Аудиторська діяльність

Аудиторська дiяльнiсть Змiст Вступ Роздiл 1. Теоретичнi основи та розвиток аудиторської дiяльностi в України 1. 1 Суть, мета, завдання та схема процесу аудиту в Українi 1. 2 Генезис аудиту в Українi – мiж вчора та завтра Роздiл 2. Види аудиту: основнi характеристики, аналiз вiдмiнностей мiж ними та сфера застосування на пiдприємствах України 2. 1 Методика органiзацiї внутрiшнього аудиту на пiдприємствах України 2. 2 Поняття та функцiї операцiйного аудиту в Українi 2. 3 Методика органiзацiї зовнiшнього аудиту на пiдприємствах України 2. 5 Суть добровiльного та обов’язкового аудиту в Українi Роздiл 3. Шляхи удосконалення аудиторської дiяльностi в Українi 3. 1 Вимоги до аудиторського висновку 3. 2 Проблемнi питання та iстотнi переваги аудиту 3. 3 Перспективи розвитку аудиторської дiяльностi в Українi, а саме внутрiшнього, операцiйного та фiнансового видiв аудиту Висновки Список використаних джерел Додатки Практична частина Вступ «Человек бедный, но независимый состоит на побегушках только у своей нужды; человек богатый, но зависимый – на побегушках у другого человека, а то и у нескольких сразу». Н. Шамфор За останнi роки вiдбулися радикальнi змiни у розвитку аудиторської дiяльностi, обумовленi прагненням України досягти свiтових стандартiв. Адже, саме сьогоднi вже iснує професiйна незалежнiсть аудиту в Українi. Сьогоднi вiтчизняний професiйний аудит на порозi свого дванадцятирiччя. Одинадцять рокiв аудит iснує на ринку iнформацiйних, iнтелектуальних послуг в Українi. За цей короткий перiод зроблено не так вже й мало: бiльше нiж 4700 громадян України отримали сертифiкат аудитора; близько 1700 суб’єктiв аудиту активно практикують на ринку аудиторських послуг, 1572 з них об’єдналися у Спiлку аудиторiв України (САУ) тощо. У зв’язку з цим дослiдження питань органiзацiї проведення аудиту та ведення його на пiдприємствах України набуває особливого значення, що зумовлює актуальнiсть обраної теми та доцiльнiсть проведення дослiджень для розвитку цього питання. Об’єктом дослiдження в моїй роботi є внутрiшнiй, зовнiшнiй, операцiйний, фiнансовий, добровiльний та обов’язковий види аудиту. Основними завданнями яких є: 4) виявлення порушень у фiнансово-господарськiй дiяльностi пiдприємств. Метою даної роботи є розкриття сутi аудиторської дiяльностi в Українi, її перспектив та проблем розвиту, а також шляхiв її вдосконалення, проведено обґрунтування теоретичних основ органiзацiї аудиту, розкриття дiючої практики з аудиторської дiяльностi її сутi, сфери застосування та становлення в Українi, а також здiйснено пошук напрямкiв удосконалення цiєї роботи на основi систематизацiї iснуючих пропозицiй щодо цього питання. Для досягнення поставленої мети в роботi вирiшуються такi питання: 2) наведено сучасний стан розвитку внутрiшнього, зовнiшнього, операцiйного, фiнансового, добровiльного та обов’язкового видiв аудиту, їх становлення та органiзацiю проведення на пiдприємствах України; У курсовiй роботi були використанi такi закони України: “Про пiдприємства в Українi” (п. 4 ст. 29) 1991рiк, “Про цiннi папери та фондову бiржу” (ст. 6, 22, 24), “Про аудиторську дiяльнiсть” 22 квiтня 1992 року (ст. 5) № 3125-ХІІ зi змiнами i доповненнями вiд 14 березня 1995 року № 81-95-ВР, вiд 20 лютого 1996 року № 54-96-ВР та iншi. Основним джерелом дослiдження є науково-практичний журнал “Бухгалтерський облiк i аудит”. З цих журналiв в роботi були використанi статтi таких авторiв: Л. Драгуна, О. Вiнiченко, О. Редька, О. Нетикши, А. Бiлоусова та iнших. країн свiту. 1. 1 Аудит є обов’язковою частиною цивiлiзованого функцiонування ринкової економiки кожної країни. Для вирiшення непорозумiнь мiж податковими органами i керiвними структурами, що представляють iнтереси власникiв щодо пiдвищення ефективностi виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже вiн захищав лише iнтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дiстав назву аудиту (вiд. лат. audio – той, хто вислуховує), тобто такого, що вислуховує звiти посадових осiб. Аудитори потрiбнi й незацiкавленiй сторонi – суду, арбiтражу, якi вiдстоювали справедливiсть. Аудит є незалежною експертизою фiнансової звiтностi комерцiйних пiдприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою пiдтвердження її достовiрностi для державних податкових органiв i власникiв. Аудит – це надання практичної допомоги керiвництву й економiчним службам пiдприємства щодо ведення справ i управлiння його фiнансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фiнансового i управлiнського облiку, надання рiзних консультацiй. Аудит також дає змогу дати оцiнку майна пiд час приватизацiї i при акцiонуваннi пiдприємств рiзних форм власностi. Аудит, крiм того, охоплює такими основними питаннями: перевiрка комерцiйної i господарсько-фiнансової дiяльностi суб’єктiв господарювання, фiнансової звiтностi з погляду правильностi складання i реальностi оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства. Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компанiй, бiрж, акцiонерних товариств, спiльних пiдприємств, комерцiйних банкiв, рiзних iноземних фiрм. Мета аудиту – сприяння ефективностi роботи, рацiональному використанню матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв у пiдприємницькiй дiяльностi для отримання максимального прибутку. Основними завданнями аудиту є: 1) перевiрка фiнансової звiтностi, розрахункiв, декларацiй та iнших документiв для встановлення їх достовiрностi й вiдповiдностi здiйснених господарських i фiнансових операцiй чинному законодавству; 3) реальнiсть визначення фiнансових результатiв; 4) оцiнка ефективностi внутрiшнього контролю; 5) надання консультацiйних послуг з питань облiку, аналiзу, права, менеджменту, маркетингу, фiнансiв тощо. На сьогоднi, певний досвiд проведення аудиту в Українi уже накопичено. Це стосується насамперед пiдприємств, що приватизуються, а також корпоратизацiї, експертної оцiнки майна суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi, перевiрок фiнансового стану суб’єктiв господарювання, що переходять на емiсiю цiнних паперiв або беруть банкiвськi кредити тощо. Схема аудиту подана в Додатку А. 1. 2 Генезис аудиту в Українi – мiж вчора та завтра Вiтчизняний професiйний аудит на порозi свого дванадцятирiччя. Одинадцять рокiв iснування аудиту на ринку iнформацiйних, iнтелектуальних послуг в Українi з iсторичної точки зору перiод невеликий. Проте за цей перiод зроблено не так вже й мало: бiльше нiж 4700 суб’єктiв аудиту активно практикують на ринку аудиторських послуг, 1572 з них об’єдналися у Спiлку аудиторiв України (САУ); Аудиторська палата України (АПУ) впровадила Нацiональнi нормативи аудиту та Кодекс професiйної етики аудитора. АПУ прийняла концептуальне рiшення про гармонiзацiю Нацiональних нормативiв аудиту (ННА) з Мiжнародними стандартами аудиту (МСА). АПУ у спiвпрацi з USADE у 2001 р. провели загальноукраїнське навчання серед вiтчизняних аудиторiв та викладачiв аудиту з практики застосування МСА. Це свiдчить про те, що вiтчизняний аудит досить впевнено iде шляхом iнтеграцiї у свiтову пiдприємницьку практику глобалiзацiї всього спектру людських вiдносин. Сьогоднi в Українi, мабуть, вже не залишилося людей, якi б не чули слово “аудит” в усiх його реальних та нереальних iпостасях. Можна досить впевнено сказати, що незалежний аудит як професiя вiдбувся. Переживши з 1993 року злети та падiння, аудит поступово завойовує власну нiшу в сферi сучасного пiдприємництва в досить жорсткiй конкуренцiї з фiскальним контролем в усiх його проявах. Започаткуванню аудиту в Українi сприяли як зовнiшнi так i внутрiшнi чинники. Ззовнi з 1999 р. в країну почав потроху проникати iноземний капiтал, власникам якого хотiлося мати реальне уявлення про стан активiв i пасивiв українських пiдприємств. Маючи недовiру до системи колишнього радянського державного фiнансового контролю i не бажаючи поступатися звичками, iнвестори, в особi МБРР, USADI та донорських органiзацiй, “рекомендували” керiвництву країни спочатку запровадити у вiтчизняну практику мiжнароднi стандарти облiку та аудиту, а потiм i незалежний аудит. У вiтчизняному пiдприємницькому середовищi склалася певна патова ситуацiя, коли чисельнi контрольно-ревiзiйнi пiдроздiли галузевих мiнiстерств та вiдомств, так званий “народний” та “робочий” контроль практично втратили роботу (а деякi зовсiм перестали iснувати), а штат КРУ Мiнфiну не охоплював дiяльнiсть кооперативiв, малих пiдприємств, товариств, чисельнiсть яких зростала дуже швидко. Тобто “верхи” не без пiдказки, але все ж таки дозрiли до думки про необхiднiсть легалiзацiї незалежного фiнансового контролю – аудиту. Причому спочатку створювалась загальна пiдстава для легалiзацiї аудиту – у прийнятому в 1991р. Законi України “Про пiдприємства в Українi” (п. 4 ст. 29) вказувалося, що рiчний баланс усiх пiдприємств пiдлягає обов’язковому аудиту, за винятком тих, що повнiстю утримуються за рахунок бюджету. Це саме стосувалося i випадкiв лiквiдацiї пiдприємства (п. 2 ст. 35). Ця теза є в Законi УРСР “Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть” вiд 1991 р. (ст. 4 i 22), Законах України “Про цiннi папери та фондову бiржу” (ст. 6, 22 i 24), “Про господарськi товариства” вiд 1991 р. (ст. 13, 17, 18 i 20), “Про приватизацiю державного майна” вiд 1992 р. (ст. 11) та в iнших законах та законодавчих актах. Таким чином суспiльство привчали до потреби у використаннi послуг суб’єктiв аудиту. Звiсно, iсторично суспiльство не сприймає позитивно усе те, що йому пропонує держава, але встановлення в Законi України “Про систему оподаткування” вiд 1991 р. (ст. 11) матерiальної (майнової) вiдповiдальностi платника податкiв за порушення податкового законодавства в розмiрi 10% вiд належних до сплати сум податкiв та iнших обов’язкових платежiв за неподання аудиторського висновку в органи Державної податкової адмiнiстрацiї швидко все поставило на мiсця – аудит практично вiдбувся. Проте остаточно професiя аудитора легалiзувалась в Українi в 1993 р. з прийняттям Закону України “Про аудиторську дiяльнiсть”.[15, ст. 22] Нова професiя потребувала нових професiоналiв. І вони пiшли в аудитори – спершу колишнi державнi ревiзори, викладачi вищих навчальних закладiв, юристи, слiдчi з МВС (так звана “перша хвиля” ). Потiм – усi, хто не знайшов себе в державнiй сферi, - колишнi вiйськовi, педагоги, хiмiки, фiзики, домашнi господарки, програмiсти тощо (так звана “друга хвиля”). Цiкаво, що коливання бажаючих стати аудиторами досить чiтко пов’язано iз ставленням держави до аудиту та економiчною ситуацiєю в країнi, що легко побачити в даних табл. 1. Армiя аудиторiв за дев’ять рокiв збiльшилася бiльше нiж у 17 разiв. Для порiвняння – чисельнiсть бухгалтерiв за цi роки зросла тiльки в 13,5 раза. Данi верхньої та нижньої частин табл. 1 свiдчать про те, що значна кiлькiсть аудиторiв вибувала або не поновлювала сертифiкати (продовжувала термiн їх дiї). Але iншi все ж таки залишилися вiрнi професiйному вибору. Цi фахiвцi доповнилися людьми так званої “третьої хвилi”. Ця група представлена молоддю або середнього вiку людьми, якi вже мають непогану фахову освiту та практику з облiку або права, знають ПЕОМ та мiжнароднi облiковi та аудиторськi стандарти. Проте далеко не всi аудитори активно представленi на професiйному ринку аудиторських послуг. Частiше вони групувалися навколо суб’єктiв аудиту – юридичних осiб – аудиторських фiрм (табл. 2). Таблиця 1 Кiлькiсть сертифiкатiв аудиторiв, виданих аудиторською палатою України 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 Серiя “А” 136 552 727 172 302 468 379 555 1 19 45 14 13 53 31 0 Серiя “АБ” 25 3 4 0 0 0 0 0 В с ь о г о 162 574 776 186 315 521 410 555 Дiяло сертифiкатiв на 31. 12. 2003р. 170 722 1449 1621 1923 2373 2725 3262 1 20 65 79 92 145 175 175 Серiя “АБ” 25 27 30 30 30 30 30 30 В с ь о г о 196 769 1544 1730 2045 2548 2930 3467 Таблиця 2 Видано лiцензiй 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 Юридичним особам 411 656 363 115 410 494 138 Фiзичним особам 50 91 61 26 58 83 74 В с ь о г о 461 747 424 141 468 577 212 У цiлому по Українi на сьогоднi легалiзованих аудиторських фiрм налiчується 1351, а приватних пiдприємцiв аудиторiв – 273, що становить 1624 суб’єкта незалежного аудиту для країни, де функцiонує 209,5 тисяч господарювання. Отже, на один аудиторський сертифiкат припадає по 60, а на одного суб’єкту аудиту – по 129 бухгалтерських балансiв та iнших форм фiнансової звiтностi. Про що свiдчать цi данi? Насамперед про реакцiю аудиторського загалу на наступ на його iнтереси з боку законодавчої влади. Так, пiсля спроб у 1995-1996 рр. скасувати аудит взагалi, i зокрема обов’язковий аудит, а також пiсля того, як було значно звужено дiю ст. 10 Закону “Про аудиторську дiяльнiсть” i у полi обов’язкового аудиту практично залишилися тiльки iнституцiональнi iнвестори, чисельнiсть аудиторiв рiзко скоротилася. Однак почав, хоча i з нацiональними обмеженнями i особливостями, але неухильно розвиватися ринок цiнних паперiв. Завдяки рiшенню Державної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку України 30000 рiчних звiтiв господарських товариств стали предметом обов’язкового аудита звiтностi. Це сприяло збiльшенню кiлькостi незалежних аудитiв. невизначенiсть обов’язковостi, невпевненiсть у майбутньому (чи iснуватиме аудит взагалi), не вирiшення питання про вiднесення чи заборону вiднесення затрат на аудит на валовi витрати пiдприємства, практично вiдсутнiсть регулярного та обов’язкового пiдвищення квалiфiкацiї, розпорошення аудиторiв по рiзних професiйних об’єднаннях. Серед здобуткiв – прийняття та введення в дiю з 1999 року Нацiональних нормативiв аудиту та Кодексу професiйної етики України. Усе це є певними ознаками становлення цивiлiзованого ринку аудиту в країнi. Друге. Сьогоднi. А сьогоднi маємо паростки зростання конкуренцiї з iноземними аудиторськими фiрмами. Не можна не зазначити про намагання розподiлити аудиторiв по галузях дiяльностi. Тут лiдирує НБУ, який намагається монополiзувати регулювання аудиту в банкiвськiй сферi. Мiнфiн робить спробу монополiзувати аудит страхових компанiй пiд маркою винятковостi пiдвищення квалiфiкацiї аудиторiв у власному навчальному центрi. Верховна Рада приймає Закон “Про фiнансовi послуги”, у зв’язку з чим виникає реальна можливiсть появи двох-трьох нацiональних аудиторських реєстрiв з вiдповiдним пiдвищенням квалiфiкацiї та видачею свiдоцтв (“прихована сертифiкацiя”). Зростає кiлькiсть бажаючих покерувати аудиторською дiяльнiстю. І все це здiйснюється пiд гаслом пiдвищення якостi аудиту. А чи iснує проблема якостi? Мабуть, слiд визнати, що проблема якостi аудиту iснує. Але вона iснує в контекстi збереження незалежностi самого аудиту. Аудиторська спiльнота сьогоднi стоїть перед таким бентежним фактом – аудитор реально знаходиться мiж молотом (ДПА, Прокуратура, МВС) та ковадлом (потребами платоспроможного замовника), при чому за останнiм аудитор не бачить очiкувань вiд нього суспiльством. На сьогоднi перекладено українською мовою Мiжнароднi стандарти аудиту; АПУ прийнято рiшення про обов’язкове, з сiчня 2002 р., щорiчне пiдвищення квалiфiкуючого аудитора як умову подовження дiї його сертифiкацiї. Отже, аудит в Українi перебуває в стадiї певного розвитку i далеко не вмер, як вважають непрофесiонали. При цьому якiсть роботи повинна вiдповiдати її вартостi, а результати – надiйностi аудиторських суджень. Навiть певне порушення вимог чинного законодавства свiдчить, що аудит уже сприйнято суспiльством. Необхiдно лише розвинути та пiдвищити його суспiльне значення. Є змiни i серед складу замовникiв на аудиторськi послуги. Якщо вчора їх цiкавили винятково перевiрка з огляду на її обов’язковiсть та штрафи за неподання аудиторського висновку, i частково – стан бухгалтерського облiку, то сьогоднi, за спостереженнями КРК АПУ, аудит звiтностi ВАТ залишається основним замовленням. Є тенденцiя до зростання таких замовлень, як оцiнка фiнансового стану пiдприємства, консультацiї з полiпшення дiяльностi управлiнського персоналу. Про те все ще спостерiгається “анти фiскальний” характер замовлень – усi побоюються вiдповiдальностi за порушення податкового законодавства. А це цiлком однозначно визначає сучасний український аудит як винятково пiдтверджуючий. Третє. А що завтра? Вектори розвитку професiї та ринку аудиту в Українi розходяться за напрямами. Якщо нацiональний ринок аудиту повинен розвиватися в ширину, що передбачає поширення аудиту на розпаювання земель, приватизацiю та корпоратизацiю, дiяльнiсть неприбуткових та полiтичних (громадських) об’єднаннь, транснацiональних компанiй, то професiйно аудит повинен зосередитися на пiдвищеннi професiоналiзму i, як результат – на якостi та повнотi задоволення потреб суспiльства в аудиторських послугах. Аудиторська палата України свого часу прийняла рiшення про необхiднiсть удосконалення системи сертифiкацiї майбутнiх аудиторiв. Окремi пропозицiї з цього питання ввiйшли в проект нової редакцiї Закону України “Про аудиторську дiяльнiсть”. АПУ розробляє концепцiю пiдготовки до сертифiкацiї, яка передбачає тестування на ПЕОМ, вирiшення ситуацiйного завдання та написання стислого аудиторського висновку, а також спiвбесiду з екзаменацiйною комiсiєю. Скасування лiцензування аудиту i введення в дiю Положення про реєстр суб’єктiв аудиторської дiяльностi в Українi (затверджене рiшенням аудиторської палати України вiд 31. 10. 2000 р. протокол № 95) передбачає обов’язкове пiдвищення квалiфiкацiї практикуючих аудиторiв як однiєї з умов наявностi їх в реєстрi (подовження дiї сертифiката), для чого АПУ розробляється спецiальне Положення. Отже, сучасний аудитор повинен постiйно вчитися та актуалiзувати знання, якщо вiн прагне працювати в цiй сферi. Одночасно назрiла потреба у створеннi в Українi спецiальної контролюючої iнституцiї, яка б на постiйнiй основi здiйснювала перевiрку додержання всiма суб’єктами аудиту вимог Нацiональних або Мiжнародних нормативiв, Кодексу професiйної етики, якостi послуг та робiт, якi надаються замовникам. Проте якщо ми хочемо конкурувати з iноземними аудиторами, то одним iз завдань українських аудиторiв є ширше та ефективнiше застосування ННА. З огляду на вiдповiднiсть часу та мiсця, слiд найскорiше розробляти науково-практичний коментар до ННА. При цьому у вказаних розробках необхiдно чiтко визначитися з тлумаченням як П(С)БО, так i ННА, а також привести усю термiнологiю в облiку та в фiнансовому контролi до єдиної семантичної бази. І дiйсно, професiонали облiку та аудиту – як iноземнi, так i вiтчизнянi – повиннi говорити однiєю мовою. При цьому має бути забезпечено єдине тлумачення i розумiння професiйних дефiнiцiй. Крiм того, необхiдне наукове забезпечення аудиторської практики. Отже, розумiння проблеми є, залишається її вирiшити. Без науково-методичного забезпечення професiйного незалежного аудиту сама професiя не матиме iсторичної перспективи, а перероджуватиметься в централiзований фiскальний контроль. Доцiльно страхувати i аудиторськi ризики – це не тiльки збiльшить довiру клiєнтiв, а й певним чином нормалiзує вартiсть робiт та послуг аудиторiв. І останнє. В українського аудиту є iсторичний шанс привчити (або навчити) спiввiтчизникiв, особливо пiдприємцiв, до того, що iснує незалежна високопрофесiйна думка квалiфiкованих та чесних фахiвцiв, якi пiклуються про захист прав теперiшнього та майбутнього добробуту кожного, хто в цiй країнi вважає себе чесним та повноправним власником набутого матерiального, фiнансового або iнтелектуального капiталу. Для цього слiд усiм разом (без винятку) стати до плiдної спiвпрацi i спочатку вкласти свої доробки у загальну справу i тiльки пiсля цього отримувати вигоди. звiтностi за вимогами ДКЦПФРУ. Це i контрольно-правове супроводження дiяльностi, i консультування з питань правового та договiрного забезпечення, i розробка системи внутрiшнього аудиту, i бiзнес-планування, i науково-методичнi розробки з питань економiки, управлiння та права, i робота з персоналом (навчання, пiдвищення квалiфiкацiї тощо). Роздiл 2. Види аудиту: основнi характеристики, аналiз вiдмiнностей мiж ними та сфера застосування на пiдприємствах України 2. 1 Методика органiзацiї внутрiшнього аудиту на пiдприємствах України Що стосується внутрiшнього аудиту, безпосередньої системи контролю на пiдприємствi, то тут вiдсутня будь-яка правовi регламентацiя з боку держави. Мета внутрiшнього аудиту, а також обсяг охоплюваної роботи залежить вiд вимог менеджерiв пiдприємства i бажання в його функцiонуваннi. пiдприємства i контроль їх вiдповiдностi бухгалтерському облiку, а також контроль за функцiями внутрiшньої системи контролю пiдприємства. Основнi елементи внутрiшнього аудиту, визначенi мiжнародними стандартами аудиту 1. Огляд системи бухгалтерсько облiку i внутрiшнього контролю. 2. Аналiз систем бухгалтерського облiку i внутрiшнього контролю, а також монiторинг їх функцiонування з подальшим наданням рекомендацiй щодо їх удосконалення. 3. Перевiрка фiнансової та господарської iнформацiї: а) аналiз засобiв, необхiдних для визначення, вимiрювання та класифiкацiї iнформацiї, на основi якої складається фiнансова звiтнiсть; б) конкретна перевiрка окремих статей звiтностi, включаючи докладне тестування операцiй, сальдо рахункiв i процедур. 4. Аналiз економiчностi та ефективностi дiяльностi фiнансових i не фiнансових засобiв контролю суб’єкта. 5. Перевiрка додержання державних законодавчо-нормативних актiв i внутрiшнiх положень, iнструкцiй та вимог керiвництва. Органiзацiя внутрiшнього аудиту є одним з найбiльш надiйних способiв контролю за станом облiку й ефективнiстю функцiонування системи внутрiшньогосподарського контролю на пiдприємствi. На жаль, на сьогоднi в Українi недооцiнюється значення внутрiшнього аудиту як самостiйного виду аудиту. Так, у Законi України “Про аудиторську дiяльнiсть” вiд 22. 04. 1993 р. (iз змiнами i доповненнями) внутрiшнiй аудит взагалi не згадується. У Нацiональному нормативi аудиту 12 “Оцiнка системи внутрiшнього контролю пiдприємства i ризику, пов’язаного з ефективнiстю її функцiонування” йдеться загалом про систему внутрiшнього контролю пiдприємства, насамперед у контекстi її оцiнки з позицiї зовнiшнiх аудиторiв, оскiльки нацiональнi нормативи аудиту поширюються тiльки на зовнiшнiй аудит, а не на внутрiшнiй.[4, ст. 54] аспекти органiзацiї внутрiшнього аудиту конкретно в банках, воно певною мiрою може бути використане при розробцi аналогiчного положення для пiдприємств. Особливiсть органiзацiї внутрiшнього аудиту полягає в тому, що вiн може здiйснюватися одночасно зi здiйсненням господарської операцiї або слiдом за нею, що дає змогу вчасно знайти недолiки в роботi пiдприємства i вжити заходiв, спрямованих на їх усунення. Внутрiшньогосподарський контроль створює передумови для виявлення i мобiлiзацiї прихованих резервiв пiдприємства, органiзує систему оперативного управлiнського облiку, створює умови, що забезпечують планування рацiональних витрат ресурсiв пiдприємства, суттєво впливає на органiзацiю й пiдвищення ефективностi виробництва, посилення режиму економiї. Грамотно побудована система внутрiшнього контролю дає змогу не тiльки знайти недолiки в роботi пiдприємства, а й вчасно вжити заходiв до їх усунення. До того ж витрати на органiзацiю та проведення внутрiшньогосподарського контролю вiдносно невеликi. Це витрати на залучення фахiвцiв, що працюють безпосередньо на самому пiдприємствi. 1. В Українi внутрiшнiй аудит не набув поширення, оскiльки вiдсутня у достатньому обсязi необхiдна iнформацiя про методику створення, роль, функцiї, об’єкти, прийоми i способи внутрiшнього аудиту. В економiчнiй лiтературi пiдкреслюється позитивний досвiд i потреба у застосуваннi внутрiшнього аудиту: “насамперед необхiдно орiєнтуватися на внутрiшнiй аудит..., оскiльки саме такий аудит визначає ефективнiсть роботи пiдприємства i результати зовнiшнього аудиту” [1] . порядку здiйснення бухгалтерського облiку i надiйнiстю функцiонування системи внутрiшнього контролю. Внутрiшнiй аудит не є одним iз видiв внутрiшньогосподарського контролю у чистому видi, тобто: “внутрiшнiй аудит... не пiдмiнює внутрiшньогосподарський контроль”2 . Органiзацiю внутрiшньогосподарського контролю покладено на керiвника пiдприємства вiдповiдно до Закону України “Про пiдприємства в Українi” вiд 27. 03. 1991 р. (iз змiнами i доповненнями). Головний бухгалтер нарiвнi з керiвником пiдприємства несе вiдповiдальнiсть за порушення правил i положень, що регламентують здiйснення облiку i складання звiтностi, тому вiн також здiйснює функцiї контролю на пiдприємствi особисто i через працiвникiв бухгалтерiї. Одним iз основних завдань внутрiшнього аудиту є контроль за станом i функцiонуванням системи внутрiшньогосподарського контролю. ступенем його незалежностi в органiзацiйнiй структурi управлiнням пiдприємством. Внутрiшнiй аудит пiдпорядковується i зобов’язаний подавати звiти тiльки керiвництву або власникам, якi призначили його, i не залежить вiд керiвники фiлiй пiдприємств, органiв внутрiшнього контролю, що перевiряється. Зарубiжний досвiд свiдчить, “ чим вищий рiвень керiвництва, перед яким має звiтувати внутрiшня аудиторська група, тим ефективнiшою є її дiяльнiсть”3 . стану внутрiшнього контролю. Типовi функцiї внутрiшнього аудиту можуть охоплювати: 1. перевiрку систем бухгалтерського облiку i внутрiшнього контролю, їх монiторинг та розробку рекомендацiй щодо полiпшення цих систем; 2. перевiрку бухгалтерської й оперативної iнформацiї; 3. перевiрку додержання законiв та iнших нормативних актiв; 4. перевiрку дiяльностi рiзних ланок управлiння пiдприємством; 5. оцiнку ефективностi механiзму внутрiшнього контролю; 6. перевiрку наявностi, стану i забезпечення збереження майна пiдприємства; 7. оцiнку використовуваного пiдприємством програмного забезпечення; 8. розробку i подання пропозицiй щодо усунення виявлених недолiкiв i рекомендацiй щодо пiдвищення ефективностi управлiння. Класифiкацiя методичних прийомiв внутрiшнього аудиту: 1. загальнонауковi: 2) синтез; 4) дедукцiя; 5) спостереження; 2. документальнi: 2) аналогiя; 3) логiчне осмислення операцiї; 4) експертнi оцiнки (експертиза) документiв; 5) статистичнi методи; 6) економiко-математичнi методи; 7) моделювання. 3. фактичнi: 1) iнвентаризацiя; 3) спостереження; 4) лабораторний аналiз; 5) контрольний запуск матерiалiв у виробництво; 6) контрольний обмiр виконаних робiт. будуть подiбними незалежно вiд особливостей пiдприємства, оскiльки вони рiзноманiтнi тп їх застосування обумовлюється не тiльки об’єктами аудиту, а й професiйним рiвнем i практичним досвiдом працiвникiв аудиторської служби пiдприємства. Основними об’єктами внутрiшнього аудиту е такi: 1) ведення бухгалтерського облiку; 2) достовiрнiсть звiтностi; 3) здiйснення податкового облiку; 4) структура управлiння пiдприємством; 5) система внутрiшньогосподарського контролю; 6) стан активiв пiдприємства; 9) iншi процеси господарської дiяльностi пiдприємства. Отже, функцiонування служби внутрiшнього аудиту на пiдприємствi є надiйною гарантiєю запобiгання необґрунтованим i незаконним дiям працiвникiв пiдприємства, зниження ризику прийняття неправильних i неефективних управлiнських рiшень. 2. 2 Поняття та функцiї операцiйного аудиту в Українi На сучасному етапi розвитку вiдбуваються еволюцiйнi процеси як в управлiнськiй системi в цiлому, так i в сферi аудиту зокрема. І коли, як не сьогоднi, в умовах формування та становлення складних корпоративних структур актуальним є питання проведення саме операцiйного аудиту. Об’єкти операцiйного аудиту – технiчнi, технологiчнi процеси створення продукту, функцiї цих процесiв, витрати живої та уречевленої працi на створення кiнцевої продукцiї. Мета операцiйного аудиту – визначення ефективностi i продуктивностi тiєї чи iншої пiдсистеми будь-якої господарської системи. Завдання операцiйного аудиту – пошук шляхiв оптимального спiввiдношення мiж споживною вартiстю та вартiстю; оптимальнi способи i форми створення споживних вартостей; оцiнка виконання заданих параметрiв роботи окремих структурних пiдроздiлiв; визначення та вимiрювання чинникiв i причин, якi зумовили вiдхилення вiд заданих параметрiв; пошук резервiв, розробка заходiв їх мобiлiзацiї; дослiдження особливостей функцiонування i розвитку кожного структурного пiдроздiлу; оцiнка додержання принципiв внутрiшньої облiкової та управлiнської полiтики. Виникнення та поява операцiйного аудиту в перелiку послуг сучасних аудиторських компанiй пов’язано з поступальним розвитком функцiонування сучасних пiдприємницьких структур, а також переходом аудиту до наступного етапу розвитку – вiд класичного аудиту фiнансової звiтностi до ризико-орiєнтованого, операцiйного аудиту. Саме комплексна оцiнка ефективностi дiяльностi органiзацiї, прогнозування її фiнансового стану та рентабельностi, розробка дiйових заходiв щодо їх полiпшення мають виступати кiнцевою метою операцiйного аудиту. Крiм того, в межах операцiйного аудиту мають мiсце складнiшi об’єкти оцiнки та аналiзу: 2) вивчення впливу структури витрат виробництва на рентабельнiсть пiдприємства; 4) огляд стану процедур внутрiшнього контролю i пiдготовка вiдповiдних звiтiв; 5) iдентифiкацiя недолiкiв у системi внутрiшнього контролю i вживання заходiв щодо їх лiквiдацiї; Вивчаючи сутнiсть операцiйного аудиту та його органiзацiю на пiдприємствi, доцiльно здiйснити порiвняльний аналiз останнього з аудитом фiнансової звiтностi. Таблиця 3 Вiдмiнностi операцiйного аудиту та аудиту фiнансової звiтностi Ознака Операцiйний аудит Аудит фiнансової звiтностi 1. Призначення перевiрок Придiлення основної уваги ефективностi та продуктивностi. Придiлення основної уваги тому, чи правильно в облiку та фiнансовiй звiтностi вiдображенi господарськi операцiї. та продуктивностi. Унiфiкацiя змiсту аудиторського висновку, надання йому формалiзованої форми для досягнення загального розумiння користувачiв (акцiонерiв, банкiв та iн.). 3. Дiапазон застосування Стосується багатьох аспектiв ефективностi та продуктивностi в тiй чи iншiй господарськiй системi. Обмеження проблемами, якi безпосередньо впливають на об’єктивнiсть подання фiнансових звiтiв. 4. Оцiнка внутрiшньогосподарського контролю: 4. 2. Обсяги оцiнки 1. Оцiнка продуктивностi та ефективностi контролю, надання рекомендацiй керiвництву органiзацiї. 2. Тестування керiвництва та вiдповiдальних осiб з питань, якi безпосередньо впливають на точнiсть фiнансової звiтностi. 1. Мета оцiнки – визначення масштабу перевiрки. 2. Визначення впливу будь-яких видiв контролю на продуктивнiсть та ефективнiсть. Таблиця 4 № пор. 1. Планування аудиту Слiд враховувати те, що бiльше часу потрiбно придiляти спiлкуванню iз зацiкавленими особами, щоб сторони договору чiтко усвiдомлювали, якi мають бути поставленi цiлi i критерiї, i мали повну згоду iз цих питань. 2. Збiр iнформацiї (доказiв) Здебiльшого використовують документацiю, опитування клiєнта та спостереження. Оскiльки точнiсть є метою операцiйного аудиту, такi аудиторськi свiдчення, як пiдтвердження та арифметична точнiсть, не є такими важливими, як при аудитi фiнансової звiтностi. 3. В аудиторських висновках з операцiйного аудиту вiдсутнi стандартнi формулювання, проте вони обов’язково мають мiстити iнформацiю щодо сфери аудиту, виявлених фактiв, рекомендацiй. Як вiдомо, при здiйсненнi аудиту фiнансової звiтностi основний час вiдводиться перевiрцi даних облiку; спiвбесiди з управлiнських та облiковим персоналом обмежуються укладанням угоди та поясненням змiсту деяких облiкових записiв або порядку визначення бухгалтером бази оподаткування. Операцiйний аудитор бiльше часу придiляє опитуванню персоналу пiдприємства, дослiдженню технологiчних процесiв, спостереженню за виконанням функцiй, покладених на окремих працiвникiв згiдно з посадовими iнструкцiями, послiдовнiстю виконання виробничих процесiв, використанням ресурсiв у процесi виробництва, постачанням та реалiзацiєю продукцiї. Кому необхiдний? Мета Результат 2. Видiлити основнi напрями розвитку, якi забезпечують пiдвищення ефективностi бiзнесу 3. Дати докладнi рекомендацiї щодо вирiшення найбiльш гострих проблем органiзацiї 4. Виробити рекомендацiї щодо оптимiзацiї органiзацiйної структури i системи управлiння пiдприємством 1. Клiєнт отримує звiт, який мiстить докладний опис проблем, пов’язаних iз структурою управлiння, iнформацiйним обмiном, методами прийняття управлiнських рiшень 2. Звiт мiстить рекомендацiї щодо вирiшення найбiльш актуальних проблем розвитку компанiї 3. Аудитори пропонують систему заходiв, спрямованих на посилення органiзацiйної ефективностi, змiни органiзацiйної та управлiнської культури, а також на посилення управлiнської та професiйної компетентностi органiзацiї Коли необхiдний? Потреба 2. Органiзацiйна структура i управлiння компанiєю, що не вiдповiдають вимогам ринкового середовища Сучаснi теоретики та практики аудиту стверджують, що операцiйний аудит бiльше схожий на управлiнське консультування i навiть вбачають його зв’язок з контроллiнгом, який частiше трактують як систему управлiння процесом досягнення кiнцевих результатiв дiяльностi компанiї. У межах управлiнського консультування операцiйний аудит здiйснює оцiнку: 1) поточної стратегiї пiдприємства; 2) технологiї процесу виробництва i реалiзацiї продукту (бiзнес-процеси); 3) технологiї виконання основних функцiй пiдприємства; 4) структури управлiння компанiєю. Аудитор, який здiйснює операцiйний аудит, може визначити можливостi для полiпшення продуктивностi цих секторiв за допомогою параметрiв економiчностi. Аудит економiчностi розглядає можливiсть досягнення найкращої комбiнацiї послуг при мiнiмальних ресурсах. Це прагнення до вдосконалення оптимальностi витрат, продуктивностi та ефективностi. Важливим є поєднання цих трьох елементiв. В Українi та iнших пострадянських державах вже є першi результати проведення операцiйного аудиту. з вивченням технологiчних процесiв виробництва, постачання та реалiзацiї продукцiї i послуг, їх особливостi необхiдно враховувати при плануваннi часу на проведення аудиту з метою уникнення проблем несвоєчасного виконання робiт та надання звiту. 2. 3 Методика органiзацiї зовнiшнього аудиту на пiдприємствах України в основному на надання професiйними аудиторськими фiрмами так званих супутнiх аудиту послуг. До перелiку проведених робiт, послуг, наданих суб’єктами аудиторської дiяльностi, належать планування й оптимiзацiя оподаткування, ведення бухгалтерського облiку i представлення iнтересiв клiєнтiв у контролюючих фiнансових органах, аналiз фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємств iз подальшим наданням рекомендацiй, спрямованих на пiдвищення ефективностi функцiонування господарських суб’єктiв тощо. Велике значення мають консультацiйнi послуги, причому не тiльки в сферi бухгалтерського облiку та звiтностi, а й за всiма основними економiчними напрямами, а також по деяких технiчних та технологiчних аспектах дiяльностi пiдприємств, для чого залучаються висококвалiфiкованi фахiвцi вузького профiлю. І це далеко не повний перелiк тих функцiй, що взяли на себе вiтчизнянi аудиторськi фiрми. Зараз iз упевненiстю можна сказати, що зовнiшнiй аудит уже закрiпився в сучасному дiловому середовищi, його напрям i норми прозоро визначенi Законом України “Про аудиторську дiяльнiсть” i Нацiональними нормативами (ННА). Зовнiшнiй аудит переважно проводиться аудиторською фiрмою (аудитором-пiдприємцем) за договором iз пiдприємство-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фiнансової дiяльностi й розробку пропозицiй щодо фiнансової стратегiї та пiдвищення ефективностi господарювання. Можливiсть використати результати внутрiшнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнiшнього аудитора з таких питань: 1) перевiрка документацiї й оцiнка роботи системи облiку та контролю; Зовнiшнiй аудитор повинен переконатися, що робочi документи внутрiшнього аудиту, данi якого вiн використовує, ведуться за прийнятою формою. В основi технологiї внутрiшнiй аудит аналогiчний зовнiшньому, методика проведення i використання ними процедур подiбнi. Водночас цi два види аудиту не тiльки доповнюють один одного, а й мають певнi вiдмiнностi (докладнiше про це в Додатку Б). 2. 4 Суть та функцiї фiнансового аудиту в Українi Фiнансiв аудит в нашiй країнi з’явився порiвняно недавно i юридично оформився з часу прийняття Закону України “Про аудиторську дiяльнiсть”, (22. 04. 1993 р.). Фiнансовий аудит – незалежна перевiрка фiнансових звiтiв чи iнформацiй, що вiдносяться до них, незалежно вiд прибутковостi пiдприємства, його розмiру та форми органiзацiї. Фiнансовий аудит являє собою групування та вивчення даних про фiнансовi ресурси пiдприємства та їх використання з метою мобiлiзацiї коштiв, необхiдних для виконання планових чи проектних завдань i погашення фiнансових зобов’язань в процесi господарської дiяльностi пiдприємства. 1) платоспроможнiсть як самого пiдприємства, так i його дебiторiв; 2) забезпеченiсть власними обiговими коштами вiдповiдно до потреб в них; 3) стан запасiв товаро-матерiальних цiнностей та джерел їх формування; 4) розмiщення власних, позичкових, залучених та спецiальних джерел коштiв в видах активiв; 5) забезпечення повернення кредитiв та ефективнiсть їх використання; 6) створення та використання рiзних фондiв та iншi. Фiнансовий аудит загалом – це взаємопов’язане дослiдження. При фiнансовому аудитi використовують вартiснi оцiнки показникiв. Фiнансовий аудит дозволяє визначити можливостi пiдприємства в близькiй та вiддаленiй перспективi. Предметом фiнансового аудиту є рушiйна сила господарювання – грошi i вартiснi характеристики дiяльностi. Основнi цiлi фiнансового аудиту: 1) визначення наявного фiнансового стану; 2) визначення змiни цього стану в структурно-часовому аспектi; 3) визначення факторiв, що викликали цi змiни; 4) прогноз основних тенденцiй в фiнансовому станi. Фiнансовий аудит балансу i звiту про фiнансовi результати дозволяє визначити тi чи iншi незбалансованостi у русi коштiв пiдприємства, позитивнi чи негативнi тенденцiї та створити базу для подальшого бiльш детального вивчення на основi бухгалтерської, статистичної i оперативної звiтностi й iнших iнформацiйних матерiалiв. Слiд вiдмiтити, що аналiз фiнансової звiтностi не дозволяє робити категоричних висновкiв, а лише орiєнтує користувача iнформацiї щодо оцiнки фiнансового стану пiдприємства i визначення його вузьких мiсць. Основнi методи фiнансового аудиту: 1) аналiз коефiцiєнтiв – розрахування рiзних вiдношень показникiв, котрi заснованi на iснуваннi спiввiдношень мiж окремими статтями звiтностi i мають певний економiчний змiст. Аналiз складається з порiвняння величин, розрахованих вiдносних показникiв з середньо галузевими, стандартними, нормативними величинами; 3) горизонтальний аналiз – спiвставлення величин показникiв за декiлька перiодiв. Визначення обсягу i напрямку змiн, а також тенденцiй змiни показникiв. Порiвнюються як абсолютнi, так i вiдноснi показники. Цей метод також називають аналiзом трендов (тенденцiй). Перелiченi методи мають свої переваги та недолiки. Найкращi результати досягаються при використаннi цих методiв у комплексi. Особливий iнтерес являє проведення порiвняльного аналiзу пiдприємства з iншими пiдприємствами галузi. Для правильної оцiнки декiлькох пiдприємств необхiдно щоб iнформацiя була стандартизована, а показники розраховувалися за єдиними методиками. 1) визначенню попиту на продукцiю (послуги), його прогнозування; 3) забезпечення вiдповiдностi рiвня якостi товарiв вимогам ринку; 5) управлiнню товарним асортиментом; 6) розрахунку прогнозних обсягiв виробництва та визначенню номенклатури; 7) розширенню iнновацiйної дiяльностi, спрямованої на розроблення нових товарiв, з урахуванням ринкових вимог та стратегiї пiдприємства. При проведеннi аудиту слiд брати до уваги те, що фiнансовий стан пiдприємства i перспективи його змiни знаходяться пiд впливом не тiльки факторiв фiнансового характеру, але й факторiв, що не мають вартiсної оцiнки (полiтичнi, загальноекономiчнi змiни, реорганiзацiя галузi, змiна форми власностi, пiдвищення загального рiвня пiдготовки персоналу i т. д.). 2. 5 Суть добровiльного та обов’язкового аудиту в Українi Розрiзняють аудит добровiльний i обов’язковий. Добровiльний (iнiцiативний) аудит здiйснюється на замовлення зацiкавленої сторони, коли перевiрку не передбачено в установленому порядку. Обов’язковий аудит проводиться вiдповiдно до закону, тобто пiдприємство-замовник зобов’язаний запрошувати аудитора для перевiрки фiнансово-господарської дiяльностi. За Законом України “Про аудиторську дiяльнiсть” i доповненнями до нього встановлено обсяг i порядок здiйснення обов’язкового аудиту, а також визначено перелiк пiдприємств, що пiдлягають обов’язковiй аудиторськiй перевiрцi. Вiн спрямований на захист iнтересiв пiдприємств i держави вiд навмисного перекручення показникiв бухгалтерського балансу i фiнансової звiтностi суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi. Обов’язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими i нормативними актами, в яких визначено категорiї пiдприємств, що пiдлягають обов’язковiй аудиторськiй перевiрцi (за даними рiчного звiту про фiнансово-господарську дiяльнiсть перед поданням аудиторського висновку до податкової адмiнiстрацiї, при отриманнi банкiвського кредиту; перед емiсiєю цiнних паперiв емiтент, згiдно з правилами Нацiонального банку України, подає аудиторський висновок про свiй фiнансовий стан тощо). Роздiл. 3 шляхи удосконалення аудиторської дiяльностi та вимоги щодо аудиторського висновку в Українi Вимоги розробленi вiдповiдно до Законiв України “Про цiннi папери i фондову бiржу”, “Про господарськi товариства”, “Про державне регулювання ринку цiнних паперiв в Українi”, “Про аудиторську дiяльнiсть”, нацiональних та мiжнародних нормативiв аудиту, Положення про надання регулярної iнформацiї вiдкритими акцiонерними товариствами та пiдприємствами – емiтентами облiгацiй, затвердженого рiшенням Державної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку вiд 17. 01. 2001 № 3 та зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 03. 02. 2001 № 63/4284, та iнших нормативних актiв, що регулюють дiяльнiсть учасникiв фондового ринку. 1. 1. Основнi вiдомостi про аудитора (аудиторську фiрму): 1. 1. 1. назва, номер та дата видачi свiдоцтва про внесення до Реєстру суб’єктiв аудиторської дiяльностi, виданого Аудиторською палатою України, мiсце знаходження, телефон (факс) – для юридичних осiб; прiзвище, iм’я та по-батьковi, номер, серiя, дата видачi сертифiката аудитора, термiн його дiї, мiсце проживання, телефон (факс) – для фiзичних осiб; 1. 1. 3. мiсце проведення аудиту та дата видачi висновку. 1. 2. Основнi вiдомостi про емiтента: - повна назва; - код за ЄДРПОУ; - дата реєстрацiї; - дати внесення змiн до установчих документiв; - основнi види дiяльностi; - кiлькiсть засновникiв (фiзичнi особи – прiзвище, iм’я та по-батьковi, частка в статутному капiталi; юридичнi особи – назва, органiзацiйна форма, мiсце знаходження, телефон (факс), частка в статутному капiталi). 1. 3. Основнi вiдомостi про умови договору на проведення аудиту: 1. 3. 1. дата та номер договору на проведення аудиту; 1. 3. 2. дата початку та дата закiнчення проведення аудиту; 1. 3. 3. масштаб проведення аудиту; 1. 3. 4. пiдстава для проведення аудиту. 1. 4. Вимоги до змiстової частини аудиторського висновку: 1. 4. 2. наявнiсть та незмiннiсть (або обґрунтованiсть змiн) облiкової полiтики вiдкритого акцiонерного товариства (пiдприємства – емiтента облiгацiй) за перiод, що перевiряється; 1. 4. 3. пiдтвердження правильностi, класифiкацiї та оцiнки активiв у бухгалтерському облiку вiдкритого акцiонерного товариства (пiдприємства – емiтента облiгацiй); 1. 4. 4. пiдтвердження реальностi розмiру зобов’язань у фiнансовiй звiтностi вiдкритого акцiонерного товариства (пiдприємства – емiтента облiгацiй), пiдтвердження фактом проведення iнвентаризацiї зобов’язань за звiтний перiод; 1. 4. 5. пiдтвердження правильностi та адекватностi визначення власного капiталу, його структури та призначення; 1. 4. 6. пiдтвердження реальностi та точностi фiнансових результатiв дiяльностi вiдкритого акцiонерного товариства (пiдприємства – емiтента облiгацiй), вiдображених у фiнансовiй звiтностi; 1. 4. 7. пiдтвердження вiдповiдностi даних фiнансової звiтностi вiдкритого акцiонерного товариства (пiдприємства – емiтента облiгацiй) даним облiком та вiдповiдностi даних окремих форм звiтностi один одному. 1. 5. Аналiз показникiв фiнансового стану акцiонерного товариства та пiдприємства – емiтента облiгацiй: лiквiдностi, коефiцiєнта загальної лiквiдностi, коефiцiєнта фiнансової стiйкостi (чи незалежностi або автономiї), коефiцiєнта покриття зобов’ язань власним капiталом; аудитор у разi потреби, може розраховувати iншi показники. облiкової полiтики та реально i точно вiдображає його фiнансовий стан на дату складання звiтностi. 1. 7. Прикiнцевi положення: 1. 7. 1. вищенаведенi роздiли аудиторського висновку є обов’язковими; 1. 7. 2. аудитор на власний розсуд може доповнити висновок iншими роздiлами, якi, на його думку, є суттєвими для оцiнки дiяльностi та пiдтвердження звiтностi вiдкритого акцiонерного товариства (пiдприємства – емiтента облiгацiй); 1. 7. 3. висновок завiряється пiдписом аудитора (керiвника аудиторської фiрми), що здiйснював проведення аудиту, та печаткою.[8, ст. 49-50] 3. 2 Проблемнi питання та iстотнi переваги аудиту До проблемних питань аудиту слiд вiднести: 2) брак достатнього досвiду аудиторської дiяльностi; 3) недостатню кiлькiсть квалiфiкованих аудиторських кадрiв, а звiдси – i неосвоєний ринок аудиторських послуг; 4) вiдсутнiсть типових форм документiв з аудиту; 5) вiдсутнiсть методичних рекомендацiй з питань комп’ютеризацiї аудиту тощо. 1) значна економiя державних коштiв, якi витрачаються на утримання конрольно-ревiзiйного апарату; 3) незалежнiсть, конкурентна боротьба, професiоналiзм аудиторiв, що сприяє пiдвищенню якостi перевiрок; 4) можливiсть вибору аудитора замовником тощо. Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компанiй, бiрж, акцiонерних товариств, спiльних пiдприємств, комерцiйних банкiв, рiзних iноземних фiрм. 3. 3 Перспективи розвитку аудиторської дiяльностi в Українi, а саме внутрiшнього, операцiйного та фiнансового видiв аудиту Внутрiшнiй аудит визначає ефективнiсть роботи пiдприємства i результати зовнiшнього аудиту. У зв’язку з цим уявляється актуальним, використовуючи наявну iнформацiю, спробувати: 1) проаналiзувати доцiльнiсть впровадження внутрiшнього аудиту на пiдприємствах України; 2) визначити роль i функцiї внутрiшнього аудиту; 3) розглянути об’єкти, видiлити прийоми i способи внутрiшнього аудиту. Служба внутрiшнього аудиту повинна бути укомплектована професiйно придатними, квалiфiкованими кадрами, якi зможуть виконувати покладенi на них функцiональнi обов’язки. Особливiсть органiзацiї внутрiшнього аудиту полягає в тому, що вiн може здiйснюватися одночасно iз здiйсненням господарської операцiї або слiдом за нею, що дає змогу вчасно знайти недолiки в роботi пiдприємства i вжити заходiв, спрямованих на їх усунення. В Українi та iнших пострадянських державах вже є першi результати проведення операцiйного аудиту. ретельний аналiз та контроль за виробничими та торговельними витратами допоможуть вистояти в конкурентнiй боротьбi. Здiйснення управлiнсько-аналiтичного облiку та аналiзу, реалiзацiя їх результатiв сприятиме вдосконаленню бiзнес-процесiв (клiєнти потребують бiльш досконалих товарiв та послуг). Оскiльки не кожне пiдприємство у своєму складi створює структурний пiдроздiл, який реалiзує зазначенi вище функцiї, виникає потреба залучення незалежних аудиторських фiрм, якi зможуть надати такi послуги, тобто здiйснити операцiйний аудит. Зростання попиту на послуги з операцiйного аудиту потребує його задоволення та розумiння змiсту й органiзацiї здiйснення на пiдприємствi. На сьогоднiшнiй день фiнансовий аудит стає невiд’ємною часткою фiнансового життя країни, успiшна робота сучасного пiдприємства неможлива без знання його реального виробничого та фiнансового стану та конкурентного становища на ринку, на основi чого здiйснюється планування подальшої дiяльностi. Саме цi функцiї i бере на себе фiнансовий аудит. Саме цей вид аудиту дозволяє виявити слабкi та сильнi мiсця пiдприємства i дiяти вiдповiдно. Процес вдосконалення форм та методiв проведення фiнансового аудиту вiдбувається безперервно, враховуючи змiни в економiчному життi суспiльного ладу, держав та окремих пiдприємств. Вiн збагачується дослiдженнями та розробками вчених i практикiв як країн традицiйної ринкової економiки, так i молодих країн, що розвиваються. Проведення якiсного фiнансового аудиту на пiдприємствах України буде сприяти покращенню показникiв фiнансово-комерцiйної дiяльностi окремих господарських одиниць та держави в цiлому. Висновки Проведенi в роботi дослiдження дозволяють зробити наступнi висновки, якi пiдсумовують викладений матерiал щодо аудиторської дiяльностi в Українi. Сьогоднi у свiтовiй практицi потреба в аудиторських послугах досить велика. Аудит знайшов широке застосування на урядовому рiвнi, у фiнансових iнститутах та в пiдприємницькому середовищi. Аудит iснує лише одинадцять рокiв, та за цей короткий термiн часу зроблено не так вже й мало. Саме в наш час, ми можемо з упевненiстю сказати, що аудит є незалежним. Хоча сам по собi вiн не має значного впливу на виробничо-господарську дiяльнiсть пiдприємства, виконувана iнформацiйна експертиза дає змогу знизити пiдприємницький ризик, оскiльки отримана в ходi аудиту iнформацiя дає можливiсть прийняти бiльш правильне, економiчно доцiльне рiшення як у внутрiшнiй дiяльностi самого пiдприємства, так i з боку потенцiйних iнвесторiв та дiлових партнерiв. В роботi я розглянула такi основнi питання як: 1) розвиток аудиту, його суть, мету та завдання; 2) функцiї та принципи встановлення внутрiшнього, зовнiшнього, операцiйного, фiнансового, добровiльного та обов’язкового видiв аудиту на пiдприємствах України; через систему управлiння виробничими витратами, основану на iнформацiйному потоцi, отриманому в процесi аудиту. Така система має бути побудована за принципом розвитку облiку ресурсiв i витрат за номенклатурою, у часi, у просторi i, нарештi, з новим кадровим забезпеченням. Саме такий пiдхiд, на мою думку, дасть змогу зсередини ознайомитися з усiма проблемами, що заважають успiшному розвитку, i вжити вiдповiдних заходiв, спрямованих на пiдвищення ефективностi пiдприємств. неправильних i неефективних управлiнських рiшень. На закiнчення слiд зазначити, що процес удосконалення форм i методiв проведення аудиту вiдбувається безперервно, враховуючи змiни в економiчному життi держави та її пiдприємств. Вiн збагачується дослiдженнями й розробками вчених i практикiв як країн традицiйно ринкової економiки, так i країн, що розвиваються. Ось чому, я вважаю, що проведення якiсного аудиту на пiдприємствах України сприятиме полiпшенню дiяльностi окремих господарських одиниць i держави в цiлому. Список використаних джерел 1. Закон України “Про аудиторську дiяльнiсть” вiд 22 квiтня 1993 року 2. Закон України “Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi” вiд 16 липня 1999 року № 996-ХІV // Нове дiло. 2000. – № 15 (34). 3. Закон України “Про внесення змiн до статтi 2 Закону України “Про систему оподаткування” вiд 15 сiчня 1998 року № 19/98-ВР // Урядовий кур’єр. – 1998. 4. Бiлоусов А. Внутрiшнiй аудит: перспективи розвитку i методика органiзацiї на пiдприємствах України. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облiк i аудит”, 2002, № 2, ст. 54-58. 6. Бiлуха М. Т. Теорiя фiнансово-господарського контролю i аудиту. – К.: Вища школа, 1994. – ст. 286. 7. Богомолов А. М., Голощапов Н. А. Внутрiшнiй аудит. Органiзацiя та методика проведення. – М. 2000, ст. 192. 9. Драгун Л., Вiнiченко О. Основнi напрямки розвитку функцiй аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облiк i аудит”, 2003, № 3, ст. 59-62. 10. Нацiональнi нормативи аудиту. Кодекс професiйної етики аудиторiв України. – К.: Основа, 1999. – ст. 274. 12. Нетикша О. Органiзацiя процесу внутрiшнього аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облiк i аудит”, 2002, № 8, ст. 39-42. 13. Нетикша О. Органiзацiя процесу внутрiшнього аудиту. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облiк i аудит”, 2002, № 9, ст. 47-52. 15. Редько О. Генезис аудиту в Українi – мiж вчора та завтра. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облiк i аудит”, 2003, № 4, ст. 22-28. 16. Редько О. Особливостi професiйної незалежностi аудиту в Українi. / Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облiк i аудит”, 2003, № 5, ст. 48-53. 17. Рудницький В. Методологiя i органiзацiя аудиту. – Тернопiль: Економiчна думка, 1998. – ст. 190-192. 19. Сопко В. В. Бухгалтерський облiк.: Навчальний посiбник. – К.: КНЕУ, 2000. – ст. 574-578. 20. Усач Б. Ф. Аудит. / Навчальний посiбник. Знання –Прес. – К.: 2002, ст. 11-12 та ст. 17-18. Додатки Вiдмiннi ознаки зовнiшнього та внутрiшнього аудиту Ознаки Внутрiшнiй аудит Мета Оцiнка повноти та вiрогiдностi фiнансової звiтностi, вiдповiднiсть бухгалтерського облiку нормативно-законодавчим актам України Задоволення iнформацiйної потреби адмiнiстративно-управлiнського персоналу пiдприємства Задоволення iнтересiв власникiв пiдприємств i третiх осiб, що мають фiнансовi вiдносини з конкретним пiдприємством щодо його стiйкого положення у свiтi бiзнесу Обумовлюється в положеннях договору, укладеного мiж пiдприємством i незалежною аудиторською фiрмою Суб’єкти Спiвробiтники пiдприємства, що спецiалiзуються в галузi органiзацiї виробництва, економiки, фiнансiв Незалежнi аудитори i аудиторськi фiрми, занесенi до Реєстру аудиторських фiрм i аудиторiв, що одноособово надають аудиторськi послуги Господарськi операцiї, що здiйснюються пiдприємством, система внутрiшнього контролю Наказ керiвництва пiдприємства Договiр на проведення аудиту Визначається посадовими iнструкцiями Регламентується Законом України “Про аудиторську дiяльнiсть” Обумовлюється контрактом Визначено Кодексом професiйної етики аудиторiв Вид дiяльностi Виконавча дiяльнiсть Пiдприємницька дiяльнiсть Форма утворення Структурний пiдроздiл пiдприємства, спiвробiтник пiдприємства Правова регламентацiя дiяльностi Наказ керiвника, виданий на основi колегiального рiшення органа контролю i управлiння пiдприємством Порядок проведення Визначається внутрiшньо фiрмовими стандартами Визначається нацiональними нормативами аудиту Спрямованiсть роботи Витрати на проведення Вiдповiдно до кошторису доходiв i витрат, бiзнесплану, штатного розпису На основi договору на проведення аудиторської перевiрки Практичне завдання Забезпечення постiйного контролю за зберiганням майна пiдприємства Виявлення перекручень у фiнансовiй звiтностi, фактiв шахрайства, визначення iнвестицiйної привабливостi пiдприємства Перiодичнiсть проведення Установлюється державою, при обов’язковому аудитi, за бажанням клiєнта, на добровiльнiй основi Інiцiатива проведення Наявнiсть i функцiонування пiдроздiлу залежать вiд бажання адмiнiстрацiї пiдприємства Випадки обов’язкового проведення передбаченi Законом України “Про аудиторську дiяльнiсть” Пiдпорядкованiсть Повна матерiальна й органiзацiйна залежнiсть вiд адмiнiстрацiї пiдприємства (вертикальнi зв’язки) Повна матерiальна i органiзацiйна незалежнiсть (горизонтальнi зв’язки з клiєнтом) Вiдповiдальнiсть Перед керiвним апаратом пiдприємства за вiрогiднiсть наданої iнформацiї Регламентацiя вiдповiдальностi Визначається посадовими iнструкцiями, контрактом Визначається Законом України “Про аудиторську дiяльнiсть” та iншими законодавчими актами Конфiденцiйнiсть Межi конфiденцiйної iнформацiї визначенi Положенням про комерцiйну таємницю Без згоди замовника iнформацiя не розголошується i не використовується у своїх цiлях Адмiнiстрацiї пiдприємства Звiт (акт) про дослiдження вiдповiдного об’єкта Звiт аудитора адмiнiстрацiї пiдприємства, аудиторський висновок Контроль за професiйною дiяльнiстю Здiйснюється особами, надiленими вiдповiдними повноваженнями, зовнiшнiй аудит Здiйснює Спiлка аудиторiв України, Аудиторська палата України Звiтнiсть за результатами роботи за рiк Звiт типової форми № 1-аудит [1] Аудит: Практ. пособие / А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик и др. / Под ред. А. Кузьминского. – К., 1996. – С. 12. 2 Бiлуха М. Т. Курс аудиту. – К., 1998. – С. 72. 3 Європейський бухгалтерський облiк. Довiдник / Пер. з англ.. – М., 1997. – С. 89.