Аудит iнших операцiйних доходiв
Аудит iнших операцiйних доходiв
.
ПЛАН
Вступ.................................................................................................................... 3
1. Аудит як форма контролю............................................................................. 4
1. 2 Мiжнароднi стандарти та нацiональнi нормативи аудиту....................... 8
1. 3 Управлiння аудитом в Українi................................................................ 11
2. 2 Поняття та класифiкацiя робочої документацiї...................................... 15
2. 3 Узагальнення результатiв аудиту........................................................... 18
3. Аудит iнших операцiйних доходiв............................................................... 22
3. 1 Аудит фiнансової звiтностi суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi........ 22
3. 2 Перевiрка вiдображення iнших операцiйних i позареалiзацiйних доходiв i витрат при аудитi фiнансової звiтностi......................................................... 26
Вступ
Поступовий перехiд народного господарства України до ринкових вiдносин призвiв до появи спiльних пiдприємств, господарських товариств, бiрж, комерцiйних банкiв, iнвестицiйних фондiв тощо.
У зв`язку з виникненням пiдприємств з рiзними формами власностi стало зрозумiлим те, що традицiйна система фiнансового контролю в тому виглядi, в якому вона iснувала при адмiнiстративно-команднiй системi управлiння, не може захистити нi iнтереси держави, нi iнтереси власника. Саме власника, а не когось iншого. На сьогоднi спiввласником в Українi є громадяни - засновники господарюючих суб`єктiв, громадяни-акцiонери, якi взяли участь у приватизацiї державного майна, колективи громадян та держава. В економiчному вiдношеннi всi цi власники вiддiленi вiд своїх часток власностi, що перебувають у рiзних господарюючих суб`єктах (акцiонерних товариствах, довiрчих товариствах, комерцiйних банках, iнвестицiйних компанiях тощо), в результатi чого не можуть володiти об`єктивною i достовiрною iнформацiєю про використання цiєї власностi. Адже саме власнику необхiдна подiбна iнформацiя про фiнансовий стан пiдприємства, його потенцiал i стабiльнiсть у майбутньому. Власник має i повинен знати, наскiльки ефективно використовуються вкладенi ним у пiдприємство кошти. Але не кожен, хто здiйснює управлiння майном i коштами цих власникiв, зацiкавлений подавати їм достовiрну iнформацiю про результати своєї дiяльностi. Майновi iнтереси всiх власникiв має захистити держава.
Однак у ринкових умовах господарювання традицiйнi форми фiнансового контролю не можуть виконувати функцiї захисту майнових iнтересiв власникiв. Практика країн з ринковою економiкою показує, що захистити майновi iнтереси власникiв може такий вид незалежного фiнансового контролю, як аудит, який є одним з головних елементiв їх ринкової iнфраструктури. Передумовою такого контролю є взаємна зацiкавленiсть пiдприємств в особi їх власникiв (акцiонерiв, вкладникiв тощо), держави в особi податкових органiв i самого аудитора в забезпеченнi достовiрностi облiку та звiтностi.
Іншою причиною необхiдностi впровадження аудиту в Українi є те, що в ринкових умовах фiнансовий стан кожного господарюючого суб`єкта залежить вiд його взаємовiдносин з iншими суб`єктами господарювання, i тому зростає потреба у достовiрнiй облiковiй i звiтнiй iнформацiї про їх дiяльнiсть. Зокрема, така iнформацiя необхiдна:
· банкам для прийняття рiшення про доцiльнiсть надання кредиту;
· iнвесторам (мiсцевим та iноземним) при вкладаннi своїх капiталiв у iншi господарюючi суб`єкти;
· постачальникам для одержання гарантiй повної оплати за вiдвантаженi товари, виконанi роботи та наданi послуги;
· державним органам для планування потреб макроекономiки та оцiнки податкових надходжень до бюджету тощо.
Для пiдтвердження достовiрностi звiтної i облiкової iнформацiї господарюючих суб`єктiв виникає потреба у перебудовi всiєї системи фiнансового контролю на основi вивчення i використання мiжнародного досвiду. У країнах з ринковою економiкою таке пiдтвердження здiйснюють аудитори. Мiжнародний досвiд розвитку аудиту свiдчить про те, що аудиторська перевiрка - це норма, без якої неможливий цивiлiзований бiзнес. Основне її призначення - це незалежна перевiрка фiнансової звiтностi та iншої iнформацiї про фiнансово-господарську дiяльнiсть суб`єктiв господарювання з метою формування висновкiв стосовно їх фiнансового стану i достовiрностi його вiдображення в бухгалтерському облiку та звiтностi у вiдповiдностi з чинним законодавством i встановленими нормативами.
Основна мета
даної курсової роботи полягає в тому, щоб висвiтлити основнi принципи i методи аудиту iнших операцiйних доходiв як складової частки аудиту фiнансової звiтностi.
Робота складається з трьох роздiлiв, у яких послiдовно розглядається методологiя аудиту.
В умовах формування ринкових вiдносин та рiзноманiтностi форм власностi виникла необхiднiсть удосконалення функцiй управлiння процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органiв фiнансового контролю, тобто аудиту.
У свiтовiй практицi аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацiкавленiсть пiдприємства (фiрми) в особi його власникiв (акцiонерiв), держави в особi податкової адмiнiстрацiї i самого аудитора в забезпеченнi реальностi та достовiрностi облiку i звiтностi.
Аудит є обов'язковою частиною цивiлiзованого функцiонування ринкової економiки кожної країни.
вiн захищав лише iнтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дiстав назву аудиту (вiд. лат. audio - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звiти посадових осiб. Аудитори стали потрiбнi й незацiкавленiй сторонi - суду, арбiтражу, якi вiдстоювали справедливiсть.
Розвитковi аудиту сприяло також розмежування функцiй та iнтересiв пiдприємцiв (менеджерiв, адмiнiстрацiї, управлiнцiв), коли власник для керiвництва своїми пiдприємствами почав наймати спецiальний апарат управлiння. Для попередження недолiкiв, зловживань, приховування витрат i доходiв, неправильного розподiлу прибуткiв, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушенi вдаватись до перевiрки фiнансової звiтностi незалежним аудитором.
Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керiвництву й економiчним службам пiдприємства щодо ведення справ i управлiння його фiнансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фiнансового i управлiнського облiку, надання рiзних консультацiй. Аудит також дає змогу дати оцiнку майна пiд час приватизацiї i при акцiонуваннi пiдприємств рiзних форм власностi.
Аудит, крiм того, охоплює такими основними питаннями: перевiрка комерцiйної i господарсько-фiнансової дiяльностi суб'єктiв господарювання, фiнансової звiтностi з погляду правильностi складання i реальностi оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.
За визначенням Роя Доджа, "аудит - це захоплюючий предмет; шкода тiльки, що великий обсяг офiцiйних публiкацiй АРС* настiльки його ускладнив... Аудитор не повинен бути детективом або заздалегiдь бути упевненим, що щось неправильно. Вiн не вiдповiдає за недбалiсть вiдповiдального керiвника, який передав йому iнформацiю за вiдсутностi пiдозрiлих обставин".
Видатний американський вчений i практик Роберт Монтгомерi одним iз перших усвiдомив необхiднiсть видання практичних посiбникiв i пiдручникiв з аудиту. У 1912 р. вiн опублiкував першу в США книгу з теорiї i практики аудиту, яка витримала одинадцять видань.
Аудитор - надзвичайно цiкава i популярна професiя. Вiдомо, що пальма першостi з питань облiку належить Італiї, а з аудиту - Англiї, де було створено iнститут контролерiв (аудиторiв). Його основна мета - гарантування фiнансової звiтностi.
Р. Адамс, автор книги "Основи аудиту", наводить класичне висловлення, що стосується аудиту. Воно неодноразово цитоване багатьма ученими, але заслуговує на те, щоб згадати його ще раз: "Без аудиту немає надiйностi рахункiв. Без надiйностi рахункiв немає контролю. А без контролю що вартує влада?".
Перша згадка про аудиторiв належить до 1299 р. З 1844 р. у Великобританiї видано серiю законiв про компанiї, вiдповiдно до яких останнi були зобов'язанi один раз протягом року запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевiрки i пiдтвердження звiтностi та звiту перед акцiонерами. Аналогiчнi рiшення щодо обов'язкового незалежного аудиту було ухвалено у Францiї (1867 p.), США (1887 p.), Нiмеччинi (1931 p.).
"Функцiя аудитора зводиться до пiдтвердження, наскiльки це можливо, того, що фiнансова iнформацiя про справи компанiї, подана її директорами, точно вiдображає стан справ, щоб, по-перше, захистити саму компанiю вiд наслiдкiв невиявлених помилок або можливих зловживань i, по-друге, подати акцiонерам надiйну iнформацiю для вивчення ведення справ компанiї i вираження їхнiх колективних повноважень щодо винагороди чи вiдклику тих, кому було довiрено ведення справ". Разом iз тим зазначалося, що "вiдповiдальнiсть за подання фiнансової звiтностi, яка дає правильну й об'єктивну iнформацiю про фiнансовий стан компанiї, безпосередньо покладено на її директорiв. Роль аудиторiв полягає у наданнi власникам компанiї незалежного звiту про складання балансу i звiтностi щодо прибуткiв i збиткiв, а також про те, чи дають цi документи правильну й об'єктивну iнформацiю про стан справ компанiї на кiнець фiнансового року i про її прибутки i збитки за цей рiк. їхня роль, таким чином, скорiше дослiдна, нiж творча".
акцiонерами або iншими третiми особами, вiн несе вiдповiдальнiсть тiльки перед тими людьми, з якими укладено договiр, бо винагороду виплачує аудитору компанiя, яка перебуває з ним у договiрних стосунках.
Аудиторськi послуги широко використовують уряди, дiловий свiт i неприбутковi органiзацiї. Тепер у США працюють понад 45 тис. аудиторських фiрм. Кiлькiсть зайнятих у фiрмi людей коливається вiд одного до декiлькох тисяч чоловiк. При цьому аудиторськi фiрми можна згрупувати в 4 категорiї: Велика шiстка, iншi нацiональнi фiрми, великi мiсцевi та регiональнi фiрми, малi мiсцевi фiрми. Шiсть найкрупнiших американських аудиторських фiрм часто називають Великою шiсткою, кожна з них має офiси в усiх великих мiстах США i в багатьох мiстах свiту, дохiд, що перевищує 500 млн дол. США i значно бiльший в iнших країнах. Нью-йоркський персонал однiєї з цих фiрм нараховує понад тисячу спецiалiстiв.
Фiрми ведуть мiж собою конкурентну боротьбу. Кожна з них має зв'язок iз фiрмами в iнших країнах, а тому має мiжнародний потенцiал.
i працює впродовж двох-трьох рокiв на кожному ступенi, доки не одержить статусу партнера.
цих прогнозiв. Завдання аналiзу - пiдтвердити або спростувати данi.
Зарубiжний досвiд показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економiки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Українi почався пiсля прийняття Закону "Про аудиторську дiяльнiсть" вiд 22 квiтня 1993 р. Вiдповiдно до цього Закону, аудит - це перевiрка публiчної бухгалтерської звiтностi, облiку, первинних документiв та iншої iнформацiї про фiнансово-господарську дiяльнiсть суб'єктiв господарювання з метою визначення достовiрностi їхньої звiтностi, облiку, його повноти i вiдповiдностi чинному законодавству й установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Українi ще не набув широкого впровадження. Тому в перiод становлення ринкових вiдносин слiд старанно аналiзувати зарубiжний досвiд i застосовувати його на практицi з урахуванням конкретних нацiональних iнтересiв. Вивченню цiєї проблеми має допомогти як зарубiжна, так i вiтчизняна лiтература, яка акумулює такий досвiд захiдних i вiтчизняних аудиторських фiрм.
Обов'язковий аудит в Українi було проведено за 1994, 1995 pp. всiма суб'єктами пiдприємницької дiяльностi. Це певною мiрою позитивно вплинуло на вирiшення проблеми адаптацiї аудиторства в Українi. Однак, починаючи з 1996 p., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на бiльшостi суб'єктiв господарювання.
Певний досвiд проведення аудиту у нас уже накопичено. Це стосується насамперед пiдприємств, що приватизуються, а також корпоратизацiї, експертної оцiнки майна суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, перевiрок фiнансового стану суб'єктiв господарювання, що переходять на емiсiю цiнних паперiв або беруть банкiвськi кредити тощо.
Вiдповiдно до прийнятого у 1995 р. Закону України "Про наукову та науково-технiчну експертизу" аудитори повиннi дати науково обґрунтовану оцiнку результатiв аудиторського дослiдження та науково-технiчної експертизи.
До проблемних питань аудиту слiд вiднести:
· недостатню кiлькiсть методичних розробок з аудиторського контролю;
· брак достатнього досвiду аудиторської дiяльностi;
· недостатню кiлькiсть квалiфiкованих аудиторських кадрiв, а звiдси - i неосвоєний ринок аудиторських послуг;
· вiдсутнiсть типових форм документiв з аудиту;
Разом iз тим впровадження аудиту в сферу пiдприємницької дiяльностi має в цiлому для держави iстотнi переваги порiвняно з iншими формами фiнансово-господарського контролю, зокрема:
· значна економiя державних коштiв, якi витрачаються на утримання контрольно-ревiзiйного апарату;
· надходження додаткових коштiв до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фiрмами (аудиторами-пiдприємцями) податкiв;
· незалежнiсть, конкурентна боротьба, професiоналiзм аудиторiв, що сприяє пiдвищенню якостi перевiрок;
Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компанiй, бiрж, акцiонерних товариств, спiльних пiдприємств, комерцiйних банкiв, рiзних iноземних фiрм.
Мета аудиту - сприяння ефективностi роботи, рацiональному використанню матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв у пiдприємницькiй дiяльностi для отримання максимального прибутку.
Основними завданнями аудиту є:
· перевiрка фiнансової звiтностi, розрахункiв, декларацiй та iнших документiв для встановлення їх достовiрностi й вiдповiдностi здiйснених господарських i фiнансових операцiй чинному законодавству;
· виявлення i попередження (профiлактика) порушень у фiнансово-господарськiй дiяльностi пiдприємств;
· реальнiсть визначення фiнансових результатiв;
· надання консультацiйних послуг з питань облiку, аналiзу, права, менеджменту, маркетингу, фiнансiв тощо.
Якщо аудитор вважає, що подана звiтнiсть необ'єктивна, або якщо не може зробити якогось висновку (примiром, через брак зiбраних даних), то вiн зобов'язаний повiдомити про це користувачiв у своєму висновку. Щоб правильно iнтерпретувати значення iнформацiї, одержаної в процесi аудиту, необхiдно розумiти, що являє собою бiзнес клiєнта та якi його галузевi особливостi.
будiвельного виробництва, а також бухгалтерського облiку робiт за принципом вiдсоткового ступеня готовностi.
1. 2 Мiжнароднi стандарти та нацiональнi нормативи аудиту
Робота аудитора ведеться вiдповiдно до документiв, об'єднаних у двi групи:
а) державнi законодавчi акти;
б) аудиторськi стандарти (нормативи) та iншi регулятиви.
За дорученням ради Мiжнародної федерацiї бухгалтерiв (МФБ) Комiтет мiжнародної аудиторської практики (КМАП) займається випуском мiжнародних нормативiв аудиту i супутнiх робiт. У кожнiй країнi має здiйснюватися локальне регулювання мiжнародних нормативiв вiдповiдно до практики, що склалася пiд час аудиту фiнансової iнформацiї. Таке регулювання може вiдображатися у нацiональних нормативах.
Нормативи щодо послуг аудиторiв КМАП видає у двох серiях: мiжнароднi нормативи аудиту (МНА); мiжнароднi нормативи супутнiх з аудитом робiт (МНА/СР). Аудит проводиться для того, щоб сформувати об'єктивну думку про систему облiку i фiнансову звiтнiсть пiдприємства. У Великобританiї, наприклад, нормативи називають нормами, але є i стандарти аудиту.
Аудит має проводиться вiдповiдно до мiжнародних нормативiв та мiжнародних норм етики професiй бухгалтерiв, затверджених МФБ.
нормативiв беруться мiжнароднi нормативи. Цi нормативи застосовують незалежно вiд того, прибуткове чи збиткове пiдприємство, до якої форми власностi воно належить.
Аудиторськi стандарти потрiбнi тому, що вони дають змогу пiдтримувати аудиторську дiяльнiсть на вiдповiдному рiвнi, змушують аудитора постiйно пiдвищувати свiй науковий i професiйний рiвень.
На вiдмiну вiд стандартiв, норми не передбачають основних принципiв, але мiстять вказiвки щодо процедур (наприклад, щодо пiдготовки аудиторських звiтiв). Норми мають бути переконливими, але, без директивного характеру. Аудитори можуть не дотримуватися норм, але завжди повиннi пояснити, чому вони так роблять.
КМАП несе вiдповiдальнiсть за випуск мiжнародних нормативiв аудиту i супутнiх робiт, у тому числi за змiст i форму аудиторських звiтiв. КМАП вважає, що випуск таких нормативiв та їх використання сприятимуть забезпеченню однорiдностi аудиторської практики, iнших послуг у всьому свiтi. КМАП за пiдтримки ради МФБ стимулює застосування цих нормативiв у аудиторськiй практицi всiх країн. Опублiкованi у рiзних країнах свiту нормативи вiдрiзняються за змiстом i формою. КМАП вивчає їх, узагальнює i випускає нормативи з таким розрахунком, що вони будуть прийнятi мiжнародним спiвтовариством.
Пiд час аудиту фiнансової iнформацiї або при виконаннi супутнiх робiт аудитор повинен дотримуватися мiжнародних норм етики, прийнятих МФБ.
У роздiлi МНА "Вiдповiдальнiсть за фiнансовi звiти" зазначається, що хоч аудитор подає своє судження про фiнансовi звiти, проте конкретна вiдповiдальнiсть за їхню якiсть лежить на управлiнському апаратi об'єкта. Ця вiдповiдальнiсть передбачає точнiсть або адекватнiсть облiкових проводок, внутрiшнього контролю тощо.
Пiд час проведення аудиту слiд дотримуватись основних правил етики професiйних аудиторiв, встановлених МФБ. Аудитор повинен бути прямолiнiйним i чесним, об'єктивним i не пiддаватися тиску з боку будь-кого, тобто бути повнiстю незалежним, зберiгати конфiденцiйнiсть iнформацiї, мати необхiдний рiвень компетентностi, знань, досвiду. Аудиторовi слiд утримуватися вiд роботи, якщо вiн сумнiвається в достатньому рiвнi своєї компетентностi.
Пiд стандартами аудиту розумiють основнi принципи, яких слiд дотримуватися пiд час аудиторських перевiрок. Це допомагає аудиторам у виконаннi їхнiх обов'язкiв. Аудиторськими стандартами передбаченi вимоги до висновкiв, у яких мають вiдображатися такi професiйнi якостi, як незалежнiсть i компетентнiсть.
У загальних стандартах, наприклад, зазначається, що перевiрку здiйснює особа, яка володiє професiйними здiбностями, має вiдповiдну технiчну пiдготовку, дотримується конфiденцiйностi, виявляє фахову стараннiсть i наполегливiсть. Крiм того, стандартами обумовлено, що аудиторська дiяльнiсть має бути ретельно спланована. При цьому аудитор зобов'язаний вивчити стан внутрiшньогосподарського контролю (внутрiшнього аудиту), що допоможе краще спланувати процедури здiйснення аудиту.
облiку та фiнансової звiтностi. Кожний стандарт характеризується лаконiчнiстю. Загальнi вимоги до структури стандарту мають включати: вступ, основний змiст, практичну спрямованiсть.
Робочi стандарти - це правила, якими керується аудитор пiд час перевiрки: пiдготовка до перевiрки, збiр достовiрних даних, оцiнка засобiв внутрiшнього аудиту. Інформацiя, подана в аудиторському звiтi, має бути чiткою i зрозумiлою, необхiдною, компетентною, правдивою, об'єктивною.
Рiшенням Аудиторської палати України (АПУ) № 73 вiд 18. 12. 1998 р. затверджено 32 нацiональних нормативи аудиту.
Вiдповiдно до ст. 14 "Повноваження АПУ" роздiлу III "АПУ" Закону України "Про аудиторську дiяльнiсть" затвердження норм i стандартiв аудиту є виключним правом АПУ i є обов'язковим для дотримання пiдприємствами й органiзацiями. У нацiональних нормативах аудиту переважно використовується термiнологiя стандартiв аудиторiв Мiжнародної федерацiї дипломованих бухгалтерiв, у зв'язку з чим можуть бути розбiжностi з термiнами чинного законодавства та нормативно-правовими актами України.
Починаючи з 1 сiчня 1999 р. скасовується дiя тимчасових нормативiв аудиту.
Рiчна фiнансова звiтнiсть та iнформацiя, що в нiй мiститься, необхiднi й широкому колу споживачiв. Багато споживачiв фiнансової звiтностi, що пiдтверджується аудитором, використовують її як основне джерело отримання доказової iнформацiї про бiзнес пiдприємства, оскiльки вони не мають практичної можливостi отримати потрiбну додаткову детальну iнформацiю. Аудитор пiдтверджує фiнансову звiтнiсть, що готується згiдно з чинною iнструкцiєю зi складання фiнансової звiтностi або згiдно з мiжнародними облiковими стандартами (МОС) чи iншими наявними вимогами до фiнансової звiтностi, яка має бути подана користувачам i розцiнюватись як фiнансова звiтнiсть. Пiд час проведення аудиту аудитор дає високу, але не абсолютну гарантiю того, що перевiрена iнформацiя не мiстить суттєвих помилок. Це формулюється в аудиторському звiтi як позитивна, розумна гарантiя.
Метою аудиту фiнансової звiтностi є висловлення аудитором висновку про те, чи вiдповiдає фiнансова звiтнiсть в усiх суттєвих аспектах iнструкцiям, якi регламентують порядок пiдготовки i представлення фiнансових звiтiв.
Пiд час остаточного формування аудиторського висновку аудитор отримує аудиторськi докази, що дають йому змогу виробити остаточну думку, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.
Аудиторський висновок щодо надiйностi фiнансової звiтностi дає її користувачам високу, але не абсолютну аудиторську гарантiю, оскiльки остання недосяжна через такi причини: необхiднiсть судження, використання вибiркових тестiв, неповна гарантованiсть самої системи бухгалтерського облiку i внутрiшнього контролю, а також те, що бiльшiсть наявних аудиторських доказiв має, скорiше, запевню-вальний, а не переконливий, стверджувальний характер. Норматив № 2 "Основнi вимоги до аудиту" визначає вимоги до аудиту, що їх повиннi неухильно, без будь-яких виняткiв виконувати аудитори пiд час проведення аудиту. Це вимоги двох основних груп: етичнi i методологiчнi. Методологiчнi принципи можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.
Етичнi професiйнi вимоги: незалежнiсть, об'єктивнiсть, компетентнiсть, конфiденцiйнiсть, доброзичливiсть.
й достовiрностi, дотримування методики оцiнки ризику та вибiркової перевiрки даних; аналiз iнформацiї та формулювання висновкiв; вiдповiдальнiсть за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення; взаємодiя аудиторiв; обґрунтування використання результатiв роботи iншого аудитора або спецiалiста iншої галузi; повне iнформування клiєнта; контроль якостi роботи аудитора. Причому вимагається документальне оформлення всiх питань, що їх аудитор вважає важливими з погляду доказовостi факту виконання процедур аудиту, обґрунтованостi прийнятих рiшень та оцiнок, а також того, що аудит проводився вiдповiдно до вимог нацiональних нормативiв аудиту або iнших стандартiв i правил.
Для усвiдомлення сутностi й логiки методiв аудиту, технiчних прийомiв, ступеня старанностi проведення аудиту слiд також зрозумiти умови й органiзацiйнi рамки його здiйснення.
Питання, пов'язанi з роботою i професiйним захистом аудиторiв, регулюють Аудиторська палата України i Спiлка аудиторiв України. Органiзацiю аудиту очолює Аудиторська палата України, яка вiдповiдно до законодавства є неурядовим органом.
Аудиторська дiяльнiсть регулюється Законом України "Про аудиторську дiяльнiсть" вiд 22 квiтня 1993 р. № 3125-ХІІ (зi змiнами i доповненнями, внесеними Законами України вiд 14 березня 1995 р. № 81-95-ВР, вiд 20 лютого 1996 р. № 54/96-ВР. Цей Закон визначає правовi засади здiйснення аудиторської дiяльностi в Українi й спрямований на створення системи незалежного фiнансового контролю з метою захисту iнтересiв власника. Положення цього Закону дiють на територiї України i поширюються на всi господарськi суб'єкти незалежно вiд форм власностi та видiв дiяльностi. Аудиторська дiяльнiсть включає в себе органiзацiйне i методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевiрок та надання iнших аудиторських послуг.
Аудиторськi послуги надаються у формi аудиту, експертиз, консультацiй iз питань облiку, звiтностi, оподаткування, аналiзу фiнансово-господарської дiяльностi та iнших видiв економiко-правового забезпечення пiдприємницької дiяльностi фiзичних та юридичних осiб. Прибуток (дохiд) вiд аудиторської дiяльностi оподатковується згiдно з чинним законодавством. Законом України "Про аудиторську дiяльнiсть" створено Аудиторську палату України, повноваження якої визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України (далi - АПУ).
Статут АПУ пiдлягає затвердженню двома третинами голосiв вiд загальної кiлькостi членiв палати. АПУ здiйснює сертифiкацiю суб'єктiв, що мають намiр займатися аудиторською дiяльнiстю, затверджує програми пiдготовки аудиторiв, норми i стандарти аудиту, веде реєстр аудиторських фiрм тд. аудиторiв, якi одноособове надають аудиторськi послуги. Затвердженi АПУ норми i стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання пiдприємствами, установами та органiзацiями.
АПУ створюється i функцiонує як незалежний, самостiйний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде вiдповiдний облiк та звiтнiсть.
податкової адмiнiстрацiї України, Нацiонального банку України, Державного Комiтету статистики України та Мiнiстерства юстицiї України. При цьому порядок делегування визначається, вiдповiдно, з'їздом, правлiнням, колегiєю або iншим керiвним органом. Загальна кiлькiсть членiв АПУ становить двадцять осiб.
АПУ створює на територiї України регiональнi вiддiлення, повноваження яких визначаються АПУ.
Ведення поточних справ АПУ здiйснює Секретарiат, очолюваний завiдувачем. Останнiй несе вiдповiдальнiсть за ефективне використання майна та коштiв АПУ i створення сприятливих умов для виконання функцiональних обов'язкiв її членами.
Термiн повноважень членiв АПУ не може перевищувати п'яти рокiв, а членiв АПУ першого скликання - вiдповiдно, трьох рокiв. Персональний склад АПУ пiдлягає щорiчнiй ротацiї у кiлькостi не менше трьох членiв. Призначення нових членiв АПУ замiсть вибулих здiйснюється у встановленому порядку шляхом таємного анкетування аудиторiв України. Всi рiшення АПУ приймаються простою бiльшiстю голосiв за наявностi двох третин її членiв або шляхом письмового анкетування.
Члени АПУ виконують свої обов'язки на громадських засадах.
Матерiальнi витрати на сертифiкацiю покриваються за рахунок осiб, якi претендують на отримання сертифiкатiв у розмiрах, визначених АПУ.
Спiлка аудиторiв України має право делегувати своїх представникiв до АПУ i достроково їх вiдкликати, а також може вносити на розгляд АПУ проекти норм i стандартiв аудиту.
Таким чином, основними завданнями АПУ є:
· надання методичної допомоги аудиторським фiрмам (розробка i затвердження нормативiв, положень щодо сертифiкацiї тощо);
· надання суб'єктам пiдприємницької дiяльностi методичної допомоги з питань облiку, аналiзу, контролю;
·
2. Методика проведення аудиторської перевiрки
2. 1 Порядок проведення аудиторської перевiрки
Ринкова економiка висуває новi завдання у сферi контролю вiд правильного рiшення яких залежать його подальший розвиток i удосконалення.
З метою адаптацiї фiнансового контролю до ринкової економiки в Українi прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревiзiйну службу в Українi" вiд 26 сiчня 1993 р i Закон "Про аудиторську дiяльнiсть" вiд 22 квiтня 1993 р. з наступними змiнами i доповненнями до них. Вiдповiдно до вимог цих законiв передбачено особливий пiдхiд до метрологiї й органiзацiї фiнансового контролю суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi. Серед рiзних видiв фiнансового контролю чiльне мiсце займає аудиторський незалежний контроль, який здiйснює на договiрних засадах перевiрку достовiрностi звiтних даних, балансiв, законностi господарських операцiй, аналiз фiнансового стану, i водночас надає консультацiйнi послуги з економiки, права, фiнансiв, облiку тощо
Послiдовнiсть аудиторської перевiрки дiяльностi пiдприємства складається з цiлого ряду дiй:
· збiр i аналiз iнформацiї, необхiдної для оцiнки достовiрностi бухгалтерського фiнансового облiку та фiнансової звiтностi суб'єкта пiдприємницької дiяльностi;
· визначення профiлю та обсягу дiяльностi пiдприємства за установчими документами, за статутом, характером i змiстом його роботi;
· шляхом порiвняння фактичної дiяльностi пiдприємства зi статутною встановлення невiдповiдностi мiж ними, про що необхiдно поставити до вiдома керiвництво фiрми i порекомендувати йому внести змiни чи доповнення до статуту i здiйснити перереєстрацiю пiдприємства у вiдповiдних державних органах;
· планування аудиту i наступний контроль аудиторської перевiрки;
· оцiнювання внутрiшнього аудиторського контролю;
· аналiз показникiв балансу i даних iнших форм фiнансової звiтностi;
· перевiрка аналогiчних показникiв балансу, звiту про фiнансовi результати, звiту про рух грошових коштiв, звiту про власний капiтал;
· контроль вiдповiдностi даних фiнансової звiтностi записам в облiкових регiстрах;
· перевiрка вiдповiдностi даних бухгалтерського фiнансового облiку i фiнансової звiтностi вимогам чинного законодавства i нормам облiкової полiтики;
· попередня оцiнка повноти i правильностi складання балансу та iнших форм фiнансової звiтностi.
Одним iз важливих аспектiв аудиту є глибокий аналiз всiх статей балансу i перевiрка їх вiдповiдностi записам у Головнiй книзi за аналiзований перiод. Якщо при цьому буде виявлено невiдповiдностi щодо бухгалтерських записiв чи окремих сумових показникiв, аудитор звертається до облiкових регiстрiв i первинних документiв. Шляхом перевiрки записiв у облiкових регiстрах i даних первинних документiв аудитору слiд встановити повноту облiку, правильнiсть записiв у облiкових регiстрах i первиннiй документацiї, їх реальнiсть.
При плануваннi i здiйсненнi аудиторських процедур, оцiнюваннi отриманих матерiалiв аудитор повинен враховувати, що невиконання клiєнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актiв України може стати причиною перекручення фiнансової звiтностi пiдприємства й iстотно вплинути на фiнансовi результати дiяльностi клiєнта. Однак згiдно з нацiональним нормативом аудиту № 8 "Перевiрка дотримання пiдприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актiв України" виявлення випадкiв невиконання клiєнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актiв України не є метою й обов'язком аудитора.
Встановлення фактiв невиконання вимог нормативних актiв, незалежно вiд їхнього значення, вимагає висунення й обговорення питання про чеснiсть керiвництва i робочого персоналу клiєнта, а також про вплив такого невиконання на iншi напрямки аудиту.
Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актiв пiдлягають спецiальнiй юридичнiй експертизi та є поза професiйною компетенцiєю i знаннями аудитора. Рiвень професiйної пiдготовки аудитора, його досвiд i знання господарської галузi дiяльностi клiєнта й органiзацiї виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тiльки про те, що окремi факти дiяльностi пiдприємства, ймовiрно, не вiдповiдають вимогам законодавчих та нормативно-правових актiв України. Отже, аудитор не вiдповiдає за невиконання керiвництвом клiєнта вимог законодавчих та нормативно-правових актiв.
Проведення хоча б однiєї аудиторської перевiрки фiнансової звiтностi пiдприємства може допомогти службовим особам пiдприємства уникати надалi суттєвих порушень вимог нормативних актiв.
Однак аудитору слiд врахувати, що пiд час проведення аудиторських перевiрок завжди iснує ризик невиявлення помилок, навiть якщо перевiрка добре спланована i проведена вiдповiдно до вимог Нацiональних нормативiв аудиту. Зазначена ймовiрнiсть зростає внаслiдок впливу таких факторiв:
· неминуча вiдносна обмеженiсть систем облiку i внутрiшнього контролю, якi не можуть висвiтити всю фактичну дiяльнiсть клiєнта, а також вiдносна суб'єктивнiсть, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;
· визнання того, що значна кiлькiсть аудиторських доказiв, отриманих аудитором, мають не доказовий, а iнформативний характер.
Пiд час пiдготовки до проведення аудиторської перевiрки аудитор має ретельно вивчити тi законодавчi та нормативно-правовi акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фiнансової звiтностi пiдприємства.
Згiдно з мiжнародним операцiйним стандартом, "аудитор повинен провести такий огляд фiнансової звiтностi, який був би достатнiм для вираження думки про фiнансову звiтнiсть у цiлому".
Безумовно, звiти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних обставинах. Аудиторський звiт має видiлити найголовнiше. Основна мета аудитора - впевнитися, що довiру до фiнансової звiтностi не пiдiрвано.
2. 2 Поняття та класифiкацiя робочої документацiї
У Законi України "Про аудиторську дiяльнiсть" навiть не згадується про порядок складання робочих документiв аудитора i ведення аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив нацiональний норматив аудиту N° 6 "Документальне оформлення аудиторської перевiрки". У мiжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документiв i методика їх складання зарубiжними аудиторськими фiрмами має конфiденцiйний характер.
Робочi документи аудитора - це записи аудитора, здiйсненi ним пiд час планування, пiдготовки та проведення перевiрок, узагальнення їх даних, а також документально зафiксована iнформацiя, отримана у процесi аудиту вiд пiдприємства-клiєнта, третiх осiб або уснi повiдомлення, задокументованi аудитором за допомогою тестування.
Документальне оформлення аудиторської перевiрки складається з двох видiв документацiї - робочої та пiдсумкової.
У вищезгаданому нормативi № 6 дається приблизний змiст та порядок оформлення i зберiгання робочої документацiї аудитора.
Завдання аудитора - вести документацiю зi справ, що стосуються прийнятих рiшень за результатами здiйсненої аудиторської перевiрки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.
До робочої документацiї включається iнформацiя, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевiрку i яка має пiдтвердити висновки та пропозицiї в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документацiя може бути оформлена у виглядi стандартних форм i таблиць на паперi або зафiксована на електронних носiях iнформацiї або на вiдеоплiвцi. Пiд час планування та проведення аудиту робоча документацiя допомагає краще здiйснювати аудиторську перевiрку та контроль за процесом її здiйснення. У робочiй документацiї реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для пiдтвердження прийнятих аудиторських рiшень.
Пiдсумкова документацiя складається з аудиторського висновку та документацiї, яка передається замовниковi перевiрки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом пiдсумкової документацiї.
Робочi документи виконують такi функцiї:
· обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свiдчать про вiдповiднiсть зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам;
· сприяють виробленню методологiчного пiдходу до процесу аудиторської перевiрки;
· допомагають у роботi аудитора.
· методики проведеного аудиту;
Визначаючи майбутнiй змiст документацiї, аудитору доцiльно взяти за орiєнтир ту обставину, що робочими документами користуватиметься, наприклад, iнший аудитор iз незначним досвiдом аудиторської дiяльностi. Переглянувши цю робочу документацiю, iнший аудитор мав би зрозумiти сутнiсть проведеної перевiрки i змiст прийнятих рiшень щодо її результатiв без визначення окремих деталей процедур перевiрки. Окремi деталi процедур перевiрки iнший аудитор може зрозумiти тiльки тодi, коли вiн обговорить їх з аудитором, котрий пiдготував робочу документацiю.
Перед аудитором стоїть завдання: робочi документи необхiдно грамотно, професiйно оформляти. Причому оформлення документiв слiд здiйснювати так, щоб забезпечити зрозумiлiсть змiсту, його доступнiсть.
бланкiв) позитивно впливає на ефективнiсть i якiсть аудиторської роботи, то необхiдно впроваджувати в аудиторських фiрмах єдину форму ведення робочої документацiї.
Доцiльно використовувати матерiали робочих документiв, пiдготовленi клiєнтом, що прискорює процес оформлення робочих документiв. Цi матерiали мають вiдповiдати дiйсному стану справ. Бажано до початку перевiрки звернутися до клiєнта з проханням пiдготувати необхiднi матерiали для використання їх як аудиторську документацiю.
З огляду на це, робочi документи слiд подiлити на:
· постiйнi: клiєнта постiйно перевiрятиме аудитор, робочi документи мають мiстити iнформацiю, що стосується, насамперед, перевiрки окремих питань, що виникають iз року в рiк (копiї статутних та реєстрацiйних документiв);
· поточнi, тобто такi, якi мiстять iнформацiю, що стосується, насамперед, аудиторської перевiрки поточних перiодiв фiнансово-господарської дiяльностi клiєнта (каса, банк, реалiзацiя та iн.).
· на першiй сторiнцi кожного робочого документа вказуються назва аудиторської фiрми, назва пiдприємства, перiод перевiрки та дата перевiрки документацiї клiєнта;
· кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит основних засобiв", "Аудит порядку i проведення iнвентаризацiї";
Робочi документи включають:
· iнформацiю про юридичну та iнформацiйну структуру пiдприємства;
· необхiднi витяги або копiї юридичних документiв, угод i протоколiв;
· iнформацiю про галузь дiяльностi пiдприємства та нормативну документацiю, яка регулює дiяльнiсть пiдприємства;
· документацiю про вивчення та оцiнку систем облiку та внутрiшнього контролю пiдприємства;
· документацiю про порядок планування аудиту;
· аналiз важливих показникiв та тенденцiй;
· документацiю, яка вiдображає час проведення аудиторських операцiй та отриманий результат за кожною з них;
· список фахiвцiв, якi виконували аудиторськi процедури, та час їхньої роботи;
· висновки стороннiх аудиторiв або експертiв, яких залучали до перевiрки окремих питань дiяльностi пiдприємства;
· копiї листiв, надiсланих (чи отриманих) до третiх осiб, якi мають вiдношення до перевiрки;
· копiї фiнансових звiтiв клiєнта;
· опис змiсту вiдповiдей аудитора на запитання клiєнта;
· забезпечити можливiсть контролю будь-яким аудитором процесу проведення аудиторської перевiрки поточного року;
· пiдтверджувати вiдповiднiсть проведеної перевiрки прийнятим аудиторським нормативам;
· забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануваннi та проведеннi наступних перевiрок пiдприємства;
· служити аудитору довiдковим матерiалом, щоб у разi необхiдностi вiн мiг надати будь-кому пояснення щодо змiсту проведеної перевiрки.
Пiсля закiнчення аудиту робочi документи залишаються в аудитора. На пiдставi робочих матерiалiв аудитор може складати рiзнi довiдки, таблицi, розрахунки. Але його право власностi на цi матерiали обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфiденцiйностi перед клiєнтом. Робочi документи аудитора не можуть використовуватись як частина фiнансової документацiї клiєнта або як її замiна. Робочi документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами мiлiцiї на аудиторську фiрму заведено кримiнальну справу.
Аудитор повинен органiзувати надiйне зберiгання робочих документiв, щоб забезпечити конфiденцiйнiсть. Термiн зберiгання документацiї визначається як практикою аудиторської дiяльностi, так i строком позовної давностi у разi, якщо клiєнт порушить справу проти аудитора. Мiнiмальний термiн зберiгання документацiї має бути не меншим нiж три роки з моменту надання аудиторського висновку клiєнтовi.
2. 3 Узагальнення результатiв аудиту
Узагальнення результатiв аудиту служить головним засобом оцiнювання того, чи є фактичнi данi, перевiренi аудитором, пiдтвердженням, що фiнансовi звiти представленi вiдповiдним чином за всiма суттєвими аспектами i вiдповiдно до загальноприйнятих принципiв бухгалтерського фiнансового облiку та фiнансової звiтностi.
Аудитор повинен бути впевненим, що пункти пiдсумкового документа зокрема або в сукупностi не спричинять суттєвого перекручення фiнансової звiтностi. Однак, якщо це все-таки вiдбудеться, то фiнансова звiтнiсть має бути переглянута клiєнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор i клiєнт можуть погодитись вiдносно того, що негативний висновок не потрiбно складати. Виявленi неправильнi данi можуть вплинути на аудиторську оцiнку результатiв перевiрки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повiдомлення неправильних вiдомостей результатом помилок або зловживань. Оскiльки останнi є навмисними, їх значення виходить за межi грошового ефекту i аудитор повинен враховувати це пiд час оцiнювання результатiв перевiрки. Для узагальнення результатiв аудиту необхiдно їх систематизувати i згрупувати за однорiдними ознаками. Для цього складають частковi акти перевiрок (наприклад, акт ревiзiї каси), однорiднi факти порушень вiдображають у нагромаджувальних вiдомостях, аналiтичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.
Суб'єкти пiдприємницької дiяльностi (замовники) зацiкавленi у виявленнi недолiкiв у фiнансово-господарськiй дiяльностi, усуненнi та попередженнi (профiлактицi) їх.
здiйсненi. Якщо невпевненiсть досить значна, то аудитор повинен вiдмовитися вiд викладення своєї думки або скласти звiт на пiдставi незгоди. Коли облiкова iнформацiя не вiдповiдає даним фiнансової звiтностi, аудитор вiдображає це в аудиторському звiтi. Звiти аудитора мають бути короткими, обґрунтованими, чiткими i зрозумiлими. Адмiнiстрацiя пiдприємства-замовника має дати аудитору вiдповiдь стосовно всiх зазначених у звiтi недолiкiв i заходiв щодо їх усунення. При цьому звiти можуть бути використанi для складання аудиторських висновкiв за результатами здiйсненої перевiрки фiнансово-господарської дiяльностi.
Представлення i розкриття iнформацiї мають породжувати впевненiсть, що висновки, якi може зробити користувач, будуть вичерпними i вiдповiдатимуть умовам бiзнесу, особливо враховуючи те, що фiнансова звiтнiсть вiдображає сутнiсть, а не форму, вiльна вiд упередженостi керуючих, тобто вiд представлення фактiв у прийнятному i неприйнятному виглядi, що iнформацiя та отриманi пояснення адекватно вiдображенi й результати аналiзу не вплинули на облiкову полiтику.
Для перевiрки достовiрностi показникiв фiнансової звiтностi слiд зiставити данi балансу, iнших форм фiнансової звiтностi, облiкових регiстрiв. На остаточнi результати достовiрностi чи недостовiрностi показникiв фiнансової звiтностi вiдчутний вплив мають вiдхилення У бухгалтерському фiнансовому облiку, факти невiдображення або вiдображення в облiку в перекрученому виглядi окремих господарських процесiв i операцiй. Узагальнення результатiв аудиторської перевiрки суб'єкта пiдприємницької дiяльностi регулюється Законом України "Про аудиторську дiяльнiсть" та Нацiональними нормативами аудиту України № 6 "Документальне оформлення аудиторської перевiрки", № 14 "Аудиторськi докази", № 20 "Подiї, що мають iстотний вплив на аудиторський звiт i вiдбуваються пiсля укладення фiнансової звiтностi пiдприємства та аудиторського висновку", №№ 26- 27 "Аудиторськi висновки та звiти", №№ 28-29 "Окремi вимоги до аудиторських висновкiв та звiтiв".
Нацiональнi нормативи аудиту вимагають документального оформлення всiх питань, якi аудитор вважає важливими з погляду доказовостi факту виконання процедур аудиту, обґрунтованостi прийнятих рiшень та оцiнок, а також того, що аудит проводився вiдповiдно до вимог Нацiональних нормативiв аудиту або iнших стандартiв та правил.
Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевiрки аудиторовi слiд отримати таку кiлькiсть аудиторських доказiв, яка дасть змогу зробити аудиторський висновок про фiнансову звiтнiсть пiдприємства.
Процедури перевiрки даних на вiдповiднiсть - це тести, що складаються для отримання обґрунтованої гарантiї щодо ефективностi системи внутрiшнього контролю.
Незалежнi процедури перевiрки проводяться для отримання доказовостi, повноти, точностi й правдивостi даних, що обробляються системою облiку. Вони бувають у виглядi:
· детальних тестiв операцiй i залишкiв на рахунках;
· аналiзу важливих показникiв, включно з остаточним обстеженням незвичайних вiдхилень i статей.
Норматив № 20 "Подiї, що мають суттєвий вплив на аудиторський звiт i вiдбуваються пiсля укладення фiнансової звiтностi пiдприємства та аудиторського висновку" встановлює вiдповiдальнiсть аудитора за результати подiй, що виникають пiсля дати складення фiнансової звiтностi клiєнтом, але до пiдписання аудиторського висновку, або за результати подiй, що виникли пiсля пiдписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фiнансової звiтностi клiєнта, та подiй, якi виникли пiсля оприлюднення фiнансової звiтностi пiдприємства (такi подiї нижче називатимуться "подальшi подiї"). Аудитор повинен розглянути вплив подальших подiй на фiнансову звiтнiсть пiдприємства i на аудиторський висновок.
Існує два основних види подальших подiй, якi сприятливо або несприятливо впливають на фiнансову звiтнiсть пiдприємства:
Аудитор має провести процедури розкриття подальших подiй, якi могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такi процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборiв акцiонерiв, засiдань ради директорiв тощо.
Аудитор не несе вiдповiдальностi за виконання процедур перевiрки або складення запиту стосовно фiнансової звiтностi пiсля дати пiдписання висновку. Але коли пiсля дати пiдписання висновку i до офiцiйного оприлюднення фiнансової звiтностi аудитору стає вiдомо про факт, який може суттєво вплинути на фiнансову звiтнiсть клiєнта, вiн повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фiнансову звiтнiсть i аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керiвництвом клiєнта i дiяти вiдповiдно до ситуацiї, що склалася.
Коли керiвництво вносить змiни у фiнансову звiтнiсть, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевiрки стосовно ситуацiї, що iснує на той момент. Дата у висновку ставиться не ранiше дня пiдписання керiвництвом клiєнта змiненої фiнансової звiтностi.
звiтностi, але аудитор попереджає про недопустимiсть публiкацiї звiтностi без вiдповiдного коригування. Новий аудиторський висновок має мiстити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фiнансову звiтнiсть клiєнта i що призвело до змiни в аудиторському висновку.
Пiсля проведення необхiдних процедур i отримання необхiдної iнформацiї, аудитор складає висновок про ймовiрнiсть постiйної дiяльностi пiдприємства i змiст висновку не змiнюється.
3. Аудит iнших операцiйних доходiв
Аудит iнших операцiйних доходiв є складовою в загальному аудитi фiнансової звiтностi пiдприємства, тому ми вважаємо за доцiльне перш за все розглянути загальне процедуру аудиту фiнансової звiтностi, а потiм перейти конкретно аудиту iнших операцiйних доходiв.
правильностi обчислення належних платежiв (податок на додану вартiсть, акцизний збiр, iншi вирахування з доходу).
Для перевiрки фактичного виторгу - виручки (доходу) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) - аудитор використовує первиннi документи на вiдпуск готової продукцiї зi складу, облiковi регiстри, банкiвськi виписки про рух грошових коштiв на рахунку в банку, прибутковi касовi ордери на приход готiвки у касу пiдприємства, платiжнi доручення на оплату вiдвантаженої продукцiї, перепустки на вивiз готової продукцiї з територiї пiдприємства.
Детальнiй перевiрцi пiдлягають доходи i видатки.
Щоб визначити валовий прибуток (збиток), необхiдно вiд чистого доходу (виручки) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) вiдняти суму собiвартостi реалiзованої продукцiї.
Вiдтак для визначення фiнансового результату вiд операцiйної дiяльностi (прибутку чи збитку) необхiдно вiд валового прибутку вiдрахувати адмiнiстративнi витрати, витрати на збут, iншi операцiйнi витрати i додати до одержаної суми iншi операцiйнi доходи.
Потiм слiд встановити правильнiсть вирахування фiнансового результату вiд звичайної дiяльностi до оподаткування. Для цього необхiдно до фiнансового результату вiд операцiйної дiяльностi долучити дохiд вiд участi в капiталi (отриманий вiд iнвестицiй в асоцiйованi, дочiрнi або спiльнi пiдприємства), iншi фiнансовi доходи (дивiденди, вiдсотки та iншi доходи, отриманi вiд фiнансових iнвестицiй), iншi доходи (дохiд вiд реалiзацiї фiнансових iнвестицiй, необоротних активiв i майнових комплексiв, дохiд вiд неоперацiйних курсових рiзниць), i вiдняти фiнансовi витрати (витрати на проценти та iншi витрати пiдприємства, пов'язанi iз залученням позикового капiталу), втрати вiд участi в капiталi (збиток, спричинений iнвестицiями в асоцiйованi, дочiрнi або спiльнi пiдприємства), iншi витрати (собiвартiсть реалiзацiї фiнансових iнвестицiй, необоротних активiв, майнових комплексiв, втрати вiд неоперацiйних курсових рiзниць, втрати вiд уцiнки фiнансових iнвестицiй та необоротних активiв).
Фiнансовий результат вiд звичайної дiяльностi (прибуток, збиток) встановлюється шляхом вiдрахування вiд фiнансового результату вiд звичайної дiяльностi до оподаткування податку на прибуток вiд звичайної дiяльностi.
І, нарештi, слiд перевiрити правильнiсть визначення чистого прибутку (збитку). Для цього необхiдно вiд фiнансового результату вiд звичайної дiяльностi вiдрахувати надзвичайнi витрати (невiдшкодованi збитки вiд надзвичайних подiй - стихiйного лиха, пожеж, техногенних аварiй), податок iз надзвичайного прибутку, i додати суму надзвичайних доходiв. Таким чином, чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) вiд звичайної дiяльностi та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податкiв iз надзвичайного прибутку.
Ретельнiй перевiрцi пiдлягають первиннi документи, що характеризують збитки вiд списання боргiв через нестачi й крадiжки, через неплатоспроможнiсть боржникiв, пiдставою для чого є рiшення судiв про неспроможнiсть вiдповiдача.
Досить старанно слiд перевiрити обґрунтованiсть вiдображення у бухгалтерському облiку тiєї частини прибутку, яка пiдлягає вилученню в бюджет у зв'язку iз застосуванням економiчних санкцiй: за приховання (заниження) прибутку (доходу) вiд оподаткування; пенi за несвоєчасне перерахування платежiв у бюджет та iн. Суми таких санкцiй покриваються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженнi пiдприємств, i не впливають на величину оподаткованого прибутку.
Крiм того, аудит фiнансового стану встановлює платоспроможнiсть пiдприємства. Платоспроможним воно вважається тодi, коли сума активiв (запаси, грошовi кошти, дебiторська заборгованiсть тощо) бiльша або дорiвнює його зовнiшнiй заборгованостi (кредити, кредиторська заборгованiсть, поточнi зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати працi тощо).
Пiдвищення або зниження рiвня платоспроможностi пiдприємства слiд встановити за змiною показника оборотних коштiв (оборотного капiталу) як рiзницю мiж сумою поточних активiв (запаси i витрати мiнус зношення малоцiнних i швидкозношуваних предметiв плюс грошовi кошти, розрахунки та iншi пасиви) i короткостроковими боргами. Отже, оцiнювання фiнансового стану пiдприємства здiйснюється за даними фiнансової звiтностi (балансу, звiту про фiнансовi результати, звiту про рух грошових коштiв, звiту про власний капiтал).
Бухгалтерський фiнансовий облiк майна та результатiв роботи кожної юридичної особи має здiйснюватися вiдповiдно до Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16 липня 1999 p. № 996-XIV.
Аудиторський висновок має вмiщувати вiдомостi про достовiрнiсть або недостовiрнiсть даних фiнансової звiтностi пiдприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського фiнансового облiку, економiчну оцiнку його лiквiдностi, платоспроможностi, дохiдностi. Крiм того, у висновку аудитора пiдкреслюється, що достовiрнiсть фiнансової звiтностi пiдтверджується документами, якi стосуються первинного фiнансового облiку, грошовими документами, наявнiстю готiвки, цiнних паперiв, товарно-матерiальних цiнностей, необоротних активiв (основних фондiв) тощо.
Наприкiнцi висновку аудитор наголошує на позитивних i негативних сторонах дiяльностi пiдприємства, вказує на виявленi недолiки та порушення, викладає рекомендацiї щодо їх усунення, полiпшення фiнансового стану.
У ринковому середовищi, коли фiнансово-господарська дiяльнiсть пiдприємства здiйснюється на принципах самофiнансування, а за нестачi власних фiнансових ресурсiв - за рахунок позичкових коштiв, дуже важливо дати аналiтичну оцiнку фiнансової незалежностi пiдприємства вiд зовнiшнiх джерел. Запас джерел власних коштiв - це запас фiнансової стiйкостi пiдприємства за умови, що його власнi кошти перевищують позиченi.
Фiнансова стiйкiсть оцiнюється на пiдставi спiввiдношення власних i позичкових коштiв у активах пiдприємства, темпiв нагромадження власних коштiв внаслiдок господарської дiяльностi, спiввiдношення довготермiнових i короткотермiнових позик, достатнього забезпечення матерiальних оборотних засобiв власними джерелами.
Для цього слiд перевiрити:
· наявнiсть документа на право здiйснення окремих видiв дiяльностi, статуту, установчих документiв, вiдкритого рахунка в банку;
· структуру активiв i пасивiв балансу на звiтну дату;
· структуру власного капiталу;
· забезпечення пiдприємства власними обiговими коштами;
· повноту i своєчаснiсть сплати податкiв i платежiв;
· фiнансову сталiсть, платоспроможнiсть тощо.
· звiт про фiнансовi результати;
· звiт про власний капiтал;
· розшифрування дебiторiв i кредиторiв;
· бiзнес-план;
· Головна книга;
· податкова звiтнiсть;
· регiстри бухгалтерського фiнансового облiку;
Видатний американський вчений i практик Роберт Монтгомерi писав, що факти, вiдображенi у фiнансових звiтах, є предметом аудиторської перевiрки. Обов'язок аудитора - сформувати думку про стан фiнансової звiтностi в цiлому у виглядi аудиторського висновку.
Мета аудиторської перевiрки фiнансової звiтностi - незалежна експертиза для встановлення реальностi та достовiрностi її, своєчасностi та єдностi методичних звiтних показникiв.
"Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi", затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерського облiку тощо).
Пiд час аудиту показникiв фiнансової звiтностi для встановлення її реальностi й достовiрностi аудитори мають виявляти нереальну дебiторську заборгованiсть. При цьому особливу увагу слiд зосередити на контролi позовної давностi заборгованостi, що рахується на балансi як реальна, а фактично термiн її стягнення через суд чи арбiтраж адмiнiстрацiєю пiдприємства пропущено i вона пiдлягає списанню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебiторської заборгованостi, мiсце її виникнення та вiдповiдальних осiб.
Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованiсть (кредити i позики, не погашенi в строк; за товари, роботи i послуги, не сплаченi в строк; поточнi зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати працi тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проiнвентаризована та пiдтверджена актами звiрки, довiдками тощо.
Таким чином, аудит фiнансової звiтностi має пiдтвердити реальнiсть iнформацiї про активи i пасиви пiдприємства.
Пiд час перевiрки фiнансових звiтiв клiєнт повинен надати аудитору повну iнформацiю, на пiдставi якої останнiй мiг би зробити висновок, що вiдпадає необхiднiсть вносити суттєвi змiни у фiнансовi звiти з тим, щоб вони вiдповiдали вимогам норм (стандартiв). При цьому аудитору слiд здiйснити такi процедури:
· ознайомитися з принципами, прийомами i методами бухгалтерського фiнансового облiку i способами їх застосування;
· простежити, яким чином клiєнт збирає iнформацiю для включення у фiнансовий звiт;
· упевнитися, що фiнансовi звiти складенi вiдповiдно до загальноприйнятих принципiв ведення бухгалтерського фiнансового облiку;
· з'ясувати, який iснує зв'язок мiж сальдо рахункiв i який вплив на результати мають вiдхилення.
Отже, аудит фiнансової звiтностi сприяє виявленню недолiкiв, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах жорсткої конкурентної боротьби
3. 2 Перевiрка вiдображення iнших операцiйних i позареалiзацiйних доходiв i витрат при аудитi фiнансової звiтностi
При перевiрцi облiку операцiйних i позареалiзацiйних доходiв, вiдбиваних безпосередньо на рахунку "Прибутки та збитки" установлюються:
· повнота їхнього вiдображення в бухгалтерському облiку i звiтностi;
· коректування даних бухгалтерського облiку для цiлей оподатковування.
Як приклад можна привести наступнi види потенцiйних, (ненавмисних) помилок:
· неправильне вiднесення операцiйних i позареалiзацiйних витрат до того чи iншого перiоду;
· помилкове вiднесення понесених витрат на збiльшення вартостi активiв або помилкове списання витрат, що пiдлягають включенню у вартiсть активiв, на рахунки облiку.
Прикладами навмисного перекручування даних бухгалтерської звiтностi у вiдношеннi зазначених витрат можуть служити:
· навмисне заниження витрат шляхом пропуску сум;
· навмисне завищення витрат шляхом перекручування сум чи неправильного вiднесення витрат до того чи iншого перiоду;
· неправильна класифiкацiя витрат для забезпечення виконання чи завищення запланованих показникiв результатiв дiяльностi;
· навмисне завищення витрат для приховання фактiв неналежного використання коштiв ;
· оплата фiктивних витрат.
Детальна перевiрка операцiй вимагає використання наступних процедур:
· перевiрки правильностi вiднесення витрат до того чи iншого перiоду;
· аналiз даних, акумульованих на рахунках облiку доходiв i витрат.
Перевiрку вiдображення операцiйних i позареалiзацiйних доходiв i витрат проводять вибiрковим методом, виходячи зi складу цих показникiв i iстотностi показника в сумi бухгалтерського прибутку. Перевiрка проводиться на пiдставi укладених договорiв, первинних документiв, що пiдтверджують операцiї i регiстрiв синтетичного й аналiтичного облiку по рахунку "Прибутки та збитки".
Для встановлення обґрунтованостi вiдображення в бухгалтерському облiку операцiйних i позареалiзацiйних доходiв i витрат варто перевiрити правильнiсть визначення (визнання) зазначених доходiв i витрат для цiлей бухгалтерського облiку вiдповiдно до положень бухгалтерського облiку.
Позареалiзацiйнi доходи i витрати органiзацiї i для цiлей бухгалтерського облiку, i для цiлей оподатковування приймаються в сумах по методу нарахування. Перелiк зазначених доходiв i витрат для цiлей бухгалтерського облiку приведений в iнструкцiї з застосування плану рахункiв бухгалтерського облiку. Перелiк позареалiзацiйних доходiв i витрат, що враховуються для цiлей оподатковування дається в Положеннi про склад витрат по виробництву i реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг), що включаються в собiвартiсть продукцiї (робiт, послуг).
Перелiк позареалiзацiйних доходiв для цiлей оподатковування є вiдкритим, тобто всi позареалiзацiйнi доходи враховуються при оподатковуваннi.
Як приклад розглянемо особливостi аудита вiдображення доходiв i витрат вiд оренди як одного з виду iнших доходiв та витрат.
До складу доходiв, що враховуються як операцiйнi доходи, включаються доходи, пов'язанi з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володiння i користування) активiв органiзацiї (коли це не є предметом дiяльностi органiзацiї).
Здiйснюючи перевiрку цих операцiй, аудитору необхiдно, у першу чергу, ознайомитися зi змiстом договору оренди i провести юридичну експертизу договору на вiдповiднiсть його нормам законодавства України:
· чи визначено в договорi майно, предмет передачi орендарю як об'єкт оренди;
· чи пiдлягає договiр оренди реєстрацiї i чи зроблена ця реєстрацiя;
· чи визначенi в договорi порядок, умови i термiни внесення орендної плати;
· умови вiдшкодування орендарю вартостi полiпшення (капiтальних вкладень) орендованого майна.
Висновок
Розвиток продуктивних сил i виробничих вiдносин у рiзних суспiльно-економiчних формацiях обумовлює потребу удосконалення функцiй управлiння процесом виробництва, у тому числi i контролю економiки. Контроль як функцiя управлiння пiдпорядкований вирiшенню завдань системи управлiння. Тому призначення контролю вiдповiдає метi управлiння, яка визначається економiчними i полiтичними закономiрностями розвитку даної формацiї. Функцiї контролю визначаються дiями економiчних законiв i метою суспiльства, iнтереси якого вiн захищає.
Завдання економiчного контролю у суспiльствi полягає в укрiпленнi форм власностi, сприяннi виробництву конкурентноспроможної продукцiї для реалiзацiї на свiтовому i внутрiшньому ринках.
Перехiд економiки на ринковi вiдносини пов`язаний з розширенням прав пiдприємцiв, демократизацiєю управлiння, використанням економiчних стимулiв, спрямованих на пiдвищення ефективностi працi та її оцiнки за економiчними результатами. У зв`язку з цим визначається новий напрямок розвитку економiчного контролю фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємств - незалежний аудиторський контроль.
Закономiрнiсть виникнення аудиторського контролю в Українi обумовлена проведенням приватизацiї державного майна, управлiння яким проводив власник адмiнiстративними методами, використовуючи для цього рiзнi державнi структури. Створення спiльних пiдприємств з iноземним капiталом, орендних, комерцiйних, приватних та iнших суб`єктiв пiдприємницької дiяльностi з рiзними формами власностi i господарювання, керуючись законами України про власнiсть i пiдприємницьку дiяльнiсть, власник набув право обрати незалежний контроль своєї фiнансово-господарської дiяльностi. Таке право власника закрiплено Законом України про аудиторську дiяльнiсть, який передбачає органiзацiйне i методичне забезпечення виконання контрольних функцiй - аудиту на договiрних засадах з власником, передбачає вiдповiдальнiсть сторiн за об`єктивну, неупереджену перевiрку фiнансової дiяльностi пiдприємства, вiдображення результатiв її у публiчнiй звiтностi та правильнiсть розрахункiв з державою по сплатi податкiв, нарахування дивiдендiв акцiонерам i iншим володарям цiнних паперiв.
Пiдвищення ефективностi аудиту неможливо без використання комп`ютерної технiки. Говорячи про вдосконалення системи економiчного контролю в цiлому, я маю на увазi, що контроль є єдиною функцiєю управлiння, яка оцiнює надiйнiсть системи збору, зберiгання та переробки виробничо-фiнансової iнформацiї господарських одиниць.
Будь-який користувач iнформацiєю (наприклад, бухгалтер), незважаючи на те, чи технiчна це iнформацiя, чи економiчна, самостiйно або через посередникiв (незалежних аудиторiв) проводить деякi операцiї по її оцiнцi з вiдповiдним йому ступенем достовiрностi. Коло таких користувачiв достатньо широке: вiд апарату управлiння господарської одиницi до акцiонерiв, вiд власникiв до представникiв державної виконавчої влади. За природою своєї дiяльностi всi вони займаються дiяльнiстю, пов`язаною з оцiнкою iнформацiї про хiд господарських процесiв на пiдприємствах або про виконання державних програм соцiально-економiчного розвитку.
яка їх цiкавить, i надiйнiсть джерела цiєї iнформацiї. Тому такi словосполучення, як “облiк i контроль”, “ревiзiя i контроль”, “контроль i аналiз господарської дiяльностi”, “контроль ефективностi програм соцiально-економiчного розвитку” означають, що в процесi функцiонування бухгалтерського облiку, дослiдження дiяльностi пiдприємства, аналiзу господарської дiяльностi або оцiнцi ефективностi виконання державних та мiсцевих соцiально-економiчних програм завжди проводиться робота по встановленнi ступеню достовiрностi iнформацiї, яка використовується.
Другим аспектом, який реалiзується через систему контролю, є приймання мiр по стимулюванню iнформацiйних систем ревiзiйних одиниць до якiсного виконання роботи. Ця функцiя контролю, як правило, реалiзується через органи виконавчої влади, а на вищому рiвнi управлiння - i через законодавчi. Необхiднiсть цiєї функцiї викликана можливiстю здiйснити тотальний контроль - охопити перевiркою всiх платникiв податку i всi господарськi одиницi. За цiєю ж причиною в багатьох країнах основна доля контролю бухгалтерської iнформацiї i формальної законностi фiнансових операцiй покладається на внутрiшньогосподарський контроль, в той же час спецiалiзованi контрольнi вiдомства перевiряють дiєвiсть системи внутрiшнього контролю.
В курсовiй роботi наведена методика проведення аудиту фiнансової звiтностi пiдприємства та iнших операцiйних доходiв як складової частини цiєї звiтностi.
Список використаної лiтератури
1. Закони України :
· Про аудиторську дiяльнiсть (вiд 22. 04. 93);
3. Андрєєв А. В. “Практичний аудит”, М: -Економiка, 1994
4. Бiлуха М. Т. “Судово-бухгалтерська експертиза”, (навчальний посiбник) К: -Київський торгово-економiчний унiверситет, 1990
6. Бiлуха М. Т., В. П. Дудко “Облiк i аудит”,К ,1992;
| 
