Мiнiстерство Освiти України
iменi І.І. Мечникова
Творча робота
Студентки першого курсу
Група 11-н
Усенко Маргарити Сергiївни
Я пропоную Лесю Українку, бо вона, на мою думку, дуже сильна жiнка. Я цiную в людях їх любов до життя. Не дивлячись на свою смертельну хворобу, Леся не здавалася,вона боролося за своє життя,трималася за нього усiма силами,що в неї були. Саме тому я її i поважаю. І саме тому зараз пишу про неї.
Справжнє iм’я Лесi Українки - Лариса Петрiвна Косач-Квiтка. Саме iм’я Леся Українка – наче символ України. Леся настiльки любила свою країну, настiльки любила свiй народ, що взяла собi псевдонiм Українка.
Народилася вона у 1871, у Новоградi-Волинському. Писала у найрiзноманiтнiших жанрах: поезiї, лiрицi, епосi, драмi, прозi, публiцистицi.
Леся Українка дуже багато зробила для своєї країни. Адже вона була не тiльки поетесою, як я дiзналася. Також Леся займалася перекладом i була культурним дiячем, працювала в дiлянцi фольклористики, брала активну участь в українському нацiональному русi.
Взимку 1881 р. в Луцьку на рiчцi Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижанiй водi. Спочатку родина думала, що це звичайна простуда i як наслiдок — ревматизм швидко мине, але коли показали хвору київському хiрургу, вiн поставив невтiшний дiагноз: туберкульоз кiсток. Отже, з цього часу й розпочалася боротьба поетеси з хворобою, сильними болями. Боротьба, яка загартувала дух Лесi Українки. Через хворобу до школи дiвчина не ходила, та завдяки самоосвiтi, феноменальним здiбностям до мов, лiтератур, iсторiї стала високо ерудованою у цих галузях знань. Леся, попри страшнi болi в кiстках, продовжувала грати на фортепiано, малювала, знала майже всi основнi європейськi мови, за допомогою книжок, я дiзналася,що Леся знала також i слов'янськi мови (росiйську, польську, болгарську та iн.), а також давньогрецьку, латинську — всього понад десять мов, у 19 рокiв написала для своєї молодшої сестри книжку «Стародавня iсторiя схiдних народiв», видану в 1918 роцi як пiдручник для нацiональної школи. Як менi стало вiдомо,письменниця перекладала М. Гоголя, А. Мiцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та iн.
Для мене Леся - це втiлення мужностi, розуму, волi, бажання боротися за своє iснування. Поважаю ii за те,що вона така рiзностороння. Поетеса не працювала тiльки в одному напрямi i це менi подобається над усе.
Писати поезiї Леся Українка почала рано, 9-лiтньою дiвчиною (вiрш «Надiя»). Леся написала цей перший у своєму життi вiрш пiд впливом звiстки про долю своєї тiтки Олени Антонiвни Косач, засланої за участь у революцiйному русi. Лiтературна дiяльнiсть Лесi Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачi переїхали до Києва i в оточеннi родин Лисенкiв i Старицьких вона увiйшла до лiтературного гуртка «Плеяда». Вiдомо також, що 1892 у Львовi вийшла «Книга пiсень» Генрiха Гейне в перекладах Лесi Українки (спiльно з М. Славiнським).
Перша збiрка її оригiнальних поезiй «На крилах пiсень» з'явилася у Львовi,там же вийшла й друга збiрка «Думи i мрiї» (1899), третя «Вiдгуки» (1902) — в Чернiвцях.
Пiсля цього Леся Українка працювала цiле десятилiття i написала понад сотню вiршiв, з яких половина за її життя,на жаль, не була надрукована.
В канон української лiтератури Леся Українка ввiйшла передусiм ,як я вже казала, як поетеса мужностi й боротьби. Головнi теми її раннiх лiричних поезiй: краса природи, любов до рiдного краю, особистi переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соцiальнi та громадськi мотиви. У перших творах її помiтнi впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Кулiша, Михайла Старицького, Генрiха Гейне, але й у них видно виразнi впливи Ольги Петрiвни i Михайла Драгоманова (псевдонiм — Українець)на вибiр її мотивiв.
вибiр: бути скореною важкою недугою (i не тiльки фiзично) чи перемогти. Поетеса не скорилася, вона вибрала другу пропозицiю долi – стала на шлях боротьби за перемогу.
Нi, я хочу крiзь сльози смiятись,
Серед лиха спiвати пiснi,
Без надiї таки сподiватись,
Жити хочу! Геть, думи сумнi!
Таких людей не багато. Не кожен зможе жити на рiвнi з iншими, знаючи, що у тебе така доля,не кожен зможе «спiвати пiснi» у скрутну годину,сподiватися, знаючи, що це навмисно…
У другiй половинi 90-х рокiв Леся Українка звертається до драматургiї. Перша її драма «Блакитна Троянда» (1896) з життя української iнтелiгенцiї поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства.
Далi Леся Українка, широко використовуючи теми й образи свiтової лiтератури, розвинула новий жанр — драматичну поему.
Вiдомо,до найвизначнiших творiв Лесi Українки належать драми «Камiнний господар» i «Лiсова пiсня». Також, Лiсова пiсня, являється одним з моїх найулюбленiших творiв.
«Менi здається, що я просто згадала нашi лiси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умi держала», ще аж iз того часу, як ти в Жабокричi менi щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лiсом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потiм я в Колодяжному в мiсячну нiч бiгала самотою в лiс (ви того нiхто не знали) i там ждала, щоб менi привидiлась Мавка. І над Нечiмним вона менi мрiла, як ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було менi її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вiк».
закликом до гармонiї буття, до миру з власною душею.
Ох…про цю драму-феєрiю можна писати i писати…Вона така казкова…
Читаючи бiографiю Лесi Українки, я також дiзналась i те,що винятково велике значення творчостi поетеси в iсторiї української лiтератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезiю новими темами й мотивами; досконало володiючи катренами й октавами, сонетами й оригiнальними строфiчними будовами, використовуючи гексаметр, верлiбр, п'ятистоповий вiрш тощо, вона збагатила строфiку, ритмiку й метрику української поезiї. На переломi 19 — 20 ст., використовуючи мандрiвнi сюжети свiтової лiтератури, Леся Українка стала в авангардi творчих сил, що виводили українську лiтературу на широку арену свiтової лiтератури.
Ларису Петрiвну всi дуже любили i поважали,саме тому їй було присвячено художнiй фiльм М. Мащенка «Іду до тебе» (1972) за сценарiєм І. Драча, науково-популярнi картини «Леся Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну стрiчку «Леся Українка» (1971). Найвiдомiшi екранiзацiї її творiв — «Лiсова пiсня» (1961) В. Івченка та «Лiсова пiсня. Мавка» (1980) Ю. Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985) В. Левiна, телевiзiйна вистава «Оргiя» (1991).
На жаль,але це стається зi всiма людьми,Леся Українка померла у 1913 роцi у Грузiї. Знаючи з лiтератури, поетеса, починаючи з 1903 року, коли здоров'я її погiршилося, вона разом iз чоловiком Климентiєм Квiткою майже постiйно жила у Грузiї.
Києва. 26 липня Лесю Українку поховали на Байковому кладовищi.
Полiцiя не дозволила нi промов, нi спiвiв, а щоб нiхто не посмiв порушити заборону, дала в супровiд похоронної процесiї наряд кiнноти. За труною йшов багатотисячний натовп.
Ларису Петрiвну Косач поважають, шанують, люблять багато українцiв. Та не тiльки українцi знають про чудову, видатну письменницю, поетесу, яка попри своїй хворобi боролося за своє життя, попри всiм болям вона писала, надихала у народ вiру i сподiвання. Вона - мiй взiрець.
Список лiтератури
Енциклопедiя життя i творчостi Лесi Українки
Костенко Л. Леся Українка. К. 1971
|
