Використання танцiв у ритуалах та обрядах народiв iндiї
УДК 793. 3(540):294 К. В. Третяк
Науковий керiвник – Н. В. Терешенко
ВИКОРИСТАННЯ ТАНЦІВ У РИТУАЛАХ ТА ОБРЯДАХ НАРОДІВ ІНДІЇ
In the article the role of orchestics is examined in life of people of India and application of dances turns out in life of people, rituals and ceremonies.
Індiйський танець – унiкальна спадщина свiтової культури. Його традицiї нараховують бiльш 5000 рокiв.
Про те, що танець в Стародавнiй Індiї був досить розвиненим видом мистецтва i займав особливе положення серед культурних цiнностей, свiдчать результати розкопок Мохенджодаро. Зображення дiвчат-танцiвниць у малiй бронзовiй пластицi – свiдчення високого статусу мистецтва iндiйського танцю в тi далекi часи [1;83].
прикладiв i постаратись передати ритм, фарби й життєрадiсну безпосереднiсть танцiв рiзних народiв i племен Індiї.
Вiдмiнностi в умовах життя, клiматi, мовi й навколишньому середовищi привели до виникнення надзвичайного багатства й рiзноманiтностi танцювальних форм i стилiв, вбрання i музичних iнструментiв. Але у всьому цьому рiзноманiттi можна видiлити три основнi групи танцiв: танцi, що виконуються на свята i пiд час рiзних суспiльних церемонiй; танцi, що виконуються потомственими професiйними танцюристами; i танцi племен, що йдуть корiннями в мiсцевi культи й складають невiд'ємну частину життя громади [7].
"народний" i "племiнний" досить тонка й розмита. Що стосується слова "народний", бiльшiсть науковцiв сходиться в думцi, що iснує виразна розбiжнiсть мiж класичними й народними формами. Термiн "плем'я" припускає певну самокеровану групу людей, що має свiй особливий тип культурної, економiчної, соцiальної й сiмейної органiзацiї [3;115].
Індiйськi племена в XX столiттi перейняли багато рис нового способу життя. І проте їх продовжують видiляти у племена. У цьому змiстi термiн "плем'я" припускає специфiчний тип суспiльства або специфiчний тип соцiальної органiзацiї. Але це ще не означає, що форми мистецтва цих груп населення обов'язково повиннi бути "племiнними" по своїй природi. Інший термiн, який може бути використаний у застосуваннi до їхнього мистецтва, — " примiтивний". Деякi дослiдники волiють говорити про виконавський й iншi мистецтва цих народiв як про примiтивнi, а не як про племiннi. У цьому випадку пiд примiтивними розумiються такi форми мистецтва, якi йдуть своїм корiнням в минуле племiнного спiвтовариства [3; 125].
Важко провести чiтку межу мiж народним i племiнним мистецтвом. Усе, що створюється й виконується представниками племен, називається племенним, а все, що створюється й виконується iншими, — народним мистецтвом. Звiдси випливає, що термiни "народний" i "племiнний" використовуються як соцiальнi ярлики, i не є визначенням форм мистецтва, що рiзняться по характеру.
Народнi танцi тiсно пов'язанi з подiями життєвого циклу, а також iз сезонними циклами й народними святами. Народження, весiлля й закiнчення збору врожаю — от найважливiшi подiї в життi, супроводжуванi виконанням тих або iнших танцiв. Народнi танцi в Індiї бiльше спрямованi на вираження духу колективу й продовження традицiй, нiж на витончене й вiртуозне виконання [5; 67].
У сезонному циклi одним з головних свят є холi, який вiдзначається у березнi – квiтнi. По iндiйському календарю, це мiсяць фальгун – весна, коли пробуджується спляча природа. Це також i час збору весняного врожаю, тому холi — свято радостi й веселощiв в сiльськiй мiсцевостi, супроводжуваний пiснями, танцями й музикою.
Існує кiлька легенд, пов'язаних з походженням свята Холi.
Загравання хлопця й дiвчини пiд час свята холi – улюблена тема для танцю. Юнак виманює дiвчину, вiдволiкає її, вона заглядається на що-небудь, а вiн у цей момент перемазує її кольоровою пудрою або обливає пiдфарбованою водою. Дiвчина ображається, вiн просить вибачення (характерний жест – береться за мочки вух). Вона вибачає його й теж обливає кольоровою водою [2;67].
Танцi, пов'язанi з подiями в життi окремих людей, звичайно обмеженi сiмейним колом, тодi як танцi, що виконуються на свята, дають можливiсть об'єднатися всiй громадi. Сiмейнi танцi бiльш iнтимнi, але в той же час мають свою особливу невимушенiсть, безпосереднiсть i жвавiсть.
У багатьох районах Індiї танцюють танець зi свiчками або свiтильниками. Вогонь здавна вважався на сходi священним, вiн приносить очищення. Один раз на рiк в Індiї святкується Свято вогнiв, коли сили добра перемагають зло. Символом перемоги й очищення є вогонь. Характерним для цього свята є танець зi свiчками, який заворожує глядачiв пластикою. У рухах рук можна побачити заколисування дитини, збiр i посадку рису, або дiвчину, що дивиться у дзеркало [2; 85].
На пiвночi Індiї пiсля завершення збору врожаю й кiнця польових робiт, восени вiдзначають свято, присвячене матерi-землi.
Пiд час цього свята, що триває 9 днiв, щовечора на всiх дорогах i площах Пiвнiчної Індiї чутно звуки музики й ритмiчнi удари бамбукових паличок – це мiсцевi жителi спiвають i виконують танець Горбха на честь богинi Амби. У цi ж днi прийнято грати весiлля.
танцю вiдiграє в життi громади. Для племен танцi — це не просто спосiб вираження святкових веселощiв, племiннi танцi наскрiзь пронизанi релiгiйними вiруваннями, ритуалами й пов'язанi iз загальним емоцiйним настроем племенi.
Елементи танцю йдуть своїм корiннями глибоко в соцiальну структуру племенi. Представники племен спiвають i танцюють не тiльки з приводу подiї життєвого циклу, – будь-яка подiя, будь-яка життєва ситуацiя може змусити людей звернутися до танцю. Це дозволяє їм усвiдомлювати свою органiзацiйну й структурну цiлiснiсть i неподiльнiсть як спiвтовариства. Таким чином, виконання танцю нiби змiцнює й пiдтримує цю органiзацiйну єднiсть. Почуття єдностi групи настiльки сильне, що воно не лишає простору для прояву iндивiдуальної майстерностi [4;63].
В народних танцях зовсiм необов'язкова участь усiх членiв громади. Деякi танцi виконуються винятково жiнками; один з найбiльш вiдомих прикладiв — раджастанский танець гхумар. Танець виконується пiд акомпанемент iнструментiв дхол i тхали. Дхол — це великий цилiндричний барабан, по якому б’ють долонею й пальцями правої руки. Тхали — проста металева тарiлка, по якiй б'ють тонкою паличкою, вона дає досить рiзкий звук, деталiзуючи основний ритмiчний малюнок. Музикантiв оточують жiнки, одна з яких i починає танець спочатку в помiрному темпi, потiм поступово прискорюючи його. Барабанщик зобов'язаний стежити за темпом, що задаються танцiвницею й музикантом. Танцiвниця мистецьки використовує ритм i рухи для створення витонченого малюнка танцю. Вона кружляє навколо вертикальної осi, рухи рук i шиї добiрно доповнюють танець. Інодi група жiнок супроводжує танець виконанням пiсень. Важливо вiдзначити, що танцiвницi нiколи не використовують жестикуляцiю для передачi словесного змiсту пiснi. Вони створюють iмпровiзацiї природньою мовою жестiв i поз. Танець, початий однiєю жiнкою, продовжується iншими. Основними приводами для виконання танцю гхумар є весiлля й релiгiйне свято наваратрi.
Серед рiзних суспiльних i сiмейних урочистостей весiлля завжди є приводом для виконання танцiв. Це вiдноситься як до народних танцiв, так i племiнних. Із числа племiнних танцiв великою популярнiстю користується весiльний танець племенi марiїв, що проживає в Бастарї в Мадхья-Прадеш [5;82].
У танцi знаходить висвiтлення й повсякденне життя народу. В основi таких танцiв часто лежить ритуал, заклинання. Цi танцi своєю формою нагадують реальнi заняття — молотьбу, збiр урожаю, полювання, подолання бурхливих морських хвиль безстрашними рибалками. Полювання – одне з основних занять бiльшостi племен, i в танцi може зображуватися переслiдування дикого кабана або лева. До недавнiх часiв про заслуги племенi судили по доблестi й мужностi його чоловiкiв, тому танцi, що вiдтворюють сцени вiйни, войовничi по своїй функцiї й малюнку рухiв танцюристiв, стали невiд'ємною частиною колективного репертуару племен. Демонстрацiя сили й спiльностi властива iншому чоловiчому танцю, присвяченому збору врожаю, — пенджабському танцю бхангра.
Розглянувши деякi форми танцiв, у великiй рiзноманiтностi танцювальних форм рiзних народiв Індiї можна знайти загальнi риси, що базуються на спiльностi вiрувань i культурної спадщини. Слова Курта Сакса про танець особливо вiрнi стосовно до танцiв Індiї: "Танець – мати всiх мистецтв. Музика й поезiя розвертаються в часi, живопис i архiтектура – у просторi. Але танець живе одночасно й у часi, i в просторi. Творець i творiння, художник i твiр мистецтва суть та ж сама" [6].
ЛІТЕРАТУРА
2. Баглай В. Е. Этническая хореография народов мира. - М.: Время, 2006. – 215 с.
3. Балвант Гарги. Театр и танец Индии. - М., 1963. – 462 с.
4. Гарги Б. Танец и театр Индии. - М.: Искусство, 1963. – 154 с.
7. http://www.saraswaty.ru
| 
