Анатомо фiзiологiчнi аспекти вищої нервової дiяльностi
Анатомо фiзiологiчнi аспекти вищої нервової (психiчної) дiяльностi.
2. Фiзiологiчнi основи iндивiдуальної психiчної дiяльностi.
3. Типи вищої нервової дiяльностi людини.
4. Форми та фiзiологiчнi основи психiчної дiяльностi (сон, пам'ять, мислення, свiдомiсть, мова).
1. У людини та тварин iснують схожi закономiрностi утворення та перебiгу умовних рефлексiв, що свiдчить про наявнiсть у них загальних механiзмiв iндивiдуального пристосування. Проте бiологiчний спосiб пристосування тварин так вiдрiзняється вiд соцiального способу життя людини, що слiд припустити наявнiсть у людини деяких особливих механiзмiв нервової дiяльностi, якi зумовлюють її поведiнку.
Двi сигнальнi системи дiйсностi
. Згiдно з уявленнями І. П. Павлова, тварини мають лише одну – першу сигнальну систему, завдяки якiй вони здатнi безпосередньо реагувати на предмети дiйсностi за допомогою органiв чуття. Перша сигнальна система – це система рефлекторних реакцiй на конкретнi подразники. Людина, крiм першої сигнальної системи, тобто чуттєвого вiдображення дiйсностi, має ще другу сигнальну систему, яка дозволяє їй здiйснювати мислення перш за все за допомогою загальних понять, що позначаються системою знакiв або слiв, якi І. П. Павлов називав “сигналами перших сигналiв”.
Найважливiшим i основним компонентом другої сигнальної системи є членороздiльна мова, за допомогою якої людина може вийти за межi власної особистостi: давати назви предметам, розмiрковувати про них, сприймати їх у контекстi минулого та майбутнього, обмiнюватися своїми думками. Мова людини складається зi звукiв, органiзованих у певнiй послiдовностi, якi створюються завдяки координованим дiям спецiального мовного апарата.
еволюцiї виду. Особливе значення для нас мають звуковi способи спiлкування тварин.
рiзними способами.
Другий елемент – це вiдсутнiсть успадковування конкретних мовних форм. Вiдомо, що всi люди мають спiльну генетичну здатнiсть до спiлкування словами-символами, проте, якою саме буде мова, визначає лише середовище та виховання. Дiти кожного поколiння будь-якої мовної групи засвоюють конкретну сучасну мову. Теоретично будь-яка дитина може засвоїти будь-яку мову.
Завдяки наявностi другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, яке значно розширює пристосовнi можливостi людини. Людина одержує вiрне уявлення про зовнiшнiй свiт, не маючи з ним безпосереднього контакту. Це є основою всiєї системи освiти. Крiм того, за допомогою слiд людина може одержати уявлення про “справи давно минулих днiв”, якi безпосередньо сприйняти неможливо, або прогнозувати майбутнє.
2. Методичнi пiдходи до вивчення механiзмiв психiчної дiяльностi людини.
Велике значення у вивченнi фiзiологiчних основ психiки людини має аналiз електричної активностi мозку. З цiєю метою реєструють сумарну ЕЕГ або її окремi ритми, особливо альфа-ритм, який є одним з найбiльш iнформативних.
Згiдно iз сучасними уявленнями ЕЕГ вiдображає повiльнi коливання мембранного потенцiалу нервових i глiальних клiтин, викликанi нейромодуляторами та медiаторами. Для виникнення ЕЕГ не потрiбен, як вважали ранiше, пiдкiрковий (таламiчний) пейсмейкер, оскiльки ритмiчнi коливання потенцiалу можуть виникнути в iзольованiй корi i для цього досить надходження у кору лише певного мiнiмуму асинхронної iмпульсацiї. Електроенцефалограма вiдображає процеси переробки iнформацiї, яка надходить у головний мозок.
Ще один методичний прийом вивчення нейрофiзiологiчних основ психiки людини пов'язаний з безпосереднiм котком з її мозком пiд час нейрохiрургiчних операцiй, якi стали можливими пiсля впровадження в медичну практику стереотаксичної технiки. Пiд час цих операцiй можна стимулювати або виключати рiзнi мозковi утворення з лiкувальною метою.
пiд час електричного подразнення хвостатого ядра чи переднiх ядер таламуса виявляє збiльшення кiлькостi помилок. Інодi внаслiдок стимуляцiї хвостатого ядра виникає явище так званої “кауданої зупинки”, тобто тимчасового припинення поточної психiчної дiяльностi. Це ще раз пiдтверджує активну участь глибоких (пiдкiркових) структур мозку в реалiзацiї рiзноманiтних складних психiчних функцiй.
Так, якщо пiсля звукового подразника (клацання) пiддослiдний повинен натиснути на кнопку, щоб виключити ритмiчнi спалахи свiтла, що виникають через певний iнтервал, то пiсля застосування першого (умовного) подразника в лобних частках мозку виникає досить чiтке негативне вiдхилення постiйного потенцiалу, яке триває до появи безумовного (iмперативного) стимулу i рiзко припиняється в момент дiї.
3. Через лабораторiю І. П. Павлова пройшла велика кiлькiсть собак, i дослiдники вiдмiчали, що вони сильно вiдрiзняються один вiд одного по своїй поведiнцi i темпераменту. Метод умовних рефлексiв дозволив установити, що в основi нього лежить рiзновиднiсть i властивостi основних нервових процесiв – збудженiсть i гальмування, i взаємодiя з яких складається нервова дiяльнiсть.
Схема чотирьох типiв вищої нервової дiяльностi (за І. П. Павловим)
4. Фундаментальне значення для всiх проявiв життєдiяльностi людини має циклiчнiсть станiв сну та неспання.
i характеризується послабленим сенсорним контактом сплячої людини з довколишнiм середовищем.
Пам'ять – це властивiсть будь-якої системи (зокрема й нервової) зберiгати у закодованому виглядi iнформацiю, що за певних умов може бути виведена з цiєї системи без порушення заппису. Пам'ять включає здатнiсть мозку до збереження, вiдтворення i забування одержаної iнформацiї.
Свiдомiсть – це фундаментальна властивiсть психiки, яка забезпечує здатнiсть людини видiляти себе з навкошишнього середовища та вктивно орiєнтуватися в ньому. Інакше кажучи, свiдомiсть – це функцiя людського мозку, сутнiсть якої полягає у вiдображеннi дiйсностi та цiлеспрямованому регулюваннi взаємовiдносин особистостi з навколишнiм свiтом.
| 
