Історiя розвитку аудиту в свiтi та характеристика тенденцiй що впливають на нього
Аналiзуючи вiтчизняну економiчну лiтературу i лiтературу країн СНД, можна помiтити, що низка економiстiв ототожнює аудит з ревiзiєю. Це ототожнення ґрунтується на наявностi загальних рис i елементiв у їх органiзацiї та методологiї. Оскiльки iснують принциповi вiдмiнностi в метi, здiйсненнi, розв'язаннi ними завдань, суб'єктах, видах контрольної iнформацiї, її обробцi та реалiзацiї, то такий пiдхiд не можна вважати правильним.
У МСА видiляють поняття зовнiшнiй i внутрiшнiй аудит, фiнансовий i управлiнський (операцiйний). Названi види аудиту мають рiзну мету i завдання.
Зовнiшнiй аудит здiйснюють незалежнi аудитори (аудиторськi фiрми), зi сертифiкатом аудитора, що дає їм право займатися аудиторською дiяльнiстю. З 2001 р. в Українi лiцензiя стала необов'язковою, а аудиторськi фiрми пiдлягають реєстрацiї в АПУ.
фiнансової звiтностi, облiку, первинних документiв щодо фiнансово-господарської дiяльностi суб'єктiв господарювання; перевiрка системи внутрiшнього контролю за використанням матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв, оцiнка економiчної ефективностi господарських операцiй; складання i перевiрка виконання бiзнес-планiв тощо.
Подiл облiку на фiнансовий i управлiнський вiдповiдно породжує рiзновиднiсть аудиту: фiнансовий i управлiнський (операцiйний). Управлiнський аудит є рiзновиднiстю внутрiшнього аудиту i здiйснюється з метою розробки рекомендацiй щодо економiї та ефективного використання ресурсiв для досягнення кiнцевого фiнансового результату господарської дiяльностi пiдприємства, вдосконалення чинної системи облiку i контролю за процесами виробництва.
Для правильного тлумачення аудиту його слiд вiдрiзняти вiд поняття "аудиторська дiяльнiсть". У ст. 3 Закону України "Про аудиторську дiяльнiсть" зазначено, що аудиторська дiяльнiсть охоплює органiзацiйне i методологiчне забезпечення аудиту, практичне здiйснення аудиторських перевiрок (аудиту) i пов'язаних з ним експертиз, консультацiй з питань бухгалтерського облiку, звiтностi, оподаткування, аналiз фiнансово-господарської дiяльностi й iнших видiв економiко-правового забезпечення пiдприємницької дiяльностi фiзичних i юридичних осiб.
"аудит" вводити мету i завдання рiзних видiв аудиту (зовнiшнiй, внутрiшнiй, фiнансовий, управлiнський тощо), а також окремих елементiв, притаманних термiну "аудиторська дiяльнiсть", помилкове. Потрiбно чiткiше вирiзняти аудит i ревiзiю та iншi форми контролю. Конкретизувати мету, завдання i функцiї, притаманнi окремим видам аудиту, слiд у визначеннях: "аудит зовнiшнiй", "аудит внутрiшнiй", "аудит фiнансовий", "аудит управлiнський".
цiєї форми контролю, можна дати таке визначення:
Аудит — це процес, за допомогою якого компетентний працiвник збирає i накопичує данi про господарськi явища i факти з метою їх об'єктивної кiлькiсної та якiсної оцiнки, визначення вiдповiдностi встановленим критерiям i надання зацiкавленим користувачам достовiрної iнформацiї про об'єкти дослiдження.
Визначення поняття "фiнансового аудиту", запропоноване у Законi України "Про аудиторську дiяльнiсть", де зазначається, що аудит — це перевiрка публiчної бухгалтерської звiтностi, облiку, первинних документiв та iншої iнформацiї щодо фiнансово-господарської дiяльностi суб'єктiв господарювання з метою визначення достовiрностi їх звiтностi, облiку, його повноти i вiдповiдностi чинному законодавству та встановленим нормативам.
У вiтчизнянiй економiчнiй лiтературi недостатньо уваги придiляється розкриттю поняття "управлiнський аудит". Зарубiжнi вченi по-рiзному визначають "управлiнський (операцiйний) аудит".
Ми надаємо перевагу термiну "управлiнський аудит" з таких причин:
- аудиторський контроль — невiд'ємна функцiя управлiння;
- функцiєю управлiнського аудиту є не тiльки поточний контроль за господарськими операцiями, а й прогнозування, аналiз iнших функцiй управлiння господарською дiяльнiстю. Отже, управлiнський аудит — це процес вивчення й оцiнка господарських явищ i фактiв з метою надання рекомендацiй управлiнню суб'єкта господарської дiяльностi щодо економiчного й ефективного використання матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв, досягнення кiнцевого фiнансового результату i програмних цiлей.
У практичнiй дiяльностi зарубiжних країн управлiнський аудит зазвичай здiйснюють внутрiшнi аудитори. Якщо на пiдприємствi вiдсутня служба внутрiшнього аудиту або недостатня квалiфiкацiя внутрiшнiх аудиторiв, то для виконання цього виду послуг можна залучати зовнiшнiх аудиторiв.
Незважаючи на рiзнi пiдходи українських i зарубiжних економiстiв щодо визначення аудиту i його видiв, iснують однаковi їх погляди стосовно того, що за основу визначень цих понять доцiльно брати об'єкти аудиту, мету i завдання.
Аналiз спецiальної наукової лiтератури засвiдчує, що серед вiтчизняних i зарубiжних економiстiв спостерiгаються рiзнi думки щодо визначення мети i завдань аудиту. Економiсти зупиняються переважно на конкретних завданнях аудиту, якi здебiльшого збiгаються з функцiональними обов'язками аудиторiв (аудиторських фiрм). Водночас мало звертається уваги на стратегiчнi завдання аудиту. Адже визначення стратегiчних завдань аудиту необхiдне для розумiння суспiльно-економiчної потреби iснування аудиту в умовах ринковоїекономiки.
Завдання аудиторського контролю подiляються на окремi та загальнi. Розв'язання окремих завдань стосується перевiрки однiєї зi сторiн господарської дiяльностi (використання сировини у виробництвi, випуск продукцiї та її собiвартiсть, збереження цiнностей), а загальнi — на всю господарську дiяльнiсть суб'єктне господарювання зi встановленням рентабельностi, конкурентоспроможностi продукцiї, прибутковостi пiдприємства.
Незалежно вiд пiдходу до аудиторської перевiрки, особливостей використання аудиторських процедур, окрiм основних завдань, аудитори зобов'язанi виконувати функцiональнi завдання. ННА визначено такi функцiональнi завдання: коригування, оперативного контролю, стратегiчнi.
Завдання коригування передбачає надання аудитором керiвництву пiдприємства (замовнику) тих чи iнших вказiвок i рекомендацiй про можливе виправлення виявлених суттєвих помилок у системi бухгалтерського облiку i звiтностi.
Завдання оперативного контролю вирiшуються аудитором у тих випадках, коли вiн спiвпрацює з суб'єктом перевiрки впродовж тривалого часу на основi довгострокового договору. При цьому аудитор має змогу здiйснювати перманентну (безперервну) аудиторську перевiрку пiдприємства-замовника протягом всього контрольованого звiтного перiоду.
Стратегiчнi завдання здебiльшого виникають у процесi надання аудиторських послуг. До стратегiчних завдань аудитора належать проведення стратегiчного аналiзу, складання фiнансових прогнозiв, визначення стратегiї та перспектив розвитку пiдприємства.
Роль аудиту можна окремо розглядати на макро- i мiкроекономiчному рiвнях. На макроекономiчному рiвнi аудит виступає як одна iз органiзацiйних форм контролю i розв'язує стратегiчнi завдання. На мiкроекономiчному рiвнi результати дiяльностi аудиторiв (аудиторських фiрм) становлять невiд'ємну частину iнформацiйного забезпечення управлiння суб'єктами господарської дiяльностi. Отже, завдання аудиту доцiльно розглядати як на рiвнi економiчної системи країни загалом, так i на рiвнi окремих господарських структур.
У запропонованiй нами класифiкацiї завдань аудиту (рис. 1. 2) на макрорiвнi доцiльно видiлити такi завдання:
- розробка ННА;
- розробка i впровадження кодексу професiйної, етики;
- система пiдготовки аудиторiв;
- пiдвищення квалiфiкацiї аудиторiв тощо.
Успiшне виконання завдань аудитом на макрорiвнi залежить вiд налагодженої роботи Спiлки аудиторiв України (САУ), АПУ та вузiвської пiдготовки майбутнiх аудиторiв. Сьогоднi вже розробленi та впровадженi в практику ННА, кодекс професiйної етики аудитора.
До загальних завдань аудиту доцiльно вiдносити:
- розробку внутрiшньо-фiрмових нормативiв аудиту;
- розробку типового плану i програми аудиту;
- складання тестiв системи внутрiшнього контролю, залишкiв на рахунках бухгалтерського облiку.
Частковi завдання аудиту залежать вiд виду аудиторських послуг. При здiйсненнi аудиту фiнансової звiтностi до них можна вiднести:
- вивчення статуту, установчої угоди й iнших документiв, що засвiдчують правове поле дiяльностi суб'єкта перевiрки;
- ознайомлення з бiзнесом клiєнта, зi системою господарювання й управлiння;
- оцiнку ефективностi системи внутрiшнього контролю;
- контроль здiйснення господарських операцiй процесiв постачання, виробництва, реалiзацiї, iнвестування;
- встановлення достовiрностi розрахункiв iз бюджетом i позабюджетними фондами;
- реальнiсть визначення фiнансових результатiв тощо.
Крiм перевiрки системи бухгалтерського облiку i пiдтвердження реальностi та достовiрностi фiнансової звiтностi, як зовнiшнi, так i внутрiшнi аудитори виконують рiзноманiтнi послуги: аналiз системи облiку i внутрiшнього контролю, консультацiї з питань менеджменту, маркетингу й оподаткування, розробку проектiв управлiнських рiшень, проведення оперативного, ретроспективного i стратегiчного аналiзу, розробку фiнансових прогнозiв, аналiз фiнансового стану та iн.
У кожному конкретному випадку, зауважуючи характер тiєї чи iншої аудиторської послуги, буде визначатися те чи iнше завдання. Наприклад, в аналiзi фiнансового стану пiдприємства основними частковими завданнями аудитора (аудиторської фiрми) будуть: оцiнка реальностi та достовiрностi статей балансу й iнших форм фiнансової звiтностi, визначення показникiв лiквiдностi, економiчної активностi, заборгованостi, прибутковостi, використання акцiонерного капiталу. Наступним завданням є здiйснення порiвняльного аналiзу з показниками попереднiх рокiв, iнших аналогiчних пiдприємств або середньо-галузевими тощо.
При наданнi послуг з питань оподаткування основними завданнями аудиту будуть: вивчення чинної нормативно-правової бази з того чи iншого питання, оцiнка системи внутрiшнього контролю i виявлення порушень, надання консультацiї з приводу виправлення допущених у системi облiку i звiтностi помилок та iнших порушень чинного законодавства.
Отже, конкретнi завдання аудиту найбiльшою мiрою визначаються характером наданих послуг i конкретизуються у договорi про виконання тих чи iнших робiт аудиторськими службами.
До чинникiв, що визначають мету i завдання аудиту, належить пiдхiд до аудиту (еволюцiя методологiї аудиту).
На раннiх стадiях розвитку аудиту (пiдтверджувальний аудит) основною процедурою дослiдження було пiдтвердження записiв у системi облiку шляхом суцiльної перевiрки.
З розвитком аудиту орiєнтацiя аудиторiв змiстилася на користь вибiркової перевiрки на пiдставi результатiв оцiнки системи внутрiшнього контролю й оцiнки аудиторського ризику. Для пiдтвердження попередньо визначеного рiвня аудиторського ризику аудитори стали використовувати тести системи внутрiшнього контролю, залишкiв на рахунках бухгалтерського облiку.
В економiчнiй лiтературi бiльшiсть вчених видiляє три етапи розвитку аудиту: пiдтверджувальний, системно-орiєнтований, ризико-орiєнтований.
В умовах пiдтверджувального аудиту основною метою i завданням аудиторської перевiрки є попередження i виявлення помилок, зловживань i шахрайства. При системному або ризико-орiєнтованому аудитi основною метою перевiрки є пiдтвердження достовiрностi фiнансової звiтностi.
можна дiйти висновку, що на мету i завдання аудиту (аудиторських послуг) впливають такi чинники
- змiст договору на аудиторську перевiрку;
- пiдходи до аудиту (еволюцiя його розвитку).
Функцiональнi завдання аудиту тiсно пов'язанi з функцiональними обов'язками. Зi змiною виду аудиторських послуг i етапiв аудиторського процесу змiнюються функцiональнi завдання. У процесi аудиту фiнансової звiтностi цi завдання такi:
- розробка плану i робочої програми перевiрки;
- дослiдження та збiр аудиторських доказiв;
- аналiз i оцiнка аудиторських доказiв;
- коригування плану та робочої програми;
- складання аудиторського висновку й акту виконання робiт.
Отже, аудит в Українi стає однiєю з важливих галузей науки i практики. Вiн значно розширює i якiсно полiпшує традицiйнi форми контролю. З розвитком ринкової iнфраструктури зростає потреба в об'єктивнiй кiлькiснiй та якiснiй оцiнцi господарських явищ i фактiв при визначеннi їх вiдповiдностi встановленим критерiям та надання зацiкавленим користувачам достовiрної iнформацiї про об'єкти господарської дiяльностi пiдприємства В цьому вбачається основна мета аудиту
В економiчнiй лiтературi висловлюються рiзнi думки щодо iсторiї виникнення аудиту в свiтi. Слово "аудит" походить вiд латинського слова "audio" (вiн слухає, вiдповiдно "auditor" — той, хто слухає).
В Римськiй iмперiї (НІ ст. до н. е.) функцiї контролю здiйснювали спецiальнi службовцi, так званi куратори. Водночас з ними дiяли прокуратори — намiсники провiнцiй, фiнансовi чиновники з забезпечення державних доходiв, а квестори займалися фiнансовими та судовими справами.
Іншi дослiдники доводять коренi iснування аудиту в Стародавнiй Грецiї. В той перiод, особлива увага придiлялася контролю збереження власностi, зокрема майна. Крадiжку греки розглядали
як матерiальну шкоду. Нестача цiнностей покривалася матерiально вiдповiдальною особою або його поручителями, причому якщо нестача квалiфiкувалася як розкрадання, то вiдшкодування ЇЇ вiдбувалося у десятикратному розмiрi. Афiни мали спецiальних чиновникiв i контролерiв, до обов'язкiв яких належало складання звiтiв про доходи i витрати держави та їх контроль.
В Італiї аудит поширився пiсля падiння Римської iмперiї. Купцi Флоренцiї, Генуї та Венецiї використовували працю аудиторiв для перевiрки платоспроможностi капiтанiв торгових кораблiв, якi перевозили товари в iншi країнi Європи. В той час метою контролю було попередження помилок в облiкових книгах.
Наступною вiхою в розвитку аудиту став перiод розквiту iталiйських мiст-держав. Тут мало мiсце паралельне спiвiснування контролю на приватному та державному рiвнях.
У перiод середньовiччя разом iз розвитком суспiльно-економiчних вiдносин удосконалювався облiк i контроль господарської дiяльностi, з'явилися спецiальнi трактати про контроль облiкових записiв i звiтностi. В цих трактатах наголошувалося на необхiдностi пiддавати ретельнiй перевiрцi звiти; регулярно проводити iнвентаризацiю залишкiв цiнностей, дебiторської заборгованостi, пiдтверджувати правильнiсть цiн та iн.
Значним поштовхом у розвитку фiнансово-господарського контролю в свiтi, а отже, i професiї аудитора, було зародження капiталiстичного способу виробництва. Починаючи з середини XIXст., коли капiталiстичний тип виробництва почав домiнувати у країнах Європи i Пiвнiчної Америки, реальнi власники пiдприємств (акцiонери, пайовики, засновники) майже повнiстю перестали брати участь в управлiннi, яке було передано найманим працiвникам — професiйним менеджерам. Вiдразу почалися конфлiкти iнтересiв: власники прагнули не тiльки зберегти, а й примножити власнiсть, а менеджери намагалися самi перейти до категорiї власникiв, часто використовуючи наданi їм можливостi на шкоду своїм роботодавцям.
Звичайно, у цьому конфлiктi власники мали законне право вимагати вiд менеджерiв продуктивної працi та сумлiнного виконання обов'язкiв, але реально контролювати їх не могли. Тому виникла iдея запрошувати висококвалiфiкованих i незалежних працiвникiв (насамперед бухгалтерiв), котрi могли б надавати об'єктивну iнформацiю про реальне збереження активiв пiдприємства, величину прибутку тощо.
Отже, аудитори стали iнструментом реалiзацiї контролю власника за дiяльнiстю найманого персоналу, результати якої знаходили формальне вираження у показниках публiчної фiнансової звiтностi.
Рiзнi примiтивнi форми контролю iснували i за первiснообщинного, рабовласницького та феодального ладу. Історiя ж виникнення аудиту пов'язана лише з розвитком капiталiзму та ринкових вiдносин.
Вiдокремлення власникiв вiд безпосереднього управлiння власнiстю стало важливою передумовою розвитку аудиту i створення iнститутiв професiйних бухгалтерiв та аудиторiв.
її членам присвоєно звання "привiлейованих бухгалтерiв". Спiлка бухгалтерiв Единбургу налiчувала 180 членiв, Інститут бухгалтерiв та експертiв Глазго — 144, а Спiлка бухгалтерiв Абердiно — 224.
Шотландська бухгалтерська практика стала широко популярною у свiтi, i вже до початку XXст. було створено. 12 органiзацiй професiйних бухгалтерiв: 1854 р. — Спiлка бухгалтерiв Единбургу, 1855 р. — Інститут бухгалтерiв та експертiв Глазго, 1867 р. — Спiлка бухгалтерiв Абердiно, 1870 р. — Інститут привiлейованих бухгалтерiв Англiї та Уельсу, 1880 р. — Інститут привiлейованих бухгалтерiв Канади, 1886 р. — Інститут привiлейованих бухгалтерiв Австралiї, 1887 р. — Спiлка бухгалтерiв Австралiї, 1887 р. — Американський iнститут дипломованих громадських бухгалтерiв, 1888 р. — Інститут привiлейованих бухгалтерiв Ірландiї, 1891 р. — Привiлейована асоцiацiя дипломованих бухгалтерiв Англiї, 1894 р. — Спiлка бухгалтерiв Нової Зеландiї, 1895 р. — Інститут реєстрованих бухгалтерiв Голландiї. Сьогоднiшнi такi органiзацiї дiють практично в усiх країнах з ринковою економiкою.
подальшому розвитку аудиту на вищому рiвнi.
Останнi десятирiччя XX ст. характеризуються розвитком мiжнародної торгiвлi, збiльшенням iнвестицiйних потокiв i глобалiзацiєю економiчних процесiв. Глобалiзацiя розвивається пiд впливом сукупностi об'єктивних полiтичних, економiчних i соцiальних факторiв, серед яких можна видiлити:
- геополiтичнi та геоекономiчнi трансформацiї, пов'язанi з розпадом соцiалiстичної системи господарювання, появою групи "пострадянських" незалежних держав. Внаслiдок цього значно посилилася полiтична i ринкова унiфiкацiя сучасного свiту;
- науково-технологiчнi досягнення, зокрема в галузi новiтнiх iнформацiйно-комунiкацiйних систем;
Глобальний характер сучасного бiзнесу, збiльшення кiлькостi суб'єктiв пiдприємництва й ускладнення їхнiх органiзацiйних структур приводить до посилення ролi стратегiчного менеджменту, спрямованого насамперед на вибiр оптимального шляху пiдприємства на основi аналiзу зовнiшнього та внутрiшнього середовища.
тощо.
Цi фактори визначають необхiднiсть глибокого аналiзу зовнiшнього середовища. Релевантне зовнiшнє середовище фiрми дуже широке, оскiльки в нього входять соцiальнi й економiчнi фактори, проте ключовий аспект зовнiшнього оточення фiрми — це галузь (або галузi), в якiй вона веде конкурентну боротьбу.
Потреба досягнення конкурентних переваг i прагнення посiсти позицiю лiдера у галузi змушує великi компанiї використовувати послуги не тiльки власних спецiалiстiв, а й зовнiшнiх експертiв — аудиторiв.
Необхiднiсть залучення незалежних аудиторiв для здiйснення перевiрок та експертиз системи управлiння виникла, передусiм у тих компанiях, якi мали фiлiї, дочiрнi пiдприємства, а також диверсифiковану структуру (рiзнi види дiяльностi). Налагодження ефективного контролю у таких компанiях виявилося досить складною справою. Тому динамiчний розвиток аудиторської дiяльностi значною мiрою вiдбувається завдяки глобалiзацiї, розширенню та диверсифiкацiї транснацiональних i нацiональних компанiй у процесi еволюцiї ринкових економiчних вiдносин.
Якщо на перших етапах розвитку ринкової економiки у країнах Захiдної Європи, Пiвнiчної Америки та iнших регiонiв планети активно вiдбувалися процеси концентрацiї капiталу, засобiв працi, трудових ресурсiв (переважно виробничого кадрового потенцiалу), то у XX ст. паралельно з названими процесами спостерiгалася значна концентрацiя iнтелектуальних ресурсiв. У галузi бiзнес-консалтингу й аудиту ця тенденцiя знайшла вiдображення у створеннi транснацiональних бухгалтерських (аудиторських) фiрм — Артур Андерсен, КПМГ, Прайс Уотерхаус Куперс, Ернст&Янг, Делойт&Туш та iн.; потужних наукових центрiв при унiверситетах тощо. Використання значного iнтелектуального потенцiалу провiдних аудиторських фiрм свiту дало змогу багатьом компанiям вирiшувати складнi проблеми, пов'язанi з фiнансами, облiком, податками та iнвестицiями, якi досить важко було би розв'язати власними силами.
Отже, до перелiку чинникiв, що сприяють розвитку аудиторської дiяльностi, можна додати концентрацiю i зростання iнтелектуального потенцiалу. Саме це створює об'єктивнi передумови глобального управлiння економiчними процесами.
рiзними категорiями користувачiв — акцiонерами, iнвесторами, кредитними i страховими органiзацiями тощо. Водночас зросла потреба у забезпеченнi належної достовiрностi та якостi фiнансово-економiчної iнформацiї, яка потрапляє на ринок i може розглядатися як специфiчний товар. Своєрiдним "сертифiкатом якостi" для такої iнформацiї є висновок незалежних аудиторiв, який набагато збiльшує її достовiрнiсть i, вiдповiдно, вартiсть. Отже, аудит бере безпосередню участь у процесi виробництва та створення нової вартостi.
Згаданi тенденцiї є взаємопов'язанi й у комплексi з iншими чинниками формують сучасне бачення аудиту.
Становлення i розвиток аудиту в Українi
Однiєю з причин гальмування розвитку аудиту в Українi є те, що вона впродовж багатьох столiть була поневолена iншими державами. Рiвень розвитку аудиту значною мiрою залежав вiд розвитку продуктивних сил i виробничих вiдносин цих країн.
Захiднi землi до закiнчення Першої свiтової вiйни входили до складу Австро-Угорської iмперiї, а потiм — Польщi. За часiв панування Австро-Угорської iмперiї на Захiдних землях України у великих мiстах розвивались мануфактури, виникали новi промисловi пiдприємства. Все це створювало певнi умови для розвитку аудиту, оскiльки власникам пiдприємств потрiбний був незалежний контроль за використанням i збереженням їх капiталу
Поневолення Захiдних земель України панською Польщею дещо сповiльнило розвиток аудиту. Польща порiвняно з Австро-У горською iмперiєю у розвитку промисловостi була вiдсталiшою. Контроль за збереженням панських маєткiв здiйснювали певнi наглядачi. Проте їх дiяльнiсть мало чим нагадує роботу аудиторiв.
Центральнi, схiднi та пiвденнi-регiони України входили до складу Росiйської iмперiї. Розвиток аудиту в цих регiонах був адекватний його розвитку в Росiї. Перша згадка про аудиторiв в Росiї вiдноситься до початку XVIIIст., де аудиторами називали вiйськових слiдчих.
"Табелi про ранги" до вiйськових чинiв вiднiс i аудитора. В 1797 р. аудитори були переведенi в цивiльнi чини, а 1833 р. з метою навчання аудиторiв у Петербурзi заснована школу, названу пiзнiше Аудиторським училищем.
За характером посада аудитора поєднувала в собi посади дiловода, судового секретаря i прокурора. Пiсля проведення в Росiї вiйськово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкiнцi XIX —початку XX ст. у Росiї Інститут присяжних бухгалтерiв (рахiвникiв) закiнчилися лише пiдготовкою документiв, якi регламентували його дiяльнiсть.
Професiйної органiзацiї бухгалтерiв (аудиторiв) у Росiйськiй iмперiї так i не вдалося створити. Незалежнi перевiрки щорiчних звiтiв акцiонерних товариств проводилися ревiзiйними комiсiями. До складу цих комiсiй часто входили акцiонери, не завжди обiзнанi з облiком i контролем.
цим iснував партiйний контроль.
Першi зародки аудиту можна вiднести до 1987-1989 рр., коли почали дiяти спiльнi пiдприємства з iноземним капiталом. В Українi було створене дочiрнє вiддiлення "Інаудиту".
Розвиток аудиту в Українi започатковано пiсля розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави.
На сучасному етапi розвитку нацiональної економiки спостерiгаємо значнi змiни у методах i механiзмах господарювання, зумовленi розширенням i змiцненням недержавних форм власностi, приватизацiйними процесами, розвитком мiжрегiональних i мiжнародних зв'язкiв, побудованих на ринкових засадах.
В Українi виникла нова категорiя людей, реально здатних впливати на економiчну, соцiальну i полiтичну атмосферу в державi, — категорiя власникiв, їхньою характерною рисою є зацiкавленiсть у стабiльностi, передбачуваннi та вiдкритостi всiх процесiв, що вiдбуваються у суспiльствi, оскiльки безпека будь-якого бiзнесу визначається насамперед загальним становищем у державi та суспiльствi.
Формування приватної власностi як альтернативи державному секторовi економiки зумовило виникнення низки нових професiй в економiчнiй сферi, де важливе мiсце належить аудиторам.
аудиту в Українi (1993-1996 рр.) це викликало негативнi емоцiї у багатьох пiдприємцiв i лише з часом ставлення до аудиторiв змiнилося.
Інодi окремi науковцi та практики висловлювали думки, що аудит в Українi запроваджено передчасно, i вiн є лише способом заробляння "легких" грошей певною категорiєю людей; що користi вiн нiкому не приносить i потрiбен лише державi (або, конкретнiше, її
фiскальним органам) для утримання пiд наглядом недержавного сектора економiки, який формується швидкими темпами. Подiбна позицiя не тiльки не враховує багатьох факторiв, що вплинули на зародження українського аудиту, а й iгнорує об'єктивнi передумови, якi склалися в нашiй державi у зв'язку з переходом до ринкових економiчних вiдносин.
Якщо проаналiзувати iсторiю виникнення i розвитку аудиту за кордоном, то можна зауважити, що аудит є своєрiдним "супутником" ринкової економiки. Професiя аудитора у сучасному розумiннi цього слова виникла у Великiй Британiї в серединi XIXст., саме пiд час становлення нової економiчної системи, яку ми називаємо ринковою економiкою. Пiсля цього аудитори почали успiшно працювати в iнших розвинених країнах, де найшвидше впроваджувалися i розвивалися ринковi методи господарювання, — США, Францiї, Нiмеччинi та iн.
два роки пiсля проголошення незалежностi України, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про аудиторську дiяльнiсть". З тих нiр кожен рiк додавав щось нового до теорiї та практики аудиту i збiльшував престижнiсть аудиторської професiї у суспiльствi. Пiдприємцi, банкiри, iнвестори, державнi службовцi вже добре знають, що таке аудит, i широко користуються його послугами. З екзотичного i досить туманного термiну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механiзму, який працює насамперед на користь громадян — бiзнесменiв i службовцiв, акцiонерiв i власникiв.
Отже, розвиток аудиту в Українi має три етапи:
Другий — 1993-1998 рр. — формування нормативно-правової бази аудиту в Українi.
| 
