Активи як найважливiший об єкт бухгалтерського облiку економiчна сутнiсть змiст принципи кла
Мiнiстерство освiти України
Донецький нацiональний унiверситет
Кафедра облiку та аудиту
Курсоваробота
з «Теорiї бухгалтерського облiку»
на тему:
«Активи як найважливiший об’єкт
бухгалтерського облiку:
економiчна сутнiсть, змiст, принципи класифiкацiї,
розширення складу пiд впливом ринкових вiдносин»
студента II курсу денного вiддiлення
спецiальностi 0106 української групи
Єфремова Святослава Олексiйовича
Науковий керiвник: Смирнова Лариса Дмитрiвна
Донецьк
2000 р.
Курсова робота: 20 стор., 2 мал., 15 джерел.
Мета роботи: вивчити економiчну сутнiсть активiв, принципи їх класифiкацiї а також змiни у їх складi внаслiдок реформування бухгалтерського облiку та впровадження НСБО на Українi.
Методи дослiдження: робота з лiтературою, дедукцiя та iндукцiя, логiчний аналiз.
Дослiдження показало, що найважливiшими активами, якi контролює пiдприємство, є основнi засоби, нематерiальнi активи та запаси.
Одним iз прiоритетних завдань сучасного бухгалтерського облiку є виконання “принципу обачностi”, який включає в себе принцип незавищення реальної вартостi активiв. Дiючi до впровадження Нацiональних стандартiв положення вiтчизняного бухгалтерського облiку не здатнi були забезпечити виконання цiєї вимоги, що робило фiнансову звiтнiсть непридатною для використання. Пiсля впровадження НСБО виконання цього принципу стало можливим, завдяки нововведенням, вiдсутнiм до цього (таким, наприклад, як резерв сумнiвних боргiв та iн.).
Ключовi поняття: ресурси, господарськi засоби, майно пiдприємства, класифiкацiя, НСБО, справедлива вартiсть.
Студент _________________ С. Єфремов
ЗМІСТ
Вступ4
Роздiл 1. Розвиток поняття активiв та їх економiчної сутностi5
1. 1.
Генезис поняття активiв у захiднiй бухгалтерськiй думцi
5
1. 2.
6
Роздiл 2. Класифiкацiя активiв9
2. 1.
Класифiкацiя за характером участi у господарському процесi
10
2. 2.
Класифiкацiя за формами функцiонування
11
2. 3.
Класифiкацiя за функцiональною роллю у процесi вiдтворення
12
14
Роздiл 3. Змiст поняття “активи” за НСБО15
Висновок19
Список використаної лiтератури
20
Вступ
Система бухгалтерського облiку, яка iснувала до недавнього часу в нашiй країнi, була створена зусиллями багатьох поколiнь вчених i практикiв. Не можна сказати, що вона цiлком себе виправдала, але на час свого iснування вона досить непогано виконувала поставленi перед нею завдання.
Проте в даний час у залежностi вiд органiзацiйно-правової форми власностi на територiї України дiють рiзноманiтнi види пiдприємств, що з’явилися в процесi переходу економiки нашої країни до ринкових вiдносин. Тому виникла необхiднiсть адаптувати бухгалтерський облiк i звiтнiсть до вимог перехiдного перiоду i мiжнародної iнтеграцiї української економiки. Такого роду необхiднiсть призвела до перетворення всього облiку в бiльш оперативну, необтяжену громiздкими регiстрами, iнформацiйно-управлiнську i доступну в застосуваннi систему.
Істотним змiнам пiддаються теоретичнi i методологiчнi основи теорiї бухгалтерського облiку, як-от: змiст i визначення предмета бухгалтерського облiку, його об’єкти, основнi задачi, вимоги i принципи.
У таких умовах вивчення правил, принципiв та закономiрностей бухгалтерського облiку уявляється надзвичайно важливим. І, природно, на перше мiсце виходить категорiя, без якої принципово неможливо здiйснювати будь-яку господарську дiяльнiсть — активи.
У данiй роботi придiлено увагу становленню та розвитку поняття активiв у свiтовiй бухгалтерськiй практицi. Розглянуто основнi напрями класифiкацiї господарських засобiв пiдприємства — за характером участi у господарському процесi, за формами функцiонування, за функцiональною роллю у процесi вiдтворення та за ступенем лiквiдностi. Також викладено сучасну концепцiю економiчної сутностi активiв згiдно з Нацiональними стандартами бухгалтерського облiку.
Роздiл 1
1. 1. Генезис поняття активiв у захiднiй бухгалтерськiй думцi
Час вiд часу, принаймнi з початку цього столiття, починалися спроби дати задовiльне визначення активiв для цiлей бухгалтерського облiку. Рiзноманiтнi автори пропонували рiзнi формулювання — вiд “того, що подано дебетовим сальдо”, до “майбутнього потенцiйного прибутку”. Наприклад, одна iз найпопулярнiших на Заходi концепцiй, подана Американським iнститутом бухгалтерiв, визначає активи в такий спосiб:
або придбану вартiсть, або понесенi витрати, якi призвели до виникнення власностi або стосуються майбутнього звiтного перiоду…”.
Тут важливо те, що активи визначаються виходячи з правил або принципiв бухгалтерського облiку. Подiбної позицiї притримується i Американський iнститут присяжних бухгалтерiв:
“Активи — це економiчнi ресурси пiдприємства, визнанi й оцiнюванi (вимiрюванi) вiдповiдно до узвичаєних правил бухгалтерського облiку…”.
У даних формулюваннях практично нiчого не говориться про характеристики активу, але пiдкреслюється, що визначення активiв неможливо у вiдривi вiд iнших принципiв бухгалтерського облiку.
Були також спроби визначення активiв через їх властивостi. Часто використовується поняття активiв як джерела потенцiйного прибутку або майбутньої вигоди. Наприклад, iснували визначення активiв як:
· джерела майбутнiх прибуткiв;
· будь-який майбутнiй прибуток;
· сукупнiсть дохiдного потенцiалу;
· будь-який економiчний ресурс, здатний приносити прибуток господарюючому суб’єкту;
· iмовiрнi майбутнi економiчнi вигоди.
Проте, характеризуючи активи як джерело майбутнiх прибуткiв, рiзноманiтнi автори пiдкреслюють також i iншi риси, наприклад конвертованiсть у кошти або вимiрнiсть у таких, права на майбутнi прибутки i т. iн.
риса — у згадуваннi контролю, а не права власностi конкретного суб’єкта на майбутнi економiчнi вигоди.
Отже, загалом у захiднiй бухгалтерськiй практицi активи визначаються як:
– “iмовiрнi майбутнi економiчнi вигоди, одержуванi або контрольованi конкретним господарюючим суб’єктом у результатi минулих операцiй або подiй”;
– “потенцiйний прибуток або майбутнi економiчнi вигоди, контрольованi господарюючим суб’єктом у результатi минулих операцiй або iнших минулих подiй”;
– “економiчнi ресурси або джерело, вiд яких очiкується одержання в майбутньому економiчних вигод, контрольованi господарюючим суб’єктом у результатi минулих операцiй або подiй”.
1. 2. Активи в радянському бухгалтерському облiку
сутностi активiв.
В усiх роботах 30-х рокiв предмет бухгалтерського облiку висвiтлювався досить iстотно, але достатньої чiткостi в характеристицi цiєї важливої категорiї науки про бухгалтерський облiк тодi ще досягнуто не було. Поняття активiв як таких ще взагалi не iснувало, i вони, природно, не знаходили мiсця у визначеннi предмету бухгалтерського облiку.
Мабуть, найбiльш вдалим визначенням предмету бухгалтерського облiку можна вважати формулювання О. І. Лозинського: “Предметом бухгалтерського облiку… є елементи процесу соцiалiстичного вiдтворення в окремих радянських пiдприємствах у їхнiй грошовiй оцiнцi”. Тут фiгурує поняття “елементи процесу вiдтворення”, яке пiзнiше буде уточнене, i тодi, нарештi, з’явиться поняття “актив”.
Бiльш чiтко предмет бухгалтерського облiку в тi роки був схарактеризований П. Н. Василенко, де вже фiгурувало поняття-прообраз активiв, яке отримало назву “засоби господарства”. Приблизно такої ж точки зору притримувався i Р. Я. Вейцман: “Предметом облiкового спостереження є стан господарських засобiв i господарськi процеси”.
Але по деяких питаннях у роботах цих авторiв спостерiгався регрес. Так, деякi з них пiзнiше вiдмовились вiд включення господарських засобiв до предмету бухгалтерського облiку, обмежившись лише “господарською дiяльнiстю”.
У 50-х роках розвиток бухгалтерського облiку як науки у колишньому СРСР отримав новий поштовх, а разом iз цим почалися новi спроби дати визначення предмету бухгалтерського облiку i, зокрема, активам пiдприємства.
Пiсля декiлькох невдалих варiацiй на тему “предмет бухгалтерського облiку” у його визначеннi мiцно закрiпилися активи (у виглядi “господарських засобiв” або “засобiв господарювання”). Але поки що нiкому не спадало на думку чiтко та однозначно визначити, що саме потрiбно вiдносити до цих “господарських засобiв”.
У 60-х – початку 70-х рокiв, якi закiнчили собою “новаторський” етап розвитку радянського бухгалтерського облiку, були остаточно сформульованi всi iдеї радянських вчених з приводу господарських засобiв пiдприємства.
Якщо аналiзувати змiст усього вищесказаного з приводу розвитку активiв у радянськiй бухгалтерськiй практицi, то потрiбно зазначити, що саме поняття “активи”, якщо можна так висловитись, дуже “капiталiстичне”. За соцiалiстичної моделi економiки воно знаходилося трохи не при справах. Все соцiалiстичне народне господарство розглядалося, як одне гiгантське пiдприємство, визначення “господарських засобiв” були досить примiтивними у порiвняннi iз захiдними аналогами.
якi роками не використовувалися (запаснi частини застарiлих моделей машин та обладнання тощо), облiковувалися на рахунках та вiдображалися у фiнансовiй звiтностi. Дебiторська заборгованiсть, нереальна для погашення, залишалась у складi активiв протягом трьох рокiв.
Ситуацiя кардинально змiнилася лише внаслiдок реформування системи бухгалтерського облiку вже незалежної України. Але про це мова йтиме далi.
знати, якi господарськi засоби воно має, де цi засоби розмiщенi i для чого призначенi. Для цього використовується класифiкацiя активiв пiдприємства.
Основними напрямами класифiкацiї активiв є:
· за характером участi у господарському процесi;
· за формами функцiонування;
· за функцiональною роллю у процесi вiдтворення;
· за ступенем лiквiдностi.
Вищеперерахованi напрями класифiкацiї активiв є основними, але не єдиними способами подiлу господарських засобiв. Вони розглядаються у данiй роботi, оскiльки мають найбiльшу практичну цiннiсть з точки зору облiку активiв.
Малюнок 2. 1.
Напрями класифiкацiї господарських засобiв за їх складом та використанням
| Напрями класифiкацiї |
функцiонування
|
За характером участi в господарському процесi
|
За ступенем
лiквiдностi
|
За функцiональною роллю у процесi вiдтворення
|
|
оборотнi |
|
засоби у сферi
виробництва
|
|
необоротнi
|
нелiквiднi |
засоби у невиробничiй сферi |
|
засоби у сферi обiгу |
|
вилученi |
Тепер зупинимося на кожнiй класифiкацiї бiльш детально.
2. 1. Класифiкацiя за характером участi у господарському процесi
Не викликає сумнiвiв, що активи, якi по-рiзному беруть участь у господарському процесi та мають рiзну швидкiсть обiгу, повиннi оцiнюватись по рiзному. Тому для цiлей фiнансової звiтностi активи подiляють на необоротнi та оборотнi.
Подiл активiв на основнi й оборотнi прийшло в практику бухгалтерського облiку з економiки через судову сферу наприкiнцi XIX або початку XX ст. Вперше зазначенi термiни з’явилися, поза всяким сумнiвом, в Англiї, у судових звiтах, попавши туди з економiчної лiтератури того часу. Пiзнiше в декiлькох судових справах також торкалися методiв оцiнки фiксованих (необоротних) i оборотних активiв.
Варто також вiдзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала економiстiв та бухгалтерiв того часу на подiл активiв на основнi й оборотнi складається в можливостi оцiнки на пiдставi цього лiквiдностi господарюючого суб’єкта.
Необоротнi (необiговi) господарськi засоби (активи) пiдприємства
— це сукупнiсть його майнових цiнностей, якi багаторазово беруть участь у процесi його господарської дiяльностi.
У практицi бухгалтерського облiку до них належать господарськi засоби з тривалiстю використання понад рiк.
– основнi засоби;
– нематерiальнi активи;
– капiтальнi iнвестицiї;
– довгостроковi фiнансовi вкладення (iнвестицiї);
– довгострокову дебiторську заборгованiсть;
Оборотнi (обiговi) засоби
— це сукупнiсть майнових цiнностей пiдприємства, якi обслуговують поточну господарську дiяльнiсть пiдприємства i котрi повнiстю споживаються протягом одного операцiйного (виробничо-комерцiйного) циклу.
В практицi бухгалтерського облiку до оборотних активiв належать майновi цiнностi всiх видiв iз термiном використання до року. Основними елементами оборотних засобiв є товарно-матерiальнi цiнностi, запаси у виробництвi, готова продукцiя, поточна дебiторська заборгованiсть, грошовi кошти на рахунках у банках i в касi.
Оборотнi засоби в свою чергу подiляють на нормованi (виробничi) (запаси, паливо, незавершене виробництво), та ненормованi (дебiторська заборгованiсть).
2. 2. Класифiкацiя за формами функцiонування
За формами функцiонування господарськi засоби подiляють на такi групи: матерiальнi активи; нематерiальнi активи; фiнансовi вкладення (активи).
Матерiальнi активи
Нематерiальнi активи
— це особливий вид необоротних активiв; вони не надiленi фiзичною (матерiальною) основою, але мають вартiсть, оскiльки здатнi приносити власнику дохiд. Цiннiсть нематерiальних активiв базується на правах та привiлеях власникiв. Основнi характернi риси нематерiальних активiв такi:
– вiдсутнiсть матерiально-речової (фiзичної) структури;
– використання протягом тривалого часу;
– високий ступiнь невизначеностi розмiрiв можливого в майбутньому прибутку вiд використання такого активу.
До нематерiальних активiв належать:
б) програмне забезпечення ЕОМ;
в) органiзацiйнi витрати;
д) ноу-хау;
є) дiлова репутацiя або цiна фiрми — гудвiл.
Фiнансовi активи
— це група господарських засобiв (активiв) пiдприємства у формi готiвкових коштiв та iнших фiнансових iнструментiв, якi належать пiдприємству. До цiєї групи належать готiвковi кошти в нацiональнiй та iноземнiй валютах, фiнансовi вкладення пiдприємства, дебiторська заборгованiсть.
2. 3. Класифiкацiя за функцiональною роллю у процесi вiдтворення
· засоби у сферi виробництва;
· невиробничi засоби;
· засоби у сферi обiгу;
· вилученi засоби.
Малюнок 2. 2.
| Господарськi засоби |
| Вилученi засоби
|
Засоби невиробничої
сфери
|
Засоби в сферi обiгу
|
Засоби в сферi виробництва
|
Засоби, що
обслуговують
обiг
|
Кошти у
розрахунках
|
|
|
Предмети працi |
Засоби працi |
належать засоби пiдприємства, якi беруть безпосередню участь у процесi виготовлення продукцiї чи надання послуг. Це виробничi будiвлi та споруди, машини та механiзми, транспорт, сировина, матерiали, паливо, незавершене виробництво тощо.
До невиробничих засобiв
пiдприємства належать засоби, якi не беруть безпосередньої участi у виробництвi продукцiї, але їх використовують для створення нормальних умов працi й вiдпочинку працiвникiв пiдприємства. До невиробничих засобiв пiдприємств належать житловi будинки, гуртожитки, готелi, дитячi садки, амбулаторiї, клуби, бiблiотеки з обладнанням та iнвентарем у них тощо, якi перебувають на балансi пiдприємства.
До засобiв, якi обслуговують сферу обiгу
, належать торгово-складськi споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та iнвентарем (торгiвельнi примiщення, склади готової продукцiї, вагове господарство тощо).
Вилученi засоби
— це кошти, якi вилученi з обороту пiдприємства, але протягом певного перiоду перебувають на його балансi (авансовi вiдрахування та платежi з прибутку).
2. 4. Класифiкацiя за ступенем лiквiдностi
За ступенем лiквiдностi господарськi засоби (активи) пiдприємства подiляються на лiквiднi i нелiквiднi.
Лiквiднi господарськi засоби (активи) зобов’язаннями. До лiквiдних активiв пiдприємства належать грошовi активи в рiзних формах, короткостроковi фiнансовi вкладення, короткострокова дебiторська заборгованiсть (крiм безнадiйної), запаси готової продукцiї, призначеної для реалiзацiї.
Нелiквiднi господарськi засоби (активи) належать основнi засоби, капiтальнi iнвестицiї, нематерiальнi активи, довгострокова дебiторська заборгованiсть, безнадiйна дебiторська заборгованiсть витрати майбутнiх перiодiв тощо.
Пiсля реформування бухгалтерського облiку в Українi у поняття “активи” почав вкладатися дещо iнший змiст, анiж ранiше. Не можна говорити, що облiк було перевернуто “догори ногами”, але з’явилося багато деталей, якi доповнили i покращили змiст поняття активiв, зробили їхнiй облiк значно зручнiшим i логiчнiшим, запозичивши багато корисного досвiду iз захiдної бухгалтерської практики.
Нижче наведенi визначення основних видiв активiв згiдно Нацiональних стандартiв бухгалтерського облiку.
Основнi засоби адмiнiстративних та соцiально-культурних функцiй. Очiкуваний термiн корисного використання (експлуатацiї) основних засобiв бiльше одного року (або операцiйного циклу, якщо вiн бiльше року).
До складу Основних засобiв, згiдно стандарту, вiдносять власне основнi засоби та iншi необоротнi матерiальнi активи.
Основнi засоби подiляються на:
2) Капiтальнi витрати на полiпшення земель.
3) Будiвлi, споруди та передавальнi пристрої.
4) Машини та обладнання.
6) Інструменти, прилади, iнвентар (меблi).
7) Робочу та продуктивну худоба.
8) Багаторiчнi насадження.
9) Іншi основнi засоби.
Іншi необоротнi матерiальнi активи подiляються на:
1) Бiблiотечнi фонди.
2) Малоцiннi необоротнi матерiальнi активи.
5) Інвентарну тару.
6) Предмети прокату.
7) Іншi необоротнi матерiальнi активи.
Нематерiальнi активи
(згiдно П(С)БО 8) — це немонетарнi активи, якi не мають матерiальної форми, можуть бути iдентифiкованi (вiдокремленi вiд пiдприємства) та утримуються пiдприємством з метою використання протягом бiльше одного року (або одного операцiйного циклу, якщо вiн перевищує рiк) для виробництва, торгiвлi, в адмiнiстративних цiлях чи надання в оренду iншим особам.
1) Права користування природними ресурсами (право користування надрами, iншими ресурсами природного середовища, геологiчною та iншою iнформацiєю про природне середовище тощо).
2) Права користування майном (право користування земельною дiлянкою, право користування будiвлею, право на оренду примiщень тощо).
3) Права на знаки для товарiв та послуг (товарнi знаки, торговi марки, фiрмовi назви тощо).
4) Права на об’єкти промислової власностi (право на винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, сорт рослин, породи тварин, “ноу-хау”, захист вiд недобросовiсної конкуренцiї тощо).
5) Авторськi та сумiжнi з ними права (право на лiтературнi та музичнi твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).
6) Гудвiл.
7) Іншi нематерiальнi активи (право на проведення дiяльностi, використання економiчних та iнших привiлеїв тощо).
Запаси
(згiдно П(С)БО 9) — це активи, якi:
– утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської дiяльностi;
– перебувають у процесi виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
– утримуються для споживання пiд час виробництва продукцiї, виконання робiт та надання послуг, а також управлiння пiдприємством.
До складу запасiв вiдносяться:
1) Сировина, основнi та допомiжнi матерiали, комплектуючi вироби та iншi матерiальнi цiнностi, призначенi для виробництва продукцiї, виконання робiт, надання послуг, обслуговування виробництва й адмiнiстративних потреб.
2) Незавершене виробництво у виглядi незакiнчених обробкою та складанням деталей, вузлiв, виробiв та незакiнчених робiт (послуг), щодо яких пiдприємством ще не визнано доходу.
3) Готова продукцiя, яка виготовлена на пiдприємствi, призначена для продажу i вiдповiдає технiчним та якiсним характеристикам, передбаченим договором або iншим нормативно-правовим актом.
4) Товари у виглядi матерiальних цiнностей, що придбанi (отриманi) та утримуються пiдприємством з метою подальшого продажу.
6) Молодняк тварин i тварини на вiдгодiвлi, продукцiя сiльського господарства, якщо вони оцiнюються за П(С)БО 9.
Дебiторська заборгованiсть
Дебiторська заборгованiсть подiляється на:
– поточну (сума дебiторської заборгованостi, яка виникає в ходi нормального операцiйного циклу або буде погашена протягом дванадцяти мiсяцiв з дати балансу).
вiдшкодування.
Висновок
Необхiднiсть переходу на Нацiональнi стандарти бухгалтерського облiку, якi не суперечать мiжнародним стандартам, в тому числi i по облiку активiв господарюючих суб’єктiв, продиктовано тим, що старi положення бухгалтерського облiку, якi базувалися, в основному на правилах Закону України “Про оподаткування прибутку пiдприємств”, не давали реального уявлення про активи, що, в свою чергу, утруднювало:
– прийняття управлiнських рiшень;
– складання бiзнес планiв;
ситуацiю для прийняття управлiнських рiшень.
Так, виходячи з норм П(С)БО 9 “Запаси”, бухгалтери зрозумiють, що уся вартiсть малоцiнних та швидкозношуваних пердметiв (термiн служби яких до одного року), якi переданi (передаються) в експлуатацiю, розглядається як витрати пiдприємства, тобто в балансi i на рахунках не може бути показника про вартiсть малоцiнних предметiв в експлуатацiї, про нарахування зносу по ним. Крiм того, частина малоцiнних та швидкозношуваних предметiв (зi строком служби бiльше одного року) з 2000 року включається до складу основних засобiв.
Отже, пiсля впровадження Нацiональних стандартiв розумiння активiв змiнилося, в першу чергу, змiнилася їх економiчна сутнiсть. Активи почали розумiтися, як ресурси пiдприємства, здатнi приносити вигоду, дохiд своєму власнику, тобто почав враховуватись критерiй корисностi. Крiм того, активи почали облiковуватись виходячи з принципу обачностi, який передбачає незавищення вартостi активiв — облiк за справедливою вартiстю.
Список використаної лiтератури
:
1.
Сопко В. Бухгалтерський облiк: Навч. посiбник. — К.: КНЕУ, 1998. — 448 с.
2.
Макаров В. Г. Теоретические основы бухгалтерского учета. — М.: Финансы, 1978. — 159 с.
3.
Гусева Т. М., Шеина Т. Н. Основы бухгалтерского учета: теория, практика, тесты: Учебное пособие / Под ред. В. Г. Гетьмана. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 208 с.
4.
Метьюс М. Р., Перера М. Х. Б. Теория бухгалтерского учета: Учебник / Пер. с англ. Под ред. Я. В. Соколова, И. А. Смирновой. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. — 663 с.
5.
Партин Г. О. Бухгалтерський облiк: основи теорiї та практики: Навч. посiбник. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. — 245 с.
6.
Любушин Н. П., Жаринов В. В., Бородина Н. В. Теория бухгалтерского учета: Учебное пособие для вузов / Под ред. проф. В. Д. Новодворского. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 294 с.
7.
Сердюк В. Н. Бухгалтерский учет: Учебно-практическое пособие. — Донецк: КИТИС, ДонГУ, 1999. — 528 с.
8.
9.
Чацкис Е. Д., Лысюк А. Н. Бухгалтерский учет: основы теории и практики. — Донецк: Сталкер, 1999. — 272 с.
10.
Н. И. Попова. Теория бухгалтерского учета. Учебное пособие. — Донецк: КИТИС, ДонГУ, 1998 г. — 204 с.
11.
12.
Пархоменко В. М. Бухгалтерський облiк в Українi. Нормативи. Коментарi. ч. 5. — Луганськ: “Промдрук” ДСД “Лугань”, 2000. — 336 с.
13.
Бiблiотека “Фактора”. Нацiональнi стандарти бухгалтерського облiку: нормативна база. — 5 видання, доповнене. — Харкiв: Фактор, 1999. — 180 с.
14.
“Налоги и бухгалтерский учет”, № 5 (261), 21 января 2000 г.
15.
“Все о бухгалтерском учете”, № 47 (472), 24 мая 2000 г.
| 
