За курсом: «Аудит»
Змiст
1. Введення
3. Історiя розвитку та тенденцiї становлення аудиту
4. Аналiтичнi процедури аудиту
7. Список використаної лiтератури
1. Введення
книг i рахункiв компанiй iз наступним звiтом перед акцiонерами.
Виникнення аудиту, таким чином, пов'язане з розподiлом iнтересiв тих, хто безпосередньо займається управлiнням органiзацiєю (адмiнiстрацiя, менеджери) i тих, хто вкладає грошi в її дiяльнiсть (власники, акцiонери, iнвестори).
Історiя виникнення аудиту бере свiй юридичний початок з Шотландiї, у столицi - Единбурзi - у 1853. був офiцiйно заснований Единбурзький iнститут аудиторiв.
Аудиторська дiяльнiсть (аудит) являє собою пiдприємницьку дiяльнiсть аудиторiв (аудиторських фiрм) по здiйсненню позавiдомчих перевiрок бухгалтерської (фiнансової) звiтностi, документiв бухгалтерського облiку, податкових декларацiй i iнших фiнансових зобов'язань i вимог економiчних суб'єктiв, а також наданню iнших аудиторських послуг.
Аудитор - особа, перевiряє стан фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства за певний перiод. Аудитор - фахiвець, атестований на право аудиторської дiяльностi в порядку, встановленому законодавством України.
Слiд зазначити, що аудит вiдрiзняється вiд судово-бухгалтерської експертизи. Ця вiдмiннiсть полягає в тому, що аудит - незалежна перевiрка, а судово-бухгалтерська експертиза здiйснюється за рiшенням судових органiв. Специфiка судово-бухгалтерської експертизи виявляється в її процесуально - правовiй формi, що забезпечує одержання джерела доказiв у застосуваннi експертних знань в областi бухгалтерського облiку в ходi дослiдження скоєних господарських операцiй.
собою процесуально - правову форму (правову сторону даного виду експертизи).
Аудитор вiдрiзняється вiд ревiзора по своїй сутi, по пiдходу до перевiрки документацiї, по взаємовiдносинах з клiєнтом, за висновками, зробленими за результатами перевiрки, i т. д.
В Українi аудиторська дiяльнiсть i професiя аудитора в їхньому сучасному виглядi з'явилися порiвняно недавно у зв'язку з економiчними перетвореннями в країнi в даний час.
2. Загальний огляд бухгалтерської звiтностi
У мiру збiльшення зовнiшнiх джерел капiталу зростає i потреба у сучаснiй i надiйної фiнансової iнформацiї (наприклад, про те, наскiльки адекватний отримується власниками дохiд вiдповiдно до ступеня ризику зроблених ними iнвестицiй; чи повиннi вони продавати, купувати або продовжувати тримати свою частку в активах пiдприємства, чи тебе пiдприємство здатне задовольнити їх очiкування стосовно дивiдендiв). Бiльше того, подальшi власники акцiй i кредитори, як правило, одержують менше, нiж попереднi, гарантiй i прав на прiоритетне отримання виплат при можливому банкрутствi пiдприємства. Для компенсацiї вiдповiдного ризику акцiонери i кредитори вимагають вiд адмiнiстрацiї пiдприємства надання регулярної фiнансової iнформацiї, а також наполягають, щоб ця iнформацiя була пiдтверджена незалежним третьою особою (аудитором) таким чином, щоб її можна було вважати достатньо надiйною для прийняття управлiнських рiшень. Якщо, не керуючи пiдприємством безпосередньо, власники можуть бути впевненi в чесностi й акуратностi своїх керуючих, а також у вiдсутностi фальсифiкацiй у перiодично складати i надавати їм фiнансової звiтностi, то, вiдповiдно до теорiї агентiв, очевидна необхiднiсть аудиту.
Правильнi данi потрiбнi не тiльки безпосереднiм iнвесторам або акцiонерам, але i кредиторам для оцiнки надiйностi погашення позик i виплати вiдсоткiв. Постачальникiв цiкавить iнформацiя про здатнiсть пiдприємства вчасно погасити кредиторську заборгованiсть; працiвникiв пiдприємства, стабiльнiсть i рентабельнiсть його дiяльностi для оцiнки своїх перспектив зайнятостi, отримання фiнансових та iнших пiльг i виплат. Уряд зацiкавлений в iнформацiї, необхiдної для розробки економiчної полiтики, включаючи податковi заходи.
Компанiї, в яких адмiнiстрацiя та власники представленi одними i тими ж особами (тобто вiдсутнiй традицiйний для великих компанiй конфлiкт iнтересiв), проводять аудит тому, що це забезпечує їм цiлий ряд переваг:
можливiсть уникнути суперечок мiж партнерами, особливо в ситуацiях зi складним угодою про розподiл прибутку, завдяки тому, що рахунки пiддаються об'єктивному аналiзу з боку незалежного аудитора;
спрощення процедури залучення нового партнера завдяки надаються можливостi вивчити висновки аудитора про фiнансовий стан компанiї;
можливiсть отримати квалiфiковану допомогу у вирiшеннi рiзних проблем: аудитора часто запрошують в якостi арбiтра г при розборi специфiчних спiрних питань мiж партнерами.
Об'єктами аудиторського контролю є предмети i засоби працi, а також сама праця, який використовується в процесi розширеного вiдтворення суспiльно необхiдного продукту.
За видами об'єкти аудиторської дiяльностi пiдроздiляються:
ресурси - засоби працi, предмети працi, трудовi ресурси, фiнансовi ресурси, нематерiальнi активи;
господарськi процеси - економiчнi процеси впровадження нової технiки i технологiй, МТО, основне виробництво, допомiжне виробництво, збут продукцiї, забезпечення фiнансовими ресурсами;
органiзацiйнi форми управлiння - органiзацiйна структура виробництва, апарат управлiння;
методи управлiння - система стимулювання, всерединi виробничий розрахунок;
функцiї управлiння - планування, нормування, облiк, контроль, економiчний аналiз, регулювання, стимулювання.
Аудит (у рiзних перекладах це слово означає «вiн чує», що слухає ») має досить велику iсторiю. Вивчення iсторiографiчних джерел дає можливiсть стверджувати, що аудит як незалежний фiнансовий контроль має багатовiковий перiод розвитку. Розвиток контролю господарської дiяльностi пов'язаний iз виникненням облiку у державах, розташованих у долинах рiчок Нiл, Тигр i Євфрат, де облiк вели на папiрусi, а в подальшому - на паперi. Так, при І i II династiях у старовинному Єгиптi (3400 - 2980 рр.. До н. е.) через кожнi два роки велися iнвентаризацiї рухомого i нерухомого майна. При IV династiї перiодична iнвентаризацiя була замiнена поточною (перманентною). Метою її була перевiрка достовiрностi розподiлу хлiба та iнших продуктiв харчування. Контроль господарської операцiї здiйснювався трьома особами - один наголошував на папiрусi кiлькiсть цiнностей, якi передбачалися до вiдпуску; другий - проставляв поряд фактичний вiдпуск i, врештi-решт, третiй - порiвнював кiлькiсть виданих продуктiв з нормами, виявляв вiдхилення. Вже на зорi зародження контроль за господарськими процесами формувався як незалежна вiд безпосереднiх виконавцiв та на документуваннi господарських процесiв.
При VI династiї в Єгиптi у облiку почали складати кошториси витрат та контролювати їх дотримання господарюючими суб'єктами, якi пiдтверджується документами (2500 - 2400 рр.. До н. е.). Зокрема, внутрiшнiй аудит здiйснюється на будiвельних, сiльськогосподарських та iнших роботах. Керiвник робiт у кiнцi дня подавав письмовий звiт. Прийом робiт i контроль за їх кiлькiстю i якiстю здiйснювалися спецiальною комiсiєю.
Збереглися звiти про роботу прядильних майстерень. Працiвниця одержувала iз комори вовняну пряжу за масою, залежно вiд якостi i маси їй визначали чад, якi контролювали за нормами.
грошей без розписки вважалася недiйсною. Отже, законодавче регулювання облiку було пiдпорядковане здiйсненню контролю за дiяльнiстю суб'єктiв господарювання для повноти i своєчасностi сплати податкiв.
У Юдеї облiк поєднувався з незалежним контролем. Про це в Бiблiї збереглося вираз царя Соломона щодо тих, хто постiйно перебував у торгових вiдносинах: пiдраховується i оцiнюй, що даєш, i що отримуєш - запиши. На Великдень жерцi Єрусалимського храму не починали службу до тих пiр, поки "головний бухгалтер" Іудеї не закриє всi контокорентного рахунку i не складе звiт i цей звiт не отримає санкцiї контрольних органiв. Спецiальною iнструкцiєю передбачався порядок облiку пожертвувань у храм. Перед вiвтарем встановлювався скриню, царський контролер разом з головним жрецем вiдмикали замок i пiдраховували пожертвування.
У великiй багатонацiональнiй iмперiї Персiї, роздiленiй на сатрапiї, велика постiйно дiюча армiя зумовила потребу жорсткого контрольного апарату. Бухгалтери i контролери у цiй iмперiї вели не лише вiдкритий облiк явищ господарювання, а й таємний. Контролерiв називали «очима i вухами царя».
У Старовинної Грецiї особлива увага придiлялася контролю збереження власностi, зокрема майна (iнвентарю). Крадiжку греки розглядали як матерiальну шкоду. Тому створювали такi умови, при яких державi був вигiдний недолiк цiнностей у матерiально вiдповiдальних осiб. Тим не менш, важливо, щоб у розкрадача було чим погасити нестачу, тому на посади з матерiальною вiдповiдальнiстю призначали лише осiб багатих, спроможних внести великий заставу або представити впливових поручителiв. Недолiк цiнностей покривалася iз застави або майна матерiально вiдповiдальної особи або його поручителiв, причому якщо нестача квалiфiкувався як розкрадання, то вiдшкодування вироблялося в десятикратному розмiрi. Звiдси iнше розумiння контрольного прийому iнвентаризацiї як засобу перевiрки цiнностей у натурi. Інiцiатива iнвентаризацiї мала виходити вiд матерiально вiдповiдальної особи, яка пiсля здавання звiту повинна потурбуватися про докази його достовiрностi. Цей пiдхiд вiдповiдає сучасному договiрному аудиту, коли власник, керiвник пiдприємства за угодою з аудитором замовляє контрольну перевiрку з питань, якi вимагають незалежного висновку аудитора.
В Афiнах iснували спецiальнi чиновники i контролери, до обов'язкiв яких входило складання звiтiв про доходи i витрати держави та їх контроль. Фiнансовий облiк i контроль були в руках десяти обраних населенням осiб, до функцiй яких входили облiк i контроль усiх державних доходiв i витрат, проведення iнвентаризацiй рухомого i нерухомого майна.
Характерним був контроль за сплатою податкiв. Документи по сплати податкiв розподiлялися i зберiгалися за строками. Чиновники, що збирали податки, отримуючи грошi, викреслювали платникiв iз спискiв, в результатi залишалися лише несплаченi платежi. Так, у Грецiї зародився прийом лiнiйної (позицiйної) запису, яка застосовувалася в облiку i контролi.
Звiтнiсть подавалася у встановленi строки перiодично, звiти контролювалися, причому спочатку державнi чиновники складали за первинними документами паралельний звiт i зiставляли його з поданим. У цьому подiбнiсть з аудиторським контролем, введеним в податкових органах України. В Афiнах звiтнiсть мала публiчний характер. (Це також передбачено законодавством України.) Звiти храмiв, державних установ записували на мармуровi або бронзовi дошки i виставляли у народних зборах, в огорожах храмiв, вздовж дорiг.
"полiтесу" чiтко розмежував облiковi i контрольнi функцiї, причому розглядав ревiзiю як частину контролю. Це був новий пiдхiд: ревiзор рiвноправний iз головним бухгалтером i незалежний вiд нього. Як бачимо, незалежнiсть аудиту виходить з глибокої давнини.
У Китаї у VII ст. до н. е. було введено посаду головного аудитора, основним обов'язком якого було визначати чеснiсть урядових чиновникiв, що розпоряджалися державними коштами, майном. З плином часу форми державних аудиторських органiв змiнювалися вiд однiєї династiї до iншої, але змiст роботи аудиторiв полягав у об'єктивному (незалежному) фiнансовому контролi дiяльностi чиновникiв, суб'єктiв господарювання, розподiлi державних i громадських коштiв тощо
сьогоднi здiйснює аудит. Так, в одному з трактатiв домiнiканського ченця Вальтера Хенлi визначено:
пiддавати ретельнiй перевiрцi звiти;
кожен рiк проводити iнвентаризацiю для перевiрки звiтних i фактичних залишкiв цiнностей;
обов'язково здiйснювати iнвентаризацiю дебiторської заборгованостi;
Розвиток господарської дiяльностi вимагало i нових форм контролю за якiстю облiку та достовiрнiстю звiтностi. В Англiї з'явився iнститут контролерiв (аудиторiв). Поява такої посади пов'язана з необхiднiстю гарантувати достовiрнiсть звiтностi.
Перша згадка про аудиторiв належить до 1299 24 березня 1324 Едуард II призначив трьох державних аудиторiв. В указi про призначення зазначалося, що аудитори зобов'язанi запитувати, слухати i перевiряти всi рахунки, якi ведуться i якi будуть заведенi у провiнцiях Оксфордi, Беркенхеде, Уельсi та iн, вiдзначати всi зауваження щодо ведення рахункiв. Є чимало iсторичних свiдчень активної дiяльностi аудиторiв протягом усього середньовiччя в усiх країнах Європи.
Аудит, як i весь фiнансово-господарський контроль, тiсно пов'язаний з бухгалтерським облiком. Завдяки облiку визначаються рiзнi види матерiальної вiдповiдальностi за збереженням i витрачанням коштiв власника. Контроль стає головним знаряддям збереження приватної власностi. До XX ст. основна функцiя облiку була суто контрольною. Пiзнiше на перше мiсце виходить функцiя управлiння господарськими процесами, а звiдси об'єктами контролю стають сировина та його витрачання на виробництво продукцiї, праця та заробiтна плата робiтникiв, використання механiзмiв тощо. Таким чином, бухгалтерський облiк виступає як засiб економiчного контролю, який вивчає рух цiнностей. Контроль стає функцiєю бухгалтерського облiку i подiляється на попереднiй, поточний i завершальний. З розвитком економiчних вiдносин у суспiльствi, удосконаленням управлiння виробництвом конкурентоспроможної продукцiї на внутрiшньому i зарубiжному ринках контроль видiляється у самостiйну функцiю управлiння виробничою, господарською i фiнансовою дiяльнiстю власникiв капiталу. Сформувався фiнансово-господарський контроль iз структуризацiєю на ревiзiї, тематичнi перевiрки, бухгалтерську експертизу, аудит.
Професiя незалежного бухгалтера-аудитора виникла в минулому столiттi в акцiонерних суспiльствах Європи. Це було викликано потребою в об'єктивнiй оцiнцi звiтностi акцiонерного товариства, одержаннi достовiрних даних про фiнансове становище пiдприємства. Цi об'єктивнi данi мiг дати тiльки незалежний вiд фiрми фахiвець.
Можна вiдзначити, що бухгалтери-аудитори з'явилися у Великобританiї в серединi XIX ст. Поштовх до розвитку аудиту в Англiї дав закон про британськi компанiї, прийняте в 1862 р. У ньому запропоновано в обов'язковому порядку перевiряти рахунки i звiти компанiй аудиторами не рiдше одного разу на рiк. Це обумовлено потребою в об'єктивнiй оцiнцi звiтностi акцiонерного товариства з тим, щоб мати достовiрнi данi про дiйсний фiнансовий стан пiдприємства i результати його господарської дiяльностi за конкретний перiод. Покладатися цiлком на саму компанiю мало б певний ризик, тому що нерiдкими були випадки банкрутства пiдприємств, внаслiдок чого акцiонери i кредитори втрачали свої капiтали. В результатi цього недовiра акцiонерiв i кредиторi!), З одного боку, i податкових органiв - з iншого, до достовiрностi бухгалтерських балансiв i звiтiв про доходи сприяла появi бухгалтерiв-аудиторiв, якi повиннi були вивчати i аналiзувати звiтнiсть акцiонерного товариства i давати квалiфiкований висновок про її достовiрнiсть. При обговореннi рiчного звiту товариства на загальних зборах акцiонерiв заслуховувалося висновок аудитора i лише пiсля цього звiт затверджувався або не затверджувався, i давалася оцiнка дiяльностi правлiння товариства.
Таким чином, незалежнi аудитори i аудиторськi фiрми стали гарантами того, що пiдприємство має такий фiнансовий стан, як оголошено. Спираючись на данi аудиторської перевiрки, рiзнi користувачi iнформацiї можуть вирiшувати питання iнвестування, загальною виробничою дiяльностi тощо.
Аудиторська служба швидко розвивалася в країнах з ринковою економiкою. Вже через п'ять рокiв пiсля встановлення обов'язкового аудиту в Англiї був прийнятий такий же закон у Францiї.
До початку XX ст. незалежний аудит в Сполучених Штатах Америки будувався за англiйської моделi, що передбачає детальнi дослiдження даних балансу. У зв'язку з цим Р. Монтгомерi назвав американський аудит цього раннього етапу «счетоводческiм аудитом», вiдзначивши, що три чвертi робочого часу аудитора йшло на пiдрахунки i складання бухгалтерських книг. У 1896 р. законодавчими органами штату Нью-Йорк був ухвалений закон, який регулював аудиторську дiяльнiсть. Перше офiцiйне постанову про аудит у США було опублiковано у 1917 р. i присвячене «аудиту балансiв». Ця постанова була пiдготовлено Американським iнститутом бухгалтерiв-експертiв (в даний час Американський iнститут дипломованих присяжних бухгалтерiв - АІСРА).
Стандартизацiя аудиту в США почалася з 1939 р., коли АІСРА заснувала Комiтет з аудиторським процедур i вiн видав Положення про аудиторську процедурою (SАР). До 1972 р. вийшло 54 Положення. Комiтет перетворений у Виконавчий комiтет з аудиторських стандартiв (пiзнiше вiн був перейменований в Раду з аудиторським стандартам). Рада узагальнив всi Положення та звiв їх воєдино у виглядi Положення про аудиторську процедурою (SAS) № 1, яке дiє в даний час.
У 1880 р. був заснований Інститут присяжних бухгалтерiв в Англiї та Уельсi. Сто рокiв по тому вiн мав 76 тис. членiв. Цей iнститут проводить велику методичну роботу, розробляє облiковi й аудиторськi стандарти, видає журнал «Ассоuntants», у якому друкуються рiзноманiтнi матерiали з аудиту.
- балансу i звiту про розподiл прибутку - i доповiдати про результати перевiрки на загальних зборах акцiонерiв.
Бiльш чiтко методику органiзацiї зовнiшньої аудиторської перевiрки сформульована в приписах щодо акцiонерних товариств у 1931 р. У 1932 р. в Нiмеччинi був створений Інститут аудиторiв, що проiснував до 1941 р. Пiсля закiнчення Другої свiтової вiйни в Дюссельдорфi утворений Інститут аудиторiв, який в 1954 р. перейменований в Інститут аудиторiв Нiмеччини. Вiн завоював високий авторитет i по сутi є загальнонiмецької органiзацiєю.
норм.
Державний вплив на аудиторську дiяльнiсть в Нiмеччинi визначається тим, що всi аудитори та аудиторськi фiрми повиннi в обов'язковому порядку складатися членами Аудиторської палати ФРН.
по рахунках полягає в тому, що першi запрошуються для прове-дення перевiрок бухгалтерського облiку та звiтностi в акцiонер-них суспiльствах, а другi призначаються в обов'язковому порядку вiдповiдно до чинного законодавства про акцiонернi товариства. Комiсари за рахунками здiйснюють найбiльш вiдповiдальнi перевiрки, професiя експерта-бухгалтера не так суворо регламентується урядовими органами.
В Італiї законну аудиторську дiяльнiсть можуть здiйснювати вiдповiдно до Постанови уряду 1992 тiльки тi особи, якi внесенi до спецiального реєстру iменний, що знаходиться пiд контролем Мiнiстерства юстицiї. Потрапити до цього реєстру можуть тiльки аудитори, здали iспити з бухгалтерського облiку, права, обчислювальної технiки та iнформатики. Претендентами звання аудитора можуть стати фахiвцi з вищою економiчною, юридичною та комерцiйним утворенням при наявностi не менше трьох рокiв практичного стажу.
до ринкової економiки.
У 1983 р. створена Аудиторська адмiнiстрацiя в Китаї i виникли першi аудиторськi фiрми, якi в даний час значно розвиненi.
Все бiльше поширення аудит одержує в країнах СНД. Аудиторська дiяльнiсть у країнах СНД - в Українi, Росiйськiй Федерацiї, Бiлорусi, Казахстанi, Вiрменiї, Узбекистанi та iнших - розвивається у мiру формування ринкової економiки, створення рiзноманiтностi форм власностi капiталу. Аудиторська дiяльнiсть у цих країнах регулюється спецiальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним у розвитку аудиту в країнах СНД є те, що створено Координацiйний центр з аудиту за участю певних структур ООН, Асоцiацiї бухгалтерiв i аудиторiв СНД, Асоцiацiї бухгалтерiв i аудиторiв України та iнших країн СНД. Координацiйний центр надає допомогу в розробцi методичного забезпечення аудиту.
Важливим поштовхом розвитку аудиту в Українi стало прийняття 22 квiтня 1993 Закону «Про аудиторську дiяльнiсть», де були визначенi основнi права i обов'язки аудиторiв, порядок їх сертифiкацiї та лiцензування дiяльностi (з 1999 року лiцензiя скасована, але введено обов'язкове реєстрування аудиторських фiрм в реєстрi Аудиторської палати України).
4. Аналiтичнi процедури аудиту
Аналiтичнi процедури - один з видiв аудиторських процедур по сутi. Це виявлення та оцiнка спiввiдношення мiж фiнансово-економiчними показниками пiдприємства, що перевiряється.
Завдання аналiтичних процедур:
- Вивчення дiяльностi економiчного суб'єкта
- Оцiнка фiнансового становища (перспективи дiяльностi)
- Виявлення фактiв викривлення бухгалтерської звiтностi
- Скорочення кiлькостi детальних аудиторських процедур
- Забезпечення тестування з метою отримання вiдповiдей на виниклi питання.
1. На етапi планування - аналiтичнi процедури сприяють розумiнню дiяльностi суб'єкта i виявлення ступеня аудиторського ризику.
2. На етапi безпосередньої перевiрки застосовуються аналiтичнi процедури при дослiдженнi вiдхилень вiд заданих параметрiв, нормативiв, планiв.
3. На етапi завершення аудиторських аналiтичних процедур застосовуються данi остаточної перевiрки наявностi у звiтностi суттєвих викривлень або iнших фiнансових проблем.
В процесi проведення перевiрки аудитор може застосовувати аналiтичнi процедури:
1. Порiвняння фактичних i планових показникiв
1. Порiвняння фактичних показникiв бухгалтерської звiтностi з прогнозними даними, самостiйно визначенi аудитором.
Приклад: для перевiрки декларацiї з ПДВ аудитор самостiйно визначає суму податкового кредиту та суму податкових зобов'язань.
Для цього необхiдна наступна iнформацiя:
а) податковi накладнi на придбання ТМЦ
б) книга облiку покупок
в) журнал реєстрацiї виданих довiреностей
г) данi складського господарства про оприбуткування ТМЦ
Порахувавши суми грошових коштiв, якi виплачуються на придбання ТМЦ, визначаємо суму ПДВ i порiвнюємо її з даними, вiдображеними в податковiй декларацiї з ПДВ у колонцi «податковий кредит».
Далi аудитор бере первиннi документи для визначення виручки вiд реалiзацiї готової продукцiї, товарiв i послуг:
- Податковi накладнi на реалiзацiю
- Журнал реєстрацiї продажiв
- Документи: простi накладнi на вiдпуск товарiв i довiреностi
Потiм шляхом пiдрахунку аудитор визначає суму реалiзацiї ДП, товарiв, робiт, послуг i суми податкового зобов'язання i порiвнює з даними декларацiї з ПДВ.
2. Порiвняння показникiв бухгалтерської звiтностi та пов'язаних з ними коефiцiєнтiв звiтного перiоду з нормативними значеннями або встановлених самим суб'єктом пiдприємницької дiяльностi.
3. Порiвняння показникiв бухгалтерської звiтностi з середньогалузевими даними.
Досить ефективним є в системi аудиторських процедур процедура розрахункiв рiзних коефiцiєнтiв на базi звiтних та нормативних показникiв.
Вибiр коефiцiєнтiв, методiв їх розрахункiв, перiодiв часу проводиться на пiдставi нормативних документiв, внутрiшньофiрмових iнструкцiй або професiйних суджень самого аудитора.
При порiвняннi можна отримати можливiсть точнiше аналiзувати дiяльнiсть даного суб'єкта. При цьому аудитор повинен враховувати особливостi облiкової полiтики суб'єкта пiдприємницької дiяльностi. Якщо аудитор використовує метод порiвняння, то вiн повинен бути впевнений в точностi наданої йому iнформацiї.
Надiйнiсть результатiв аналiтичних процедур залежить вiд:
- Правильностi оцiнки аудитора
- Внутрiшньогосподарського ризику
- Ризику бухгалтерського облiку.
Результатами аналiтичних процедур є виявлення аудитором наявностi або вiдсутностi незвичайних операцiй i вiдхилень в бухгалтерському облiку. При виявленнi подiбних явищ аудитор повинен вiдобразити це в своєму висновку.
Процес дослiдження вiдхилень повинен починатися з опитування керiвника.
Результати аналiзу незвичайних вiдхилень i результати виконання аналiтичних процедур аудитор повинен вiдобразити в своїх робочих документах.
У висновку аудитор повинен описати шляху виявлення шахрайства:
виявити можливi цiлi шахрайства
познайомитися з персоналом особливо з керiвними особами, їх моральними принципами
виявити можливостi здiйснення шахрайства
виявити ознаки шахрайства шляхом аналiтичних процедур
не засновувати довiру до людей тiльки на їх положення в суспiльствi або великому досвiдi
не оголошувати причину вiдхилень, а спробувати її з'ясувати
при виявленнi потенцiйних проблем посилювати контроль за зниженням ризику
5. Завдання
Необхiдно: Визначити, якi прийоми повинен застосувати аудитор для встановлення наведених порушень.
Данi для виконання:
1. Списання природного убутку на товари за затвердженими головним технологом нормами.
2. Суми звiту про використання коштiв, отриманих на вiдрядження або пiдзвiт, не вiдповiдають записам наданих виправдувальних документiв про витрачених пiдзвiтних сум.
3. Неправильно розрахована заробiтна плата працiвникам-пiдрядникам через застосування неправильних пiдрядних розцiнок.
4. Пiдробка пiдписiв при отриманнi грошей особами, яким видана заробiтна плата.
6. Вiдображення в актi виконаних робiт таких обсягiв, на якi не оформленi наряди.
7. Невiдповiднiсть реквiзитiв пiдприємства i друку на податковiй накладнiй.
8. У видатковому касовому ордерi немає пiдпису керiвника пiдприємства.
9. Включення до вiдомостi на видачу заробiтної плати прiзвище працiвника, який прийнятий тiльки в наступному мiсяцi.
10. У порiвняльнiй вiдомостi, складеної за результатами iнвентаризацiї, неправильно розрахована сума недостачi.
11. Податкова накладна на придбанi матерiали оформлена на бланку типової форми.
Рiшення
1. . Списання природного убутку на товари за затвердженими головним технологом нормами. Встановлюється в ходi документальної перевiрки та iнвентаризацiї.
2. Суми звiту про використання коштiв, отриманих на вiдрядження або пiдзвiт, не вiдповiдають записам наданих виправдувальних документiв про витрачених пiдзвiтних сум. Встановлюється в ходi документальної перевiрки.
4. Пiдробка пiдписiв при отриманнi грошей особами, яким видана заробiтна плата. Встановлюється в ходi документальної перевiрки та за потреби експертизи.
5. Операцiї з отримання готiвки з банку неправильно вiдображенi в облiку. Встановлюється в ходi документальної перевiрки.
6. Вiдображення в актi виконаних робiт таких обсягiв, на якi не оформленi наряди. Встановлюється в ходi документальної перевiрки.
7. Невiдповiднiсть реквiзитiв пiдприємства i друку на податковiй накладнiй. Встановлюється в ходi документальної перевiрки.
8. У видатковому касовому ордерi немає пiдпису керiвника пiдприємства. Встановлюється в ходi документальної перевiрки каси пiдприємства.
9. Включення до вiдомостi на видачу заробiтної плати прiзвище працiвника, який прийнятий тiльки в наступному мiсяцi. Встановлюється в ходi документальної перевiрки.
10. У порiвняльнiй вiдомостi, складеної за результатами iнвентаризацiї, неправильно розрахована сума недостачi. Встановлюється в ходi документальної перевiрки та iнвентаризацiї.
11. Податкова накладна на придбанi матерiали оформлена на бланку типової форми. Встановлюється в ходi документальної перевiрки.
6. Список використовуваної лiтератури
"Про аудиторську дiяльнiсть".
2. Положення про сертифiкацiю аудиторiв.
3. Бутiнець Ф. Ф. Аудит: Пiдручник. - Житомир: "Рута", 2002.
4. Понiкаров В. Д., Сєрiкова Т. М. Аудит: Навч. сел. для самостiйнi. вивчений. дисциплiни. - Х.: Вид. «ІНЖЕК», 2003.
5. Програма курсу Аудит для студентiв спецiальностi 8. 050106 всiх форм навчання Мултанiвська Т. В. Гузiй А. О.
6. "Експрес-аналiз законодавчих i нормативних актiв" № 23
7. ЛІГАБiзнессІнформ.
| 
