Історична Святиня Київа - Софiївський собор
Реферат за темою
«Історична Святиня Києва
-
Софiївський собор»
Учениця 5-Б кл. Єнакиївської гiмназiї
2008
Історiя створення собору
Софiївський собор був закладений у 1037р. князем Ярославом Мудрим. За легендою, храм був возведений саме на тому мiсцi, де князь отримав перемогу над язичниками печенiгами. Це був один з перших( а точнiше другий) на Русi храм, споруджений iз каменя. Бiльше 10 рокiв будували та прикрашали споруду вiзантiйськi i мiсцевi майстри. Тiльки в 1049р. Київський митрополiт Феопемпт освятив величну споруду. Софiя Київська стала головним храмом країни-тут Ярослав заснував першу на Русi бiблiотеку, тут вiвся часопис, переписування та переклад книг, проводилися церемонiї восходження князiв на Київський престол, прийоми послiв, також тут знаходились усипальницi великих князiв.
Навколо Софiївського собору були возведенi Іринiвська та Георгiївська церкви, кам`янi княжi та боярськi палаци, дерев`янi житла простих київлян. Важливе значення зберiг Храм в наступнi часи-i пiсля нападу степових кочiвникiв в грiзному 1240р., коли, пограбований, але уцiлiлий вiн був мiським дiючим собором;в XVII сторiччi , коли на його подвiр`ї будувалися монастирськi споруди; та в XVIII сторiччi, коли навколо нього вирiс ансамбль кам`яних барочних споруд, прикрашаючи Київ i в нашi днi.
З Софiєю Київською зв’язано багато подiй полiтичного, громадського та культурного життя Древньої Русi.
Тут вiдбувалися урочистi церемонiї «посади» князiв на Київський престол, прийом iноземних послiв, складались договори про мир мiж князями.
Тут знаходилась перша на Русi бiблiотека, яка була зiбрана Ярославом Мудрим, iснувала майстерня художникiв-мiнiатюристiв i переписувачiв книг. Пiд стiнами Собору збиралося Київське Вече. Значення громадського центру зберегла Софiя i в наступнi вiки. В сiчневий день 1954р. на площi перед Собором кияни вiтали iсторичне рiшення Переяславської Ради.
Цiкаво вiдзначити одну особливiсть Софiйського собору. За розмiрами вiн не такий уже й великий. Проте винятково вдала композицiя рiзномасштабних елементiв створює враження грандiозностi споруди.
Імена будiвничих Київської Софiї невiдомi. Але майстри, що будували Софiйський собор у Новгородi, залишили своє автографи на стiнi башти. Це були Крол, Нiжко та Якимя. Не виключена можливiсть, що вони приїхали в Новгород з групою майстрiв, якi щойно закiнчили будувати Київську Софiю.
У XVII - XVIII столiттях у Києвi розгорнулось iнтенсивне кам'яне будiвництво. У 1697 роцi велика пожежа знищила дерев'янi будiвлi Софiйського монастиря. Через два роки почалося за указом Петра І спорудження нових кам'яних будинкiв навколо собору. Будiвництво тривало по 1767 рiк. У цей перiод споруджено дзвiницю, трапезну, хлiбню (пекарню), будинок митрополита, захiднi ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, пiвденну в'їзну башту, Братський корпус, бурсу. В архiтектурi цих будiвель i в зовнiшньому виглядi Софiйського собору пiсля поновлень знаходимо характернi риси української барочної архiтектури XVII-XVIII столiть.
За типом Софiйський собор у Києвi – це п'ятинефний хрестовокупольний храм iз хрещатим пiдбанним простором та анфiладами бокових нефiв, що його оточують.
галерею було надбудовано. Із заходу до собору, мiж зовнiшнiми галереями, прибудовано двi вежi, в яких широкi сходи вели на другий поверх – „полатi”. Дуже цiкавi двi свiтлi зали на другому поверсi, якi призначалися для князя та його почету.
Головний архiтектурний ефект споруду полягає в її складнiй i разом з тим надзвичайно гармонiйнiй композицiї. Вiдкритi арки галерей неначе зв’язують споруду з довколишнiм середовищем. Їх ритм пов’язаний iз декоративними нiшами, що прикрашають фасади, напiвциркульними арками вiкон, дверних пройомiв i, нарештi, завершеннями куполiв. Складнiсть композицiї нарощується знизу вгору й з краю в центр. Собор завершується тринадцятьма главами, з яких головна, найбiльше оздоблених, - центр усього художнього задуму споруди.
i свiтлим пiд банним простором. Значну роль у композицiї центрального простору вiдiграють урочистi трифорiуми з потрiйними аркадами, якими завершується рукави архiтектурно-просторового хреста.
В архiтектурно-художньому задумi собору виняткову роль вiдiграє синтез мистецтв. Мозаїки та фрески багатокольоровою гамою вкривають стiни, стовпи, склепiння, арки й куполи собору. Барвистi зображення й орнаменти з блискучим золотим тлом мозаїк у центральнiй частинi храму вдало поєднуються з легкими тонами фрескового розпису, що прикрашає боки центральної частини, бiчнi нефи, галереї, примiщення другого поверху й башти собору. Художнiй ефект пiдсилюють барвистi килими мозаїчних пiдлог, рiзьбленi мармуровi окраси перед вiвтарної перегорожi, мармуровi пороги та довiрки отворiв, рiзьбленi шифернi плити, що оздоблюють парапети другого поверху.
Перебудови XVII—XVIII вв. змiнили первiсний зовнiшнiй вигляд пам’ятника ,але пiд барочними спорудами зберiглись конструкцiї XI веку. Розмiри основної будiвлi (37 х 55 метров и высота 29 метров)залишились без змiн.
Проте архiтектурнi форми споруди набули деяких змiн. Усерединi Собору в основному збереглись архiтектурнi форми XI веку. Це — стiни основного ядра будiвлi , дванадцять хрещатих стовпiв а також тринадцять куполiв. Там була розташована Великокняжа усипальниця, де знаходились саркофаги Ярослава Мудрого, Всеволода Ярославича, Володимира Мономаха та iнших дiячiв Древньої Русi
Мозаїка та фрески
У Софiйському соборi, було здiйснено три цикли зображень: перший, що трактує євангельськi легенди, другий – бiблiйнi легенди i третiй – житiйний, присвячений головним чином „чудесами” покровителiв князiвського роду – святим Георгiю, Ганнi та архангелiв Михаїлу.
Розпис Київської Софiї читається злiва направо i зверху вниз, як книга. На склепiннях собору були зображенi сцени з легендарного життя Христа: „Рiздво,” „Стрiтення”, „Преображення” та iншi, якi до наших днiв не дiйшли. Пiд склепiнням, в за коморах, збереглися сцени з пiзнiших євангельських подiй: „Суд над Христом”, „Розп’яття” тощо. Нижче, на стiнах, - сцени з євангельських легенд пiсля „воскресiння” Христа: „Зiшестя в пекло”, „Увiрування Фоми” та iншi. З цього циклу найцiкавiша композицiя „Послання учнiв на проповiдь”, що натякає на недавнє прийняття християнства на Русi. Всi постатi композицiї виконано приблизно в одному масштабi, лише Христос бiльший за iншi. В своде главного алтаря - величественная шестиметровая фигура Оранты; в среднем регистре апсиды - многофигурная композиция "Евхаристия" (символическая сцена причащения апостолов), вверху - "Святительский чин" (фигуры святителей и архидиаконов).
захопили нiмцi, а також пiд час 60-тих рокiв.
|
