Видатнi грецькi скульптори доби класики
Мiнiстерство освiти i науки України
кафедра всесвiтньої iсторiї
ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ
НА ТЕМУ:
Виконала
студентка 1-го курсу
Рипаченко Нiна
Рабенчук О. П.
Вiнниця 2010
План
Вступ
1. Мирон
5. Скопас
6. Лiсiпп
Вступ
рр./ до н. е.; «багатий стиль» - 420 - 400/390 рр.. до н. е.;пiзня класика - 400/390 - бл. 320 рр.. до н. е..
Грецька скульптура спочатку, в VII ст. до н. е., значно поступалася перед скульптурою Стародавнього Сходу i була досить примiтивною. В VI ст. до н. е. в Грецiї стають досконалiшими скульптурнi зображення людських фiгур i облич, але фiгури ще не динамiчнi. Тiльки з V ст. до н. е. починається розквiт грецької скульптури, яка не тiльки передає людськi фiгуру i обличчя, а й вiдтворює рух. Призначення скульптур було рiзним: релiгiйне
(прикрашання площ, будинкiв, святилищ),
(прославлення громадянина i воїна). Найпопулярнiшими художнiми образами були образ величного, могутнього i спокiйного божества (чоловiчого i жiночого) та оголеного воїна-атлета. А в IV ст. до н. е. з’являється олюднення образу божества, пом’якшення iдеальних рис i пiдкреслювання в них суто людських якостей. Скульптури богинь IV ст. до н. е. бiльше нагадують смертних людей, нiж могутнiх повелителiв.
вiдтiнкiв людського стану.
Скульпторами-класиками були створенi образи досконалих людей в єдностi їх духовної i фiзичної краси. Значну кiлькiсть пам'яток давньогрецького мистецтва знайдено на територiї сучасної України, колишнiх античних держав Пiвнiчного Причорномор'я.
Найвизначнiшi скульптори цього перiоду: Мирон, Полiклет, Фiдiй, Скопас, Пракситель, а також Лiсiпп, творчiсть якого пов'язана i з наступним iсторичним етапом.
1.
Мирон
н. е. – це час перемог трьох атлетiв, чиї статуї вiн створив в 456, 448 i 444 рр.. до н. е. Мирон був старшим сучасником Фiдiя i Полiклета i вважався одним з найбiльших скульпторiв свого часу. Працював у бронзi, однак жоден з його творiв не зберiгся, вони вiдомi головним чином за копiями. Мирон ставив за мету зобразити людське тiло в момент руху. Найкраще це йому вдалося в статуї, яка зображує юнака – метальника диска («Дискобол»). Дискобол зображений у складнiй позi в момент найвищої напруги перед кидком. Мирон був майстром передачi руху в кульмiнацiйний, перехiдний момент. У хвалебнiй епiграмi, присвяченiй його бронзовiй статуї атлета Ладаса, пiдкреслюється, що важко дихаючий бiгун переданий надзвичайно жваво. Скульптурна група Мирона «Афiна i Марсiй», яка стояла на Афiнському акрополi вiдзначена такою самою майстернiстю в передачi руху.
2.
Полiклет
Полiклет – давньогрецький скульптор i теоретик мистецтва, працював бл. 460-420 до н. е. Народився в Сiкiонi бл. 480 р. до н. е., навчався в Аргосi у Агелада, можливо, в один час з Фiдiєм, а пiзнiше очолив аргоську школу скульпторiв. Вважалося, що нiхто не може зрiвнятися з Полiклетом в зображеннi атлетiв. Близько 460-450 рр.. до н. е. Полiклет створив кiлька статуй переможцiв Олiмпiйських iгор, в т. ч. статуя Кiнiска (при розкопках в Олiмпiї був знайдений його постамент). Іншi твори раннього перiоду творчостi Полiклета – Дискофор (несучий диск, найкращi копiї в Уелслi-коледжi поблизу Бостона, США, i у Ватиканi) i Гермес (уявлення про нього можна скласти за бронзової статуетки з Британського музею). Однак самий знаменитий твiр Полiклета - створений бл. 450-440 до н. е. Дорiфор (списник). Кращi копiї цiєї статуї знаходяться в Неаполi, Ватиканi i у Флоренцiї; найкраще збереглася копiя голови Дорiфора виконана у бронзi скульптором Аполлонiєм, сином Архiя (знайдена в Геркуланумi, вона перебуває тепер у Неаполi). Саме в цьому творi втiлена уява Полiклета iдеальних пропорцiї людського тiла. Вважалося, що фiгура створена на основi положень пiфагореїзму, тому в давнину статую Дорiфора часто називали «каноном Полiклета», тим бiльше що не збережений трактат з естетики Полiклета носив назву «Канон». Тут в основi ритмiчної композицiї лежить принцип асиметрiї (права сторона, тобто опорна нога i зависла уздовж тiла рука, статичнi, але зарядженi силою, лiва сторона, тобто нога, яка залишилася позаду та рука з списом, порушують спокiй, але трохи розслабленi), що оживляє її i робить рухомою.
На замовлення жерцiв храму Артемiди бл. 440 р. до н. е. Полiклет створив статую пораненої амазонки, посiвши перше мiсце в конкурсi, де, крiм нього, брали участь Фiдiй i Кресiлай. Уявлення про неї дають копiї - рельєф, виявлений в Ефесi, а також статуї в Берлiнi, Копенгагенi та музеї Метрополiтен у Нью-Йорку. Ноги амазонки поставленi, так само, як у «Дорiфора», але вiльна рука не висить уздовж тiла, а закинута за голову, iнша рука пiдтримує тiло, спираючись на колону. Поза гармонiчна i врiвноважена, але Полiклет не взяв до уваги того, що якщо пiд правою груддю людини є рана, його права рука не може бути пiднята високо вгору. Мабуть, прекрасна, гармонiйна форма цiкавила його бiльше, нiж сюжет або передача почуттiв. Тiєї ж турботою пройнята i ретельна розробка складок короткого хiтона амазонки. Потiм Полiклет працював в Афiнах, де бл. 420 р. до н. е. ним був створений Дiадумен, юнак з пов'язкою навколо голови. У цьому творi, який називали нiжним юнаком, на вiдмiну вiд мужнього Дорiфора, вiдчувається вплив аттичної школи. Тут знову використаний мотив кроку, незважаючи на те, що обидвi руки пiднятi i тримають пов'язку. Протилежнiсть правого i лiвого боку виражена не так сильно. Риси обличчя i пишнi локони волосся набагато м'якше, нiж у попереднiх роботах. Кращi копiї Дiадумена - копiя, знайдена на Делосi i котра зараз перебуває в Афiнах, статуя з Везона у Францiї, яка зберiгається в Британському музеї, i копiї в Мадридi i в музеї Метрополiтен. Збереглося також кiлька теракотових i бронзових статуеток. Кращi копiї голови Дiадумена знаходяться в Дрезденi i Касселi. Близько 420 до н. е. Полiклет створив для храму в Аргосi колосальну статую Гери (iз золота i слонової кiстки), яка сидить на тронi. Аргоськi монети можуть дати деяке уявлення про те, як виглядала ця загибла в давнину статуя. Поруч з Герою стояла Геба, вилiплена Навкiдом, учнем Полiклета. У пластичному оформленнi храму вiдчувається як вплив майстрiв аттичної школи, так i Полiклета – можливо, це робота його учнiв. Творiнням Полiклета не вистачало величi статуй Фiдiя, але багато критикiв вважають, що вони перевершують Фiдiя своєю академiчною досконалiстю i iдеальною врiвноваженiстю пози. У Полiклета були численнi учнi та послiдовники аж до епохи Лiсiппа (кiнець IV ст. до н. е.), який говорив, що його вчителем у мистецтвi був «Дорифор», хоча згодом вiн вiдiйшов вiд канону Полiклета i замiнив його своїм власним.
3.
Фiдiй
i в Аргосi в школi Агелада (в останнiй, можливо, одночасно з Полiклетом). Серед iснуючих нинi статуй немає жодної, яка б безсумнiвно належала Фiдiю. Нашi знання про його творчiсть основанi на описах античних авторiв, на вивченнi пiзнiх копiй, а також робiт, якi збереглися, i якi з бiльшою чи меншою вiрогiднiстю приписуються Фiдiю.
того ж перiоду, бл. 460 р. до н. е., вiдноситься меморiальний комплекс у Дельфах, споруджений на честь перемоги афiнян над персами у Марафонської битвi. Тодi ж (бл. 456 р. до н. е.) Фiдiй встановив на Акрополi колосальну бронзову статую Афiни Промахос (Заступницi). Інша бронзова статуя Афiни на Акрополi, т. зв. Афiна Лемнiя, яка тримає в руцi шолом, була створена Фiдiєм бл. 450 р. до н. е. на замовлення аттичних колонiстiв, вiдпливає на острiв Лемнос. Можливо, двi статуї, що знаходяться в Дрезденi, а також голова Афiни з Болоньї є її копiями. Хрисоелефантинна (iз золота i слонової кiстки) статуя Зевса в Олiмпiї вважалася в давнину шедевром Фiдiя. Детальний опис статуї, що вважалася одним з семи чудес свiту, є у Павсанiя. Зевс був зображений сидячим. На долонi правої руки його стояла богиня Нiка, а у лiвiй вiн тримав скiпетр, нагорi якого сидiв орел. Зевс був бородатим i довговолосим, з лавровим вiнком на головi. Сидяча фiгура мало не торкалася стелi головою, так що виникало враження, що якщо Зевс встане, то знесе з храму дах. Трон був багато прикрашений золотом, слоновою кiсткою i дорогоцiнним камiнням. У верхнiй частинi трону над головою статуї помiщалися з одного боку фiгури трьох Харит, а з iншого - трьох пiр року (Ор); на нiжках трону були зображенi танцюючi Нiки. На перекладинi мiж нiжками трону стояли статуї, що представляли олiмпiйськi змагання i битву грекiв (очолюваних Гераклом i Тесеєм) з амазонками. Виконаний з чорного каменю п'єдестал трону прикрашали золотi рельєфи, на яких були зображенi боги. Статуя Зевса Олiмпiйського або одна його голова зображувалися на монетах, якi чеканилися в Елiдi. Щодо часу створення статуї ясностi не було вже в античностi, але, оскiльки будiвництво храму було завершено бл. 456 р. до н. е., найiмовiрнiше, статуя була поставлена не пiзнiше бл. 450 р. до н. е.
мiста Афiни, одне з найбiльш прославлених творiнь античної архiтектури. Рясне пластичне оздоблення храму виконала велика група скульпторiв, яка працювала пiд керiвництвом Фiдiя i, ймовiрно, за його ескiзами (найбiльш знаменитi знаходяться тепер в Британському музеї рельєфнi фризи Парфенона i статуї з фронтонiв, якi фрагментарно збереглися). Культова хрисоелефантинна статуя Афiни Парфенос, що стояла в храмi, яка була закiнчена в 438 р. до н. е., створив сам Фiдiй. Опис Павсанiя i численнi копiї дають про неї досить ясне уявлення. Афiна зображалася стоячи у повний зрiст, на нiй був довгий хiтон. На долонi правої руки Афiни стояла крилата богиня Нiка; на грудях Афiни була Егiда з головою Медузи; в лiвiй руцi богиня тримала списа, а до її нiг був притулена щит. Бiля спису згорнулася священна змiя Афiни (Павсанiй називає її Ерiхтонiєм). На постаментi статуї було зображено народження Пандори (першої жiнки). Як пише Плiнiй Старший, на зовнiшнiй сторонi щита була викарбувана битва з амазонками, на внутрiшнiй - боротьба богiв з гiгантами, а на сандалях Афiни було зображення кентавромахiї. На головi богинi був шолом, увiнчаний трьома гребенями, середнiй з яких являв собою сфiнкса, а бiчнi грифонiв. У Афiни були прикраси: намиста, сережки, браслети.
Близькiсть стилю зi скульптурами i рельєфами Парфенона вiдчувається в статуях Деметри (її копiї можна знайти в Берлiнi i Шершелi, Алжир) i Кори (копiя на вiллi Альбанi). Мотиви обох статуй використанi в знаменитому великому вотивному рельєфi з Елефсiн (Афiни, Археологiчний музей), римська копiя якого є в музеї Метрополiтен у Нью-Йорку. Складки шат Кори близькi за стилем драпiрування статуї стоячого Зевса, копiя якого зберiгається в Дрезденi, а торс, можливо, що є фрагментом оригiналу, - в Олiмпiї. До фризу Парфенону близький за стилем Анадумен (хлопець, який зав'язує пов'язку навколо голови); можливо, статуя була створена як вiдповiдь Дiадумену Полiклета. Статуя Фiдiя набагато природнiша в сенсi пози та жесту, але троги грубiша. Разом з Полiклетом i Кресiлаєм Фiдiй брав участь у конкурсi на статую пораненої амазонки для храму Артемiди в Ефесi i зайняв друге мiсце пiсля Полiклета; копiєю з його статуї вважається т. зв. «Амазонка Маттеї» (Ватикан). Поранена в стегно, амазонка заткнула хiтон за пояс, щоб зменшити бiль, вона спирається на спис, вхопившись за нього обома руками, причому права пiднята вище голови. Як i у випадку Афiни Парфенос i рельєфiв Парфенона, багатий тут змiст вмiщено в просту форму.
е., а багато iнших скульпторiв, серед них Кефiсодот, - i в першiй чвертi IV ст. до н. е.
Афiною Парфенос. Фiдiй був ув’язнили i не дочекавшись виправдання, там вiн покiнчивжиття самогубством.
4.
Пракситель
Пракситель - давньогрецький скульптор, народився в Афiнах бл. 390 р. до н. е. Можливо, Пракситель - син i учень Кефiсодота Старшого. Пракситель працював у рiдному мiстi в 370-330 рр.. до н. е., а в 350-330 рр. до н. е. лiпив також у Мантiнеї i в Малiй Азiї. Його твори, в основному виготовленi з мармуру, вiдомi головним чином за римськими копiями та свiдченнями античних авторiв.
Найкраще уявлення про стиль Праксителя дає статуя Гермеса з немовлям Дiонiсом (Музей в Олiмпiї), яка була знайдена при розкопках в храмi Гери в Олiмпiї. Незважаючи на сумнiви, це напевно оригiнал, створений бл. 340р. до н. е. Гнучка фiгура Гермеса, який витончено сперся на стовбур дерева. Майстру вдалося вдосконалити трактування мотиву людини з дитиною на руках: рух обох рук Гермеса композицiйно пов'язаний з немовлям. Ймовiрно, в його правiй руцi, яка не збереглася було гроно винограду, яким вiн дражнив Дiонiса, чому немовля до неї i тягнулося. Пози героїв ще бiльше вiддалилися вiд скутого випрямлення, що спостерiгається у бiльш раннiх майстрiв. Фiгура Гермеса пропорцiйно складена i вiдмiнно пропрацьована, профiль витончений, а гладка поверхня шкiри рiзко контрастує зi схематично намiченим волоссям i шерстистою поверхнею плаща, накинутого на стовбур. Волосся, драпiрування, очi i губи, а також ремiнцi сандалiй були розфарбованi. Розфарбовування статуй у Праксителя переслiдувала не тiльки декоративний ефект: вiн вважав її надзвичайно важливою справою i доручав вiдомим художникам (наприклад Нiкiю з Афiн).
Майстерне i новаторське виконання Гермеса зробило його найбiльш вiдомим у наш час твором Праксителя, а проте в давнину його шедеврами вважалися статуї Афродiти, Ерота i сатирiв, якi не дiйшли до нас. Судячи iз збережених копiй, вони iснували в декiлькох варiантах. Статуя Афродiти Кнiдської вважалася в давнину не тiльки кращим творiнням Праксителя, але i взагалi кращою статуєю всiх часiв. Як пише Плiнiй Старший, багато прибували в Кнiд тiльки заради того, щоб її побачити. То було перше в грецькому мистецтвi монументальна зображення повнiстю голої жiночої фiгури, i тому вона була знехтувана жителями Коса, для яких вона призначалася, пiсля чого її купили городяни сусiднього Кнiда. У римський час зображення цiєї статуї Афродiти чеканилося на Кнiдських монетах, з неї робилися численнi копiї (краща з них перебуває зараз у Ватиканi, а найкраща копiя голови Афродiти - в колекцiї Кауфмана у Берлiнi). В давнину стверджували, що моделлю Праксителя була його кохана, гетера Фрiна. Гiрше представленi iншi приписуванi Праксителю статуї Афродiти. Копiї статуї, обраної жителями Коса, не збереглося. Афродiта з Арля, названа за мiсцем знахiдки i що зберiгається в Луврi, можливо, зображає не Афродiту, а Фрiну. Ноги статуї прихованi драпiруванням, а торс повнiстю голий; судячи з пози, в її лiвiй руцi було дзеркало. Збереглося також кiлька витончених статуеток жiнки, що надягають намисто, але в них знову-таки можна бачити як Афродiту, так i смертну жiнку.
Статуї Ерота роботи Праксителя перебували в Феспiях в Беотiї i в Парiї в Троадi. Уявлення про них можуть дати витонченi та елегантнi фiгурки Ерота на монетах, медальйонах i гемах, де вiн спирається на колону i пiдтримує голову рукою, або поруч з гермою, як на монетах з Парiя. Збереглися торси подiбних статуй з Бай (зберiгаються в Неаполi та музеї Метрополiтен у Нью-Йорку) i з Палатiнського пагорба (у Луврi та в музеї в Пармi). За копiями вiдомi два варiанти статуї молодого сатира, один з яких, можливо, належить до раннього перiоду творчостi Праксителя, а iнший - до зрiлого. Статуї першого типу зображують сатира, який правою рукою ллє вино з високо пiднятого глечика в чашу в iншiй руцi; на головi у нього пов'язка i вiнок з плюща, риси обличчя благороднi, профiль тонкий. Кращi копiї цього типу знаходяться в Кастель Гандольфо, в Анцiо i в Торре дель Греко. У другому варiантi (його копiювали частiше, найкращi статуї знаходяться в музеї Торлонiа i в Капiтолiйському музеї в Римi; до них слiд додати торс з Палатiнського пагорба, що зберiгається в Луврi) був зображений сатир, який сперся на стовбур дерева, тримаючи в правiй руцi флейту, а лiвою вiдкидає перекинуту через плече шкуру пантери. Мотив фiгури, спирається на опору, використаний i в статуї Дiонiса, краща копiя якої знаходиться в Мадридi. Статуя Аполлона Лiкейського зображує Аполлона, який спирається на колону i пiдтримує голову правою рукою, в лiвiй його руцi - лук. Збереглося досить багато копiй цiєї статуї, кращi з яких знаходяться в Луврi i в Капiтолiйському музеї в Римi. Існують також копiї статуї молодого Аполлона Савроктона (Аполлона, який вбиває ящiрку) - в Луврi, у Ватиканi, на вiллi Альбанi в Римi та iн. У двох створених Праксителем варiантах статуї Артемiди ми бачимо приклади розв'язання мотиву драпiрованої людської фiгури. На одному з них зображена молода, одягнена в простий пеплос мисливиця, яка виймає стрiлу з сагайдака за спиною. Кращою копiєю цього типу є Артемiда, що зберiгається в Дрезденi. Другий варiант - т. з. Артемiда Бравронiя з афiнського Акрополя, що вiдноситься до 345 р. до н. е., - належить до пiзнього перiоду творчостi майстра. Є думка, що копiєю з неї є статуя, знайдена в Габiях i що зберiгається в Луврi. Артемiда зображена тут покровителькою жiнок: вона накидає на праве плече покрив, принесений жiнкою як дарунок за успiшний дозвiл вiд тягаря. Одна з останнiх робiт Праксителя - група «Лiто з Аполлоном i Артемiдою», фрагменти якої знайдено в Мантiнеї. На постаментi скульптор вилiпив рельєф iз зображенням змагання Аполлона i Марсiя в присутностi дев'яти муз, рельєф (цiлком, крiм фiгур трьох муз) був знайдений i знаходиться зараз Афiнах. Складки драпiровок виявляють багатство витончених пластичних мотивiв. Пракситель був неперевершеним майстром у передачi грацiї тiла i тонкої гармонiї духу. Найчастiше вiн зображував богiв, i навiть сатирiв, молодими; в його творчостi на змiну величностi образiв V ст. до н. е. приходять витонченiсть i мрiйлива нiжнiсть. Мистецтво Праксителя знайшло своє продовження у творах його синiв i учнiв, Кефiсодота Молодшого i Тiмарха, якi працювали по замовленнях Птолемеїв на островi Кос i перенесли стиль скульптора на Схiд.
5.
Скопас – грецький скульптор i архiтектор, народився на островi Парос бл. 420 р. до н. е., можливо, син i учень Арiстандра. Перший вiдомий нам твiр Скопаса - храм Афiни Алеї в Тегiї, на Пелопоннесi, який треба було звести наново, оскiльки колишнiй згорiв у 395 р. до н. е. Проект має цiкаве рiшення: незвично стрункi доричнi колони по периметру i коринфськi напiвколони всерединi Целле. На схiдному фронтонi було зображено полювання на вепра Калiдонського, на захiдному - поєдинок мiсцевого героя Телефа з Ахiллом; на метопах вiдтворювалися сцени з мiфу про Телефа. Збереглися голови Геракла, воїни, мисливцi i вепр, а також фрагменти чоловiчих статуй i жiночий торс, ймовiрно Атланти. Скопас входив до групи з чотирьох скульпторiв (i, можливо, був серед них старшим), яким вдова Мавсола Артемiсiя доручила створення скульптурної частини Мавзолею (одного з семи чудес свiту) у Галiкарнасi, усипальницi свого чоловiка. Вiн був завершений бл. 351 р. до н. е. Скопасу належать скульптури схiдного боку, для плит схiдного фриза характерний той самий стиль, що i для статуй з Тегеї. Притаманна творам Скопаса пристраснiсть досягається насамперед за допомогою нового трактування очей: вони глибоко посадженi i оточенi важкими складками столiття. Жвавiсть рухiв i смiливi положення тiл висловлюють напружену енергiю i демонструють винахiдливiсть майстра.
Найзнаменитiшим твором Скопаса була група морських божеств у святилищi Нептуна в Римi, якi, можливо, супроводжували Ахiлла, який вирушав на Острови блаженних. Можливо, фриз з Посейдоном, Амфiтритою, Тритонами i Нереїдами, якi їдуть на морських чудовиськах (нинi в Мюнхенi), i сцена жертвопринесення (нинi в Луврi) являли собою основу, на якiй була розташована ця група в Римi в І ст. до н. е. Статуя Аполлона з кiфарою - це робота Скопаса, яка стояла в храмi на римському Палатинi мiж Артемiдою - робота Тимофiя i Лiто молодшого Кефiсодота. Всi троє скопiйованi на п'єдесталi з Сорренто, а Аполлон - ще й в статуї (в Мюнхенi) i в торс (в Палаццо Корсiнi в Римi). Іншi роботи, приписуванi Скопасу, - Афродiта Пандемос, що їде на козлi (в Елiдi, iснують зображення на монетах), Афродiта i Потос (з острова Самофракiя), Потос з Ерот i Гiмера (з Мегари), а також три статуї в Римi - колосальна сидяча фiгура Ареса, сидяча Гестiя i гола Афродiта, яку деякi цiнителi ставили вище знаменитої Афродiти Кнiдської, що належить Праксителю.
6.
був надзвичайно плодовитим i рiзностороннiм скульптором. Основну масу його творiв складали переважно бронзовi статуї, що зображують богiв, Геракла, атлетiв та iнших сучасникiв, а також коней i собак. Лiсiпп був придворним скульптором Олександра Македонського. Колосальна статуя Зевса стояла на агорi Тарента. Як стверджує той же Плiнiй, її висота складала 40 лiктiв, тобто 17,6 м. Іншi статуї Зевса були спорудженi Лiсiппом на агорi Сiкiона, в храмi в Аргосi й у храмi Мегара, причому остання робота представляла Зевса в супроводi Муз. Створена Лiсiппом на Родосi фiгура бога Сонця Гелiоса зображала бога на запряженiй четвiркою коней колiсницi, цей мотив використовувався скульптором i в iнших композицiях. У Сiкiонi знаходилася статуя, яка зображувала Кайроса (бог удачi): бог у крилатих сандалiях сидiв на колесi, його волосся звисало вперед, проте потилицю був лисою; копiї статуї збереглися на невеликих рельєфах i Камi.
Геракл - улюблений персонаж Лiсiппа. Колосальна фiгура сидячого Геракла на акрополi Таренту зображала героя в похмурому настрої пiсля того, як вiн очистив Авгiєвi конюшнi: Геракл сидiв на кошику, в якiй носив гнiй, голова спочивала на руцi, лiкоть упирався в колiно. Цю статую Фабiй Максим забрав до Риму пiсля того, як в 209 р. до н. е. взяв Тарент, а в 325 р. н. е. Костянтин Великий перевiз її в новостворений Константинополь. Можливо, Геракл, якого ми бачимо на монетах з Сiкiона, подiбний до втраченого оригiналу, копiями якого є як Геркулес Фарнезе в Неаполi, так i пiдписана iм'ям Лiсiппа статуя у Флоренцiї. Тут ми знову бачимо похмурого Геракла, який спирається на палицю, з накинутою на неї левовою шкурою. Статуя «Геракл Епiтрапедзiй», що зображала героя «за столом», представляла його, згiдно описам i безлiчi iснуючих копiй рiзного розмiру, сидячим на камiннi, з чашею вина в однiй руцi i дубиною в iншiй - ймовiрно, пiсля того, як вiн пiднiсся на Олiмп. Статуетку, яка спочатку була створеним для Олександра Македонського, як настiльна прикраса, згодом бачили в Римi Стацiй i Марцiан.
мужнiй i величний характер iмператора. Фiгура, що зображала Олександра з списом, мабуть, послужила оригiналом як для герми, так i для бронзової статуетки (обидвi знаходяться тепер в Луврi). Лiсiпп зображував Олександра i верхом - як одного, так i з соратниками, якi полягли в битвi при Гранiкi в 334 р. до н. е. Існуюча кiнна бронзова статуетка Олександра з кормовим веслом пiд конем, що, можливо, є алюзiєю на ту ж битву на рiчцi, може бути реплiкою останньої статуї. Іншi роботи Лiсiппа, якi включали портрет Сократа (найкращими копiями, можливо, є бюсти в Луврi та Музею Нацiоналi делле Терме в Неаполi); портрет Езопа; ще iснували портрети поетеси Праксiлли i Селевка. Разом з Леохаром Лiсiпп створив для Кратера групу, що зображувала сцену полювання на лева, на якому Кратер врятував Олександру життя. Апоксiомен, атлет, який вiдскрiбає з себе бруд пiсля вправ (в античностi мали звичай маститися перед атлетичними заняттями), був згодом поставлений Агриппою перед термами, зведеними ним у Римi. Можливо, її копiєю є мармурова статуя в Ватиканi. Скребком, затиснутим в лiвiй руцi, атлет очищає витягнуту вперед праву руку. Таким чином, лiва рука перетинає тiло, що було першим випадком вiдтворення руху в третьому вимiрi, з яким ми зустрiчаємося у давньогрецькiй скульптурi. Голова статуї менша, нiж було прийнято в бiльш раннiй скульптурi, риси обличчя нервовi, тонкi; з великою жвавiстю вiдтворено розпатлане вiд вправ волосся.
В обох написах перераховуються багато перемоги Агiя, предка фессалiйского правителя Даоха, який i замовив статую, причому на написи з Фарсала Лiсiпп вказаний як автор роботи. Статуя, знайдена в Дельфах, стилем нагадує Скопаса, на якого, у свою чергу, вплинув Полiклет. Оскiльки сам Лiсiпп називав своїм вчителем Дорiфора Полiклета (вiд кутастих пропорцiй якого вiн, однак, вiдмовився), цiлком можливо, що на нього вплинув i його старший сучасник Скопас.
Лiсiпп - в один i той же час останнiй з великих класичних майстрiв i перший еллiнiстичний скульптор. Багато його учнiв, серед яких були i три його власних сина, зробили глибокий вплив на мистецтво ІI ст. до н. е.
особливо храми, найрiзноманiтнiшою скульптурою. У головному примiщеннi храму знаходилася статуя божества - покровителя мiста, зовнiшнi й внутрiшнi стiни будiвлi, верхнi частини антаблемента зазвичай покривалися рельєфними зображеннями, фронтони заставляли скульптурними групами, окремi скульптури прикрашали навiть дахи деяких храмiв. Статуї стояли на мiських площах, ставилися на могилах.
багато вiдтiнкiв людських станiв, їх статуї повнi життя i руху. Навiть фiгури, якi спокiйно стоять наповненi прихованим рухом i повнотою життя. Статуя Мирона «Дискобол», скульптура Зевса, виконана Фiдiєм для храму Зевса в Олiмпiї i вважається одним з чудес свiту, статуя Афiни Парфенос, Афiни войовницi для Акрополя - ось деякi всесвiтньо вiдомi шедеври V ст. до н. е.. Чудовими витворами грецького генiя стали статуї роботи Полiклета – списник Дорифор, поранена амазонка, статуя Афродiти Кнiдської i Гермеса з немовлям Дiонiсом Праксителя. Одним з кращих портретистiв IV ст. до н. е.. був Лiсiпп, що прославився чудовими портретами Олександра Македонського i статуєю Апоксiомена (атлета, який очищає бруд пiсля тренування). Статуя Апоксiомена цiкава тим, що глядач, обходячи її, бачить мiнливi риси атлета, то збудженого боротьбою, то втомленого до знемоги. Еллiнськi скульптори створювали i прославляли, полiсний iдеал громадянина, який реалiстично вiдображав полiтичнi i соцiальнi переважання середнiх верств громадянства в бiльшостi грецьких мiст-держав.
|
