи рiзних авторiв;
анотацiя, що характеризує ряд добуткiв, об'єднаних єдиною видавничою формою, наприклад тематичний збiрник, i утримуюча узагальнену характеристику теми збiрника, а також просте перерахування його чи роздiлiв помiщених у ньому добуткiв, достатнє для розкриття змiсту збiрника;
анотацiя на один добуток, у якiй мiстяться зведення i про iншi добутки, так чи iнакше зв'язаних з анотованими.
роздiл. В останнi роки, особливо в практицi рекомендацiйного бiблiографування, вступнi зауваження до роздiлiв одержали велике поширення. У них звичайно розкривається сутнiсть головних проблем, розглянутих у лiтературi, що рекомендується, даються методичнi вказiвки – як, у якiй послiдовностi вивчати тему, на що звернути увагу. Наявнiсть у посiбнику добре розроблених вступних зауважень до роздiлiв рятує укладачiв вiд необхiдностi давати розгорнутi загальнi характеристики й оцiнки в окремих анотацiях, дозволяє нерiдко обмежитися короткими довiдковими анотацiями, а в окремих випадках (наприклад, у посiбниках для пiдготовлених читачiв) взагалi обiйтися без анотацiй.
Природно, що обидва принципи класифiкацiї (функцiональне призначення i спосiб характеристики) застосовуються до тим самим анотацiй.
Таблиця 1
Двовимiрна типологiчна класифiкацiя анотацiй
| Загальнi |
Аналiтичнi |
Груповi |
| Довiдковi |
1 |
2 |
3 |
|
4 |
5 |
6 |
Визначений тип анотацiй, позначений у табл. 1 цифрами, утвориться шляхом сполучення (перетинання) властивих йому основних видових ознак. Наприклад, 1 – довiдкова/загальна, 3 – довiдкова/групова i т. д.
Нижче приводяться зразки бiблiографiчних записiв, узятi з рiзних покажчикiв. (Текст деяких анотацiй приведений у скороченому видi.)
1. Довiдковi/загальнi
Проблеми суспiльної свiдомостi i культури в країнах Пiвденно-Схiдної Азiї, що розвиваються: Анот. бiблiогр. указ. М., 1985. 110 с.
а) розкривають визначений аспект змiсту добуткiв
Ленiн В.І. Вiд руйнування вiкового укладу до утворення нового //Повн. з. т. Т. 40. С. 314–316.
Енгельс Ф. Дiалектика природи // Маркс К., Енгельс Ф. Тв. 2-i вид. Т. 20. С. 339-626.
Енгельс коротко характеризує науковi заслуги багатьох видатних астрономiв – Гiппарха, Птолемея, Аристарха Самоського, М. Коперника, І. Кеплера, Г. Галiлея, І. Ньютона, П. Лапласа й iн. (Див. iменний покажчик.)
б) характеризують визначену частину добутку
Ленiн В.І. Крах II Інтернацiоналу // П. з. т. Т. 26. Визначення революцiйної ситуацiї дана на с. 218–219.
Рибкiн В. А. Контроль матерiалiв i робiт у ливарному виробництвi.. М,: Машинобудування, 1980.
Гл. 3. Контроль модельного оснащення. С. 31–41.
У главi викладенi вимоги, пропонованi до модельного оснащення. Зазначено вiдхилення розмiрiв моделей i стрижневих шухляд. Охарактеризовано дефекти, що часто зустрiчаються i способи їхнього усунення.
3. Довiдковi/груповi
а) мiстять загальну характеристику декiлькох добуткiв
Енгельс Ф. – К. Марксовi: Лист вiд 19 лист. 1869 р.//Маркс К., Енгельс Ф. Тв. 2-i вид. Т. 32. С. 317–323.
Енгельс Ф. – К. Каутському: Лист вiд18 верес. 1883 р.//Там же. Т. 36. С. 52–55.
Австралiї, про експедицiї за невiльниками i про зiткнення мiж державами на ґрунтi захоплення робочої сили (Т. 36. С. 53–54). Тут же Ф. Енгельс наводить данi про швидкий рiст населення на Явi – 2 млн. чоловiк у 1755 р. i 19 млн. у 1878 р. (Т. 36. С. 54)
б) характеризують збiрник добуткiв
КПРС про засоби масової iнформацiї i пропаганди. 2-i вид., доп. М.: Полiтвидав, 1987, 608 с.
4. Рекомендацiйнi / загальнi
Ландау Л. Д., Румер Ю. Б. Що таке теорiя вiдносностi. 3 вид., доп. М.: Рад. Росiя, 1975. 112 с.
Пiсля читання цiєї книги нiкому вже не зможе спасти на думку думка, що теорiя вiдносностi зводиться до твердження, нiбито «усi у свiтi вiдносно». Навпаки, читач побачить, що теорiя вiдносностi, як i усяка фiзична теорiя, є навчання про об'єктивну iстину, що не залежить вiд смакiв i бажань кого б те нi було, зрозумiє, що, вiдмовивши вiд старих представлень про простiр, час i масу, ми тiльки краще довiдалися, як улаштований свiт насправдi.
Основнi положення теорiї вiдносностi, досить важкої для розумiння, викладенi авторами (один iз яких – академiк Л. Д. Ландау, вiдомий фiзик-теоретик) просто i доступно.
здається, без уваги жоден питання, зв'язаний iз природою Сибiру, її клiматом, рослинним i твариною свiтом.
Багато рокiв присвятив вивченню вулканiв мандрiвник i вчений Е. К. - Мархiнiн. У його книзi «Ланцюг Плутона (М.: Думка, 1973. 334 с., iл.) не тiльки в яскравiй популярнiй формi розказано про головний пiдсумок цi роботи – вулканiчнi -теорiї утворення зовнiшнiх оболонок Землi, але i жваво намальована картина природи цього дивного краю. Описи настiльки правдивi й образнi, що читач мимоволi почуває себе учасником сходження до кратера дiючого вулкана, плавання на суднi «Геолог».
а) розкривають визначений аспект змiсту добуткiв
Енгельс Ф. Дiалектика природи//Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-i изд. Т. 20. С. 339- 626.
... У «Дiалектику природи» Ф. Енгельс дає фiлософське узагальнення висновкiв сучасного йому природознавства i математики i, спираючи на їхнi данi, викладає природничо-науковi основи дiалектичного свiтогляду.
Вносячи величезний внесок у розвиток дiалектичного матерiалiзму, ця робота має надзвичайно велике значення i для наукового атеїзму. Ф. Енгельс пiдняв i вирiшив тут найважливiший для наукового атеїзму питання про походження людини, показав значення вiдкриттiв в областi природознавства для боротьби проти релiгiї...
... Вирiшальну роль для розвитку атеїзму зiграло дослiдження Енгельсом проблеми життя. Висновок, до якого прийшов Ф. Енгельс, сприяв звiльненню науки вiд iдей «надприродної життєвої сили».
С. 32–37. Художнє лиття з чавуна
У 40-х роках XIX в. мiсто Каслi завойовує широку популярнiсть своїми художнiми виливками. Каслiнський чавуноливарний завод приступив до художнього лиття пiзнiше багатьох заводiв Уралу, але його майстра не тiльки усотали все краще, що було досягнуто в художнiм литтi на передових заводах, але i розвили його далi. Читачi довiдаються про заслуги в розвитку каслiнського художнього лиття скульпторiв М. Д. Канаева, Н. Р. Баха, П. К. Клодта, Е. Н. Лансере, чудового умiльця XIX в. майстра В. Ф. Торокина, познайомляться з перетвореннями, що вiдбулися на заводi в роки Радянської влади.
6. Рекомендацiйнi/груповi
а) мiстять загальну рекомендацiю декiлькох добуткiв
Як зробити рослинництво бiльш стiйким i продуктивної, пiдняти його на бiльш високий рiвень, що вiдповiдає сучасним задачам iнтенсифiкацiї сiльське» господарства? Про це мiркують знатнi хлiбороби Т. С. Мальцев i В. М. Чердинцев:
Мальцев Т. С. Хлiб вимагає. М.: Сов. Росiя, 1983. 64 с.
гарнi врожаї при будь-яких погодних умовах.
б) мiстять загальну характеристику збiрника добуткiв
Ленiн В.І. ПРО соцiалiстичне перетворення сiльського господарства. М.: Политиздат, 1980. 448 с.
У роботах В. И. Ленiна, об'єднаних у сiмох тематичних роздiлах збiрника, науково обґрунтована об'єктивна необхiднiсть переходу працюючого селянства до великого суспiльного господарства, розроблений кооперативний план. Предметний покажчик до збiрника допоможе знайти ленiнськi висловлення по тому чи iншому конкретному питанню.
Чепиков М. Г. Сучасна революцiя в бiологiї: Фiлос. аналiз. М.: Полiтвидав, 1976. 135 с.
... У своєму дослiдженнi автор спирається на численнi працi вчених-матерiалiстiв – основоположникiв марксистсько-ленiнської фiлософiї. Вiн неодноразово звертається до роботи «Дiалектика природи» Ф. Енгельса (Маркс К., Енгельс Ф. Тв. 2-i вид. Т. 20. С. 339– 626), що пронизує iдея про те, що марксистська фiлософiя повинна ґрунтуватися на всебiчному знаннi природничих наук, а природничi науки можуть плiдно розвиватися лише на основi дiалектичного матерiалiзму; багато разiв цитує «Матерiалiзм i емпiрiокритицизм» В.І. Ленiна (Поли. собр. соч. Т. 18. С. 7–384) – головна фiлософська праця Володимира Іллiча, написана в 1908 р., де в боротьбi проти реакцiйної iдеалiстичної фiлософiї В.І. Ленiн узагальнив новiтнi вiдкриття природознавства кiнця XIX– початку XX в., розкрив складний дiалектичний процес пiзнання, розвив основнi положення дiалектичного й iсторичного матерiалiзму.
Таким чином, анотацiї за своїм характером надзвичайно рiзноманiтнi. З огляду на багато факторiв, бiблiограф у кожнiм конкретному випадку вирiшує, яка саме анотацiя найбiльше вiдповiдає задуму посiбника, змiсту i значенню анотуємого добутку. Анотуванню не можна навчитися за допомогою простого засвоєння деякого набору методичних правил. Таке засвоєння – лише необхiдний початок. Складання анотацiї – процес творчий, потребуючий вiд бiблiографа широких загальнонаукових i професiйних знань, ерудицiї, досвiду, визначених лiтературних здiбностей i навичок. Умiння гарне анотувати приходить у результатi завзятої роботи над пiдвищенням рiвня професiйної майстерностi.
У процесi роботи над посiбниками бiблiографами сформульований своєрiдний кодекс вимог до анотацiй. Такий кодекс створений, наприклад, у Бiблiотецi Академiї наук СРСР. Вiн включає наступнi положення:
1. Анотацiя повинна бути лаконiчної (довгi анотацiї не завжди дочитуються до кiнця), але в той же час досить конкретної, з посиланням, у разi потреби, на факти, iмена, дати i т. д., цiлком зрозумiлої без перечитування. В анотацiях варто уникати складних придаткових пропозицiй, важких синтаксичних оборотiв, довгих визначень. Якщо те саме поняття можна визначити поруч синонiмiв, необхiдно зупинитися на найбiльш уживаному. Треба уникати в анотацiї зайвих слiв, що без збитку для змiсту можна викинути. Бажано дотримувати також єднiсть часу й однаковiсть дiєслiвних форм, не слiд починати анотацiї з приводу «про».
2. Анотацiя не повинна повторювати зведень, що мiстяться в заголовку, i перефразувати їх.
3. Бажано для кожної бiблiографiчної роботи дотримувати приблизно однакового обсягу анотацiй i дотримуватися логiчного порядку зведень, що приводяться, незалежно вiд того, як вони данi в анотуємому документi.
4. Наукова термiнологiя, застосовувана в анотацiї, повинна бути загальноприйнятої, вiдповiдати сучасному рiвню знань. Приводяться в бiблiографiчному описi маловiдомi i застарiлi чи термiни, термiни, використовуванi тiльки даним автором, варто пояснювати.
5. Необхiдно стежити за тим, щоб не було чи протирiч невiдповiдностi анотацiй систематизацiї. Анотацiя повинна виправдувати i пiдтверджувати вiднесення роботи до визначеного роздiлу посiбника.
Таким чином, ми бачимо, що вимог до анотацiї багато. При її складаннi треба пам'ятати, чим бiльше ми повiдомимо додаткових зведень про добуток, тим рiзнобiчне розкриємо його змiст. Але при цьому нi в якому разi не слiд пiдмiнювати анотацiю, що вiдповiдає на запитання «про що мова йде в даному добутку», викладом, переказом його змiсту. У текстi анотацiї, особливо довiдкової, словам повинне бути тiсно, а думкам – просторо. Досягти цiєї «вищої категорiї якостi можна тiльки за умови гранично вiдповiдального вiдношення до складальної бiблiографiчної дiяльностi.
аналiтичний документ бiблiотека квебек
РОЗДІЛ 4
споживача з бiблiотекарем, i навiть недосвiдченому споживачу набагато легше знайти потрiбну йому лiтературу за певними ознаками, стислим змiстом, що дають реферат i анотацiя.
бiблiотеки:
2. Довiдково-бiблiографiчний вiддiл.
3. Вiддiл роботи з читачем.
Багато вчених, дослiдникiв, викладачiв докладають багато зусиль для розробки програм та програмного забезпечення автоматизацiї бiблiотечних процесiв. І саме завдяки їх ринок поповнюється прикладними програмами, що пiдтримують документальнi бази даних, серед них видiляється пакет прикладних програм CDS/ISIS/M з достатньо високими експлуатацiйними характеристиками, найбiльш вiдповiдних для проведення бiблiографiчних баз даних i найбiльш доступний. Але цей пакет є лише iнформацiйно-пошуковою системою, тому до нього розроблено програмнi оболонки, як створюють Автоматизовану iнтегровану бiблiотечну систему (АІБС).
Розроблена АІБС автоматизує технологiчнi процеси таких вiддiлiв (див. вище).
створення та поповнення електронного каталогу, облiк (автоматичне створення iнвентарної та сумарної книжок, крiм того є можливiсть вести до п’яти iнвентарних книжок не синхронiзованих з сумарною книгою – для реєстрацiйного облiку, дарованих, журналiв тощо), замовлення перiодики та слiдкування за виконанням замовлення. Автоматично виконуються всi документи, що супроводять партiю книжок та документи для бухгалтерiї.
Є змога поповнювати електронний каталог iз записiв на машинних носiях Книжкової палати, фiльтруючи потрiбнi записи для бiблiотеки.
2. Довiдково-бiблiографiчний вiддiл. Автоматизованi технологiчнi лiнiї дозволяють вести безлiч баз даних (рiзноманiтнi картотеки вiддiлу), в автоматизованому режимi створювати рiзноманiтнi бiблiографiчнi та iнформацiйнi довiдки, бiблiографiчнi покажчики (з будь-яким сортуванням на чотирьох рiвнях: за датами, тематичними рубриками, за алфавiтом тощо) та допомiжнi покажчики до них окремими критерiями або за всiма разом (за авторами, iндексами ББК, iндексами УДК, iндексами будь-якої класифiкацiї, присутньої в каталозi, за ключовими словами чи дескрипторами i, взагалi, за кожним з елементiв бiблiографiчного запису, наприклад, за видавництвами, тиражем).
3. Вiддiл роботи з читачем має двi автоматизованi технологiї:
· для бiблiотеки, в якiй дiє електронний каталог, розроблена повнiстю автоматизована технологiя: реєстрацiя читача, ведення формуляра читача, пошук читачiв, якi заборгували книжки, та друкованi довiдки для бухгалтерiї, обробка статистичних даних;
· для бiблiотеки, яка почала автоматизуватись, однак електронний каталог ще не працює, технологiя дозволяє вести базу даних “Формуляр читача” не автоматизовано, проте довiдки про боржникiв та статистичнi вiдомостi одержувати в автоматизованому режимi.
Перехiд на електроннi носiї на мережнi iнформацiйнi технологiї вплинув не тiльки на прискорення обмiну i створення нової iнформацiї, але i цiлком змiнив представлення про бiблiографiчний запис як способi представлення iнформацiї про склад фондiв бiблiотек. Бiблiографiчний запис на електронному носiї має наступнi властивостi: однократнiсть створення; нескiнченна множиннiсть вiдтворення; замiняємостi i модифiкацiя окремих елементiв у залежностi вiд конкретних потреб її хоронителiв i користувачiв без порушення її структури (за посередництвом комунiкативних форматiв) i можливостi обмiну iнформацiєю, що мiститься в даному записi. Таким чином, бiблiографiчний запис електронного каталогу – це не звичайний бiблiографiчний запис, складений за правилами традицiйного бiблiографiчного опису i записана на електронному носiї, а зовсiм iнша структура елементiв даних, що володiють внутрiшнiми взаємозв'язками i зв'язками з iншими записами, що i визначають три вищевказанi властивостi. Цi властивостi, особливо останнє, вiдкривають необмеженi можливостi для бiблiотек по удосконалюванню електронних каталогiв, тобто максимально повному вiдображенню в них своїх фондiв, i створенню зведених електронних каталогiв загальнонацiонального i свiтового рiвня.
Це означає, що традицiйне поняття видання незастосовне до електронних документiв. Таким чином, i традицiйна каталогiзацiя у виданнi утрачає своє значення. Однак при створеннi електронних документiв у них, як правило, включається вторинна iнформацiя – про творця документа (провайдеру), часу i мiсцi його створення, обсязi, типi даних, про змiст, а також зведення, що граю ту ж роль, що i шифри на каталожних картках – так називанi покажчики доступу до електронних ресурсiв в Інтернету. Такi зведення одержали найменування метаданi. Їхня подiбнiсть iз традицiйною каталогiзацiєю у виданнi полягає в тiм, що вони створюються там же, де i сам документ (також як каталогiзацiя у виданнi створюється видавництвом). Основна вiдмiннiсть метаданих вiд каталогiзацiї у виданнi в тiм, метаданi призначенi не для складання бiблiографiчного опису на основний документ (електронний ресурс), а для прискорення i полегшення доступу до електронних ресурсiв через Інтернет.
Однак i традицiйна каталогiзацiя i виданнi використовують новi можливостi, що вiдкриваються сучасними iнформацiйними технологiями й електронними комунiкацiйними мережами, зберiгаючи колишню функцiю i випереджальне виробництво бiблiографiчної iнформацiї про документ одночасно створенням самого документа (видання).
У цiй областi успiшно дiє програма Сагаlоging in Publication - CIP, розроблена Бiблiотекою конгресу США.
Ця програма, що одержала розвиток у ло-американських країнах, ґрунтується на добровiльному членствi видавцiв. Вона представляє їм, а також книгопродавцям i бiблiотекам можливiсть взаємовигiдного спiвробiтництва. Роботу CIP можна розглянути на прикладi Нацiональнiй бiблiотецi провiнцiї Квебек (Канада). Проект одержав назву Le Programme Canadien de catalog avant publication.
Для участi в програмi СІР видавцi висилають Бiблiотецi Квебека по електроннiй комунiкацiйнiй мережi фотокопiю титульного листа книги, що готується до видання, фотокопiю змiсту, текст уведення разом набором повних даних. Бiблiотека ж привласнює виданню ISBN. Через 10 днiв картка, що мiстить данi CIP, вiдсилається видавцю, що публiкує цю iнформацiю на зворотi титульного листа. Видавець користається свого роду безкоштовною рекламою для його нової книги, тому що опису CIP, з'являються в багатьох покажчиках публiкацiй, призначених для книгарень i бiблiотек.
Бiблiотеки i центри по збереженню документацiї використовують цi описи для прискорення процесу каталогiзацiї нових надходжень, що моментально стають доступними користувачу. Видавцi регулярно звертаються до бази даних CIP за пiдказкою по оформленню титульного листа. Велика частина комерцiйних видавництв Квебека є учасниками цiєї програми протягом 12 рокiв. У 1994-1995 р. запрошення брати участь у програмi CIP знайшло вiдгук у 114 нових видавництв провiнцiї Квебек, що звертаються в Нацiональну бiблiотеку за присвоєнням ISBN. Було каталогiзовано 1681 найменування книг на пiдставi 242 звертань рiзних видавництв. Рiст популярностi CIP у провiнцiї Квебек можна охарактеризувати наступними цифрами: кiлькiсть бiблiографiчних записiв CIP, створених за 1 рiк, складало в 1989-1990 р. 537 одиниць, а за останнi 5 рокiв воно збiльшилося бiльш нiж у два рази.
Запису системи CIP не тiльки друкуються на зворотi титульного листа, але i фiгурують у покажчиках книг, що готуються до видання. Такi покажчики публiкуються в щомiсячному додатку “Forthcoming Books” (“Книги, що готуються до видання”), попадають у банк даних Amicus i Catts. доступнi i через Інтернет.
Із сiчня 1994 р. бiблiотека щомiсяця включає в систему CIP список "Книги Квебека, що готуються до видання", що складається на пiдставi одержуваних запитiв.
Таким чином, книгопродавцi i бiблiотеки мають необхiдну iнформацiю для добору i покупки нових видань. Видавцi використовують джерела CIP для редагування титульного листа.
Система CIP допомогла пiдвищити якiсть вiдображення елементiв бiблiографiчного запису у виданнях за рахунок автора (самвидав) i в книгах видавцiв-новачкiв.
Видавець випробує потреби в квалiфiкованiй пiдказцi при виборi для нової книги найменування заснування, що виступає як колективного автора даної публiкацiї, нумерацiї томiв, назви серiї (щоб уникнути повторення тих найменувань серiй, що уже є в iнших видавництвах), ISSN, зведень про повторнiсть видання. Іншими словами, програма CIP виконує функцiю авторитетного контролю бiблiографiчної iнформацiї при виданнi книги.
Бiблiотеки i центри документацiї теж витягають користь iз системи CIP. Знайти вже надруковану в чи книзi введену в iнформацiйну систему готовий бiблiографiчний запис, значить заощадити час i сили, скоротити термiн обробки нових надходжень.
Вивчення досвiду використання програми CIP у Нацiональнiй бiблiотецi Квебека показує, що при наявностi електронних комунiкацiйних мереж, що зв'язують видавництва з бiблiотеками, каталогiзацiя у виданнi може уключити видавництва в процес кооперованої каталогiзацiї. Наявнiсть доступу в електронну БД системи CIP дозволяє їм формувати машиночитну бiблiографiчний запис на книгу при її виданнi. Якiсть такого бiблiографiчного запису бiльш високе, оскiльки ее елементи – зведення про вiдповiдальнiсть, серiю й iн. – проходять перевiрку на правильнiсть у цiєї БД, что дає можливiсть бiблiотекам при обробцi таких виданнi користатися готовими бiблiографiчними записами, допрацьовуючи їх.
Про цi можливостi варто задуматися i росiйським видавцям.
Традицiйна каталогiзацiя у виданнi при використаннi нових iнформацiйних технологiй може стати тим мостом, що зв'язує видавцiв i каталогiзаторiв у єдиному процесi кооперуваннi каталогiзацiї, дозволяючи тим i iншим оперативно забезпечувати читачiв високоякiсною бiблiографiчною iнформацiєю про новi видання.
ВИСНОВОК
навчальних дисциплiн – це iнформатика, бiблiографiя, каталогiзацiя, всi вони мiстять у собi певнi процеси АСОД. Аналiтико-синтетична обробка включає операцiї аналiзу та синтезу, багато спецiалiстiв вважає, що поняття, яке розглядається окрiм названих процесiв включає, здiйснення наукового перекладу, створення бiблiографiчних покажчикiв, спискiв iнформацiйних видань, фактографiчних картотек та баз даних, оскiльки при цьому не можливо обiйтись без цих операцiй. У пiдсумку “Аналiтико-синтетична обробка документiв” в деяких вузах поглинає роздiли бiблiографiї, каталогiзацiї, iнформатики i стає дуже широким. Не дивно, що деякi спецiалiсти пропонують роздiлити його на декiлька дисциплiн: “Складання БО”, “Реферування”, “Складання бiблiографiчних покажчикiв та оглядiв лiтератури”. І чiткого розмежування мiж ними немає. Всi процеси частково пов’язанi мiж собою i доповнюють один одного. Але разом з тим, я визначила основнi процеси АСОД, якi можна розмежувати як бiблiотечнi (створення вторинних документiв) i технологiчнi процеси, якi пiдлягають автоматизацiї, i набагато покращують, полегшують, осучаснюють роботу бiблiотеки.
Отже, вивчивши основнi процеси АСОД. Я з’ясувала, що характер, об’єм анотацiї залежить вiд виду, читацького та цiльового призначення, структури посiбника i тематики документiв, що анотуються, а також вiд квалiфiкацiї складачiв. Окрiм того, в кожному конкретному бiблiографiчному посiбнику анотацiї повиннi бути витриманi в конкретному стилi. Але вони не завжди дають повну розгорнуту iнформацiю про документ, тодi виникає потреба в рефератi – бiльш розгорнутiй iнформацiї про документ.
В свою чергу реферат – це короткий виклад змiсту документа з основними фактичними даними та висновками.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Сафиулина З. АСОД как научная проблема и предмет преподавания // Библиография № 3, 1998г. С. 3-6.
2. Кичакова Н. Н. Каталогизация в издании и новые технологии // Библиография № 6, 1999г. С. 143-145.
3. Фоменко І. Сучаснi iнформацiйнi технологiї в навчаннi бiблiотечних та iнформацiйних фахiвцiв // Вiсник Книжкової палати № 7, 1997р. С. 9-10.
4. Автоматизация и механизация библиотечно-библиографических процессов: Сб. науч. тр. / АН УССР, центр науч. б-ка им. В. И. Вернадского. – К.: Наук. Думка, 1989. – 82с.
5. Оптимизация информационно-библиотечних технологий. Сб. науч. тр. / АН СССР, \Сиб. отд-ние, ГПНТБ. – Новосибирск: ГПНТБ, 1988. – 169с.
6. Синченко Н. И. Библиотеки и компьютери. – Киев: наук. Думка, 1990. – 213с.
8. Библиотека как система управления: Сб. науч. тр. / Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина. – М.: ГБП, 1987. – 115с.
9. Проблеми совершенствования управления библиотекой. – М.: Книга, 1984. – 208с.
10. Новое в правилах составления библиографического описания: Метод. Рекомендации / Междувед. каталогизац. комис. при Гос. б-ке СССР им. В. И. Ленина. – 14.: ГБЛ, 1990. – 80с.
11. Введение и применение норм времени на основние види работ, виполняемие в библиотеках: Метод. Рекомендации. – М., 1991. – 36.
12. Нормативные материалы на труд для централизованних библиотечних систем Сост. И. Б. Перцев, Сирнова Н. А. – М., 1989. – 78с.
13. Норми i процеси бiблiотечно-бiблiографiчної роботи державної бiблiотеки України. – К., 1992. – 279с.
Метод. рекомендации. – М., 1991. – 128с.
15. Организация работи научно-технической библиотеки: Метод. рекомендации (ГПНТБ) СССР. – М., 1989. – 320с.
16. Прогрессивние библиотечние технологии: Организация и управление; Сб. науч. тр. / АН УССР ЦНБ им. В. И. Вернадского. – К.: Наук. Думка, 1989. – 140с.
17. Пушкарева Л. В. Операционно-технологический анализ каталогизационних процесов // Организация информ. -биб. Технологий: Сб. науч. тр. / ГПНТБ СО АН СССР. – Новосибирск, 1988. – С. 98-106.
18. Современная каталогизационная терминология: Толковий словарь с методическими рекомендациями / Рос. гос. библиотека. – М., 1992. – 200с.
21. Шиндряева Н. М. структура отдела каталогов в библиотеках США // Научн. и техн. б-ки. – 1993. - № 1. – С. 62-71. 1. 1.
22. Каталогизация в издании для массових библиотек: Метод. рекомендации /Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина, Отд. теории и методики формирования и использ. библ. фондов и справ. аппарата; [Сост. Т. В. Борисенко]. – М.: ГБЛ, 1988.
23. Предметний поиск в традиционних и нетрадиционних информационно-поискових системах. Сб. науч. тр. Вип. 5 /Гос. Публичная б-ка им. М. Е. Салтикова-Щедрина, Л.: ГПБ, 1985.
| 
